Ендоваскулярне лікування внутрішньочерепних мішкоподібних аневризм у ранніх періодах крововиливу, ускладнених ангіоспазмом - Автореферат

Незважаючи на досягнення ендоваскулярного напрямку лікування МА, жодне оперативне втручання не є панацеєю (Коновалов А.Н. та ін., 2006), тому активно обговорюються питання щодо тактики лікування, термінів ендоваскулярного втручання залежно від стану хворого, типу крововиливу та наявності ангіоспазму. З іншого боку, активна тактика лікування дозволяє проводити ендоваскулярну оклюзію МА у хворих з ангіоспазмом у тяжкому стані, що запобігає повторному розриву аневризми, та доповнити стандартну схему лікування (гемодилюція, гіперволемія та керована артеріальна гіпертензія), так звану 3-Н терапію, інтра-та післяопераційною ангіопластикою та короткотривалою і/або пролонгованою інфузією вазоактивних препаратів для лікування ангіоспазму (Щеглов Д.В., 2008; Мамонова М.Ю., 2007). ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії АМН України» (ДУ «НПЦЕНРХ АМНУ») є піонером у світі в галузі розробки та впровадження в практику ендоваскулярних реконструктивних операцій при внутрішньочерепних аневризмах, які полягають в оклюзії МА зі збереженням материнської судини (Byrne J.V., 1998; Krayenbuhl H., 1982). В ДУ «НПЦЕНРХ АМНУ» впроваджено в практику власні інноваційні методи лікування хворих у ранні періоди розриву аневризм, спрямовані на лікування «аневризматичної хвороби» в цілому, що дає можливість дослідити й оцінити ефективність та переваги використання того чи іншого методу ендоваскулярної оклюзії аневризм за допомогою балонів-катетерів або спіралей «Coils»; розробити критерії оптимізації обстеження та комплексного лікування хворих з МА ГМ, провести стандартизацію показань до ендоваскулярних втручань та різних видів ендоваскулярного і консервативного лікування ангіоспазму та його ішемічних наслідків, ускладнень після розриву аневризм залежно від характеру крововиливу, стану хворого, наявності ангіоспазму, локалізації та анатомічної будови аневризми. Вперше подано клінічне та наукове обґрунтування різних методів профілактики і терапії ангіоспазму у хворих в різні терміни після крововиливу у періопераційному періоді залежно від стану хворого та розроблено алгоритм комбінованого лікування пацієнтів з розривом МА, ускладнених ангіоспазмом, при застосуванні ендоваскулярного лікування.Критеріями включення пацієнтів у наше дослідження були наявність артеріальної аневризми ГМ, ознак крововиливу, ангіоспазму та його наслідків за даними інструментальних методів обстеження, ендоваскулярної оклюзії МА; також враховували строки госпіталізації, клінічний стан хворих, локалізацію аневризми. Пацієнтів було розподілено на дві групи: І - 101 (58%) хворий, у яких використовували БК для оклюзії МА; ІІ - 73 (42%) пацієнта, у яких застосовували ВС для виключення МА з кровотоку. Ішемічні операційні ускладнення при оклюзії за допомогою БК спостерігалися у 13 (13%) хворих, ВС - у 7 (10%), Р>0,05; позаопераційні ускладнення (ангіоспазм) при використанні для оклюзії МА БК спостерігалися у 41 (40%) хворого, ВС - у 27 (37%), Р>0,05. При оцінці загальних результатів лікування між групами виявлено незначні розбіжності: хворих, які повністю одужали (СФСМ1-СЗСО1) після загального курсу лікування у групі пацієнтів, у яких використовували БК, було 56 (55,5%), у групі, у яких застосовували ВС - 53 (72,6%) (Р<0,05); вірогідно кращими були результати при використанні ВС у групі хворих з помірним неврологічним дефіцитом (СФСМ2-СЗСО2) - у 9 (12,3%), БК - у 24 (23,8%) (Р<0,05) та у групі глибоко інвалідизованих хворих (СФСМ3,4-СЗСО3,4) з ВС - у 4 (5,5%), у групі з БК - у 11 (10,9%). СПК ?-2 при застосуванні БК для незапланованих деконструкцій був у 4% випадків, ВС - у 18% (Р<0,05); СПК-1,9/-1 у групі пацієнтів, у яких застосовувалися БК був у 9% випадків, у групі хворих, у яких використовували для оклюзії ВС, таких випадків не було (Р<0,05); СПК-0,9/0 при використанні БК для незапланованих деконструкцій не відзначений, у групі пацієнтів, у яких використовували ВС, він був відзначений у 16% випадків (Р<0,05); СПК 0/ 0,9, 1/ 1,9 та ? 2 - при незапланованих реконструкціях не відзначений.У дисертації представлене теоретичне обґрунтування і запропоноване нове рішення важливої для нейрохірургії науково-практичної задачі - підвищення ефективності ендоваскулярного лікування хворих з мішкоподібними аневризмами головного мозку в ранні періоди крововиливу, ускладненого ангіоспазмом, з використанням різних оклюзуючих систем та методик профілактики і лікування вазоспазму з урахуванням даних прогнозування результатів лікування. Результати лікування хворих з мішкоподібними аневризмами свідчать про те, що аневризматична хвороба є тяжкою судинною патологією головного мозку, а ангіоспазм - найзагрозливішим позаопераційним ускладненням розриву артеріальних аневризм. У лікуванні цієї патології застосовують різні ендоваскулярні методики та їх комбінації, які дають змогу виключити аневризму з кровообігу, з механічною ангіопластикою та селективним і/або суперселективним введенням судинорозширювальних препаратів для усунення ангіоспазму. Крім

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ