Значення творчої праці у житті Миколи Зимомрі, його добутки у сфері полоністики. Аналіз нарисів М. Зимомрі про людей, тісно зв’язаних з українською і польською культурами. Риси, притаманні художній мові письменника. Внесок М. Зимомрі у літературознавство.
Бо тільки такого крою люди, як наш ювіляр, здатні через свої твори виразити широкий спектр людського життя й духовних поривів, органічно синтезувати раціонально-нормативне й емоційно-особистісне, осягти загальнолюдське й заглянути у найглибші й найпотаємніші куточки людської душі, сколихнувши їх до дна. Та в кінцевому результаті після вченого, перекладача, публіциста, прозаїка залишається твір, який починає жити своїм, незалежним від автора, життям. За Стендалем, Микола Зимомря давно уже заслуговує на безсмертя, адже кожен його твір є могутнім «енергетичним дзеркалом», що відбиває смислову інформацію, систему норм, правил, настанов, цінностей, а також сіль пошуків автора. Залежно від того, яку категорію людини через жанри нарису, портрета, життєпису хоче показати автор: людина-ідея, людина-особистість, людина-психіка, людина, виключена з цього світу або прирівнена до предметного середовища, людина, ототожнена з автором і читачем або протиставлена їм. У книзі Миколи Зимомрі вміщено 55 нарисів про людей, серед них-тісно звязаних з українською і польською культурами, напр., мистецтвознавець Володимир Овсійчук, музикознавець Володимир Грабовський, перекладач, режисер театру Володимир Серкіз, фольклорист Юліуш Сенкевич (внук Генрика Сенкевича), культурологи Ярослав Грицковян, Михайло Орос, літературознавці Федір Погребенник, Степан Добош, письменники Дмитро Павличко, Юрій Гаврилюк та ін.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
