Енергетичні відносини України та Росії - Курсовая работа

Вступ Енергетичні відносини між Україною та Росією мають непросту історію: від стратегічного партнерства та реалізації великих спільних енергетичних проектів (як приклад, будівництво та успішна експлуатація всіх атомних блоків українських АЕС) до періодів шантажу, недовіри і взаємних звинувачень та прямих енергетичних «війн». Нинішні відносини Києва з Москвою є досить суперечливими і складними. Мета роботи - здійснити енергетичний аналіз українсько-російських відносин на сучасному етапі «перезавантаження» (2010-2011 рр.). У першому розділі висвітлюються основні стратегічні напрями зовнішньої енергетичної політики орієнтири двох держав та визначаються етапи українсько-російських відносин періоду незалежності України (до 2009 року). Та третій розділ присвячений «енергетичному трикутнику»: ЄС - Україна-Росія їх взаємовідносинам, інтересам, протиріччям. 1. Протягом десяти попередніх років був розповсюджений міф про практично повну залежність України від російських енергоносіїв. І річ не лише в тім, що Україна має розвинену інфраструктуру транспортування на зовнішні ринки російських нафти, газу, аміаку. Українські нафтопереробні заводи (НПЗ) будувалися для переробки саме російської нафти, щоб забезпечити високу ефективність експорту нафтопродуктів до Європи, їхні потужності повністю забезпечували потреби України і практично весь колишній союзний експорт цієї продукції. Взаємозалежність у газовій сфері не обмежується наданням Україною послуг, транзиту російського газу до Європи. Збереження позицій у цій сфері значною мірою залежатиме від поліпшення технічного стану газотранспортної системи, активності урядової політики, ефективності зусиль Міністерства палива та енергетики і НАК «Нафтогаз України» в укладанні довгострокових договорів про транзит газу в Європу та участі Росії в проектах розширення потужностей української газотранспортної системи. Гострою і невідкладною є для України необхідність узгодження з російським урядом та міжнародними компаніями які видобувають, продають та купують каспійську нафту проблеми активного використання можливостей нафтопроводу «Одеса - Броди» для транспортування нафти з басейну Чорного моря до Центральної та Західної Європи. енергетичний газовий переговори стратегічний 1.2 Стратегічні напрями зовнішньої енергетичної політики Росії Згідно з енергетичною стратегією Росії на період до 2020 року (далі Стратегія 2020), «Державна енергетична політика в зовнішньоторговельній сфері має бути спрямована на перехід країни від ролі переважно постачальника сировинних ресурсів до ролі самостійного учасника світового обороту енергетичних товарів, який проводить незалежну політику на світових ринках. Це повною мірою проявилося в ході «газової війни» між Росією та Україною на початку 2009 року, що повинно змусити Європу переглянути свої погляди на роль і значення Росії у забезпеченні енергетичної безпеки Європи. 1.3 Стратегічні напрями зовнішньої енергетичної політики України енергетичний політика україна росія Стратегічні напрями зовнішньої енергетичної політики України, передбачені в Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, полягають в інтеграції національного паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) до Європейського союзу. Переважна більшість газового транзиту із Росії до країн Європи (80%) відбувається через українську газотранспортну систему (ГТС), що робить Україну важливим елементом забезпечення енергетичної безпеки Європи (ЄС): Як важливі нетто-імпортери енергоносіїв Україна та Європейський Союз мають очевидний спільний інтерес. Головними передумовами цього можна вважати: - використання на українських АЕС ядерних реакторів виключно російського виробництва та спільні роботи щодо продовження термінів їх експлуатації за російськими технологіями та за участю російських фахівців; - використання російських реакторів В-392Б (ВВЕР-1000) в нових українських АЕС (3-й та 4-й енергоблоки Хмельницької АЕС); - постачання російського ядерного палива для реакторів АЕС (винятком є використання експериментального палива виробництва американської компанії «Westinghouse» на Південноукраїнській АЕС); - вивіз відпрацьованого ядерного палива для переробки виключно на російських заводах, що триватиме до побудови в Україні власного сховища відпрацьованого ядерного палива; - широка співпраця з російськими компаніями в напрямі створення елементів власного ядерно-паливного циклу; - провідна роль Росії у створенні під егідою МАГАТЕ міжнародного проекту інноваційних ядерних реакторів та паливних циклів (проект INPRO), що має важливу роль для технологічного розвитку ядерної енергетики майбутнього, в тому числі й для України; - широкі російські плани щодо пріоритетного розвитку власної ядерної енергетики, що передбачають можливість використання для цього українських потужностей з видобутку та первинної переробки урану та цирконію. Починаючи з 2006 р. відносини України та Росії в енергетичній сфері стали позначатися регулярними конфліктами за участю ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз» України.