Результати ефективності хірургічного лікування лапароскопічним методом хворих на гострий холецистит і його окремі ускладнення: гострий холецистит на фоні кісти холедоха, механічна жовтяниці та холангіту, гострий панкреатит та портальна гіпертензія.
Аннотация к работе
Жовчнокамяну хворобу (ЖКХ) вважають хворобою цивілізації, а гострий холецистит у структурі гострих хірургічних захворювань черевної порожнини за частотою займає друге місце після гострого апендициту (Шалімов О.О., 1997; Бударин В.Н., Темнышов С.В., 1999). Впровадження лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) здійснило “другу французьку революцію” в хірургії взагалі і в лікуванні ЖКХ зокрема (Morisset P., 1980). Пошкодження ПЖП під час ЛХЕ ще й досі перетворює хворих на “жовчних інвалідів”, тому перед хірургами постало питання, чи не приносять вони в жертву здоровя пацієнта на догоду “ефемерному” технічному прогресові, або чи співвідносяться між собою ризик і вигоди цієї операції. Для покращання результатів хірургічного лікування хворих на окремі ускладнені форми ГХ відеоендоскопічними методами вивчити частоту і причини конверсії під час ЛХЕ і випрацювати стандарти діагностики та лікування таких хворих. Автор на великій кількості клінічних спостережень проаналізував ефективність лапароскопічних втручань у лікуванні хворих на ГХ і його ускладнені форми, вивчив частоту і відсоткове співвідношення різних ускладнень ГХ, випрацював стандарти діагностики і лікування ускладнених форм ГХ, зясував причини конверсії при ЛХЕ і вплив різних чинників на її частоту, вивчив чинники ризику пошкоджень ПЖП і методи їх профілактики.Серед 513 пацієнтів, оперованих з приводу гострого холециститу, переважали жінки - 413 (80.5%); чоловіків було 100 (19.5%). Вік хворих був у межах 22 - 78 років (середній вік - 55.4 року), причому у віці до 60 років жінок було 380 (92%), чоловіків - 87 (87%), що відповідає повідомленням більшості авторів (Королев Б.А., 1990; Алиев С.А., 1998). У більшості хворих - 439 (85.6%) було флегмонозне запалення жовчного міхура, у 38 (7.4 %) пацієнтів ГХ був катаральним; у 28 (5.5 %) хворих була емпієма жовчного міхура, у 8 (1.6%) - гострий гангренозний холецистит. Ускладнення, на фоні яких розвивався і проходив гострий холецистит у наших хворих, представлено у табл. Ускладнення, які супроводжували гострий холециститУ дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в дослідженні безпосередніх результатів лікування гострого холециститу лапароскопічним методом, вивченні впливу різних чинників на частоту конверсії і відсоткового співвідношення її окремих форм, створенні обґрунтованих стандартів щодо діагностики терміну і методів лікування гострого холециститу і його ускладнених форм з метою оптимізації застосування лапароскопічної холецистектомії і покращання результатів хірургічного лікування хворих на гострий холецистит і його ускладнені форми. Серед ускладнених форм гострого холециститу у хворих найчастіше трапляються: механічна жовтяниця та холангіт - 3.4 %, біліобіліарні та біліодигестивні нориці - 3.1 %, гострий панкреатит - 2.7 %, портальна гіпертензія - 1.7 %, кіста холедоха - 0.2 %. Лапароскопічна холецистектомія у 88 % при гострому холециститі закінчується без конверсії і є ефективним методом лікування. При лапароскопічному лікуванні гострого холециститу в 12 % хворих виконують конверсію.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в дослідженні безпосередніх результатів лікування гострого холециститу лапароскопічним методом, вивченні впливу різних чинників на частоту конверсії і відсоткового співвідношення її окремих форм, створенні обґрунтованих стандартів щодо діагностики терміну і методів лікування гострого холециститу і його ускладнених форм з метою оптимізації застосування лапароскопічної холецистектомії і покращання результатів хірургічного лікування хворих на гострий холецистит і його ускладнені форми.
1. Серед ускладнених форм гострого холециститу у хворих найчастіше трапляються: механічна жовтяниця та холангіт - 3.4 %, біліобіліарні та біліодигестивні нориці - 3.1 %, гострий панкреатит - 2.7 %, портальна гіпертензія - 1.7 %, кіста холедоха - 0.2 %.
2. Лапароскопічна холецистектомія у 88 % при гострому холециститі закінчується без конверсії і є ефективним методом лікування.
3. При лапароскопічному лікуванні гострого холециститу в 12 % хворих виконують конверсію. У 84% пацієнтів конверсія зумовлена профілактикою пошкоджень позапечінкових жовчних проток, у 16 % - це конверсія із необхідності.
4. При виконанні лапароскопічної холецистектомії у термін до трьох діб від початку захворювання у 93 % хворих втручання закінчується лапароскопічно, після трьох діб частота конверсії становить від 77.7 % до 100 %.
5. В 11.3 % випадків хворі на гострий холецистит потребують спеціальних передопераційних інструментальних методів обстеження: фіброезофагогастродуоденоскопії (8.1%), ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатикографії (3.3 %), компютерної томографії (11 %). Забезпеченість лікувального закладу цими інструментами для цих методів обстеження хворих є запорукою низького відсотка конверсій і пошкоджень позапечінкових жовчних проток.
6. Ендоскопічну відеотехніку при окремих ускладнених формах гострого холециститу (кісти холедоха, спонтанні внутрішні біліарні нориці) можна використовувати винятково як діагностичний засіб. Механічна жовтяниця і холангіт у 67 %, портальна гіпертензія - в 11 % хворих диктують необхідність конверсії.
7. Чинниками ризику пошкоджень позапечінкових жовчних проток є: небезпечна анатомія, небезпечні патологічні дані, небезпечна хірургія. Стандартизований підхід до всебічного передопераційного обстеження хворих на гострий холецистит, яким планується лапароскопічна холецистектомія, є потужним чинником профілактики пошкоджень позапечінкових жовчних проток. При ендовідеохірургічних методах лікування гострого холециститу та окремих його ускладнених форм це пошкодження настає у 0.4% хворих..
8. Застосування розпрацьованих алгоритмів діагностики і лікування та розмежування конверсії на “із необхідності” та “за розсудом”, при застосуванні лапароскопічних методик, дозволило знизити летальність в досліджуваній групі хворих з ускладненими формами гострого холециститу до 3.8 %.
Русин В.І., Шніцер Р.І., Переста Ю.Ю., Готько Є.С., Фоменко В.В. Ускладнення як наслідок виконання лапароскопічної холецистектомії // Клін. хірургія. - 1996. - №8. - С. 46-47.
Русин В.І., Шніцер Р.І., Руснак Я.О., Русин А.В., Попадиненць І.І. Порівняльний аналіз ефективності використання “Норкурону” та “Дітіліну” в анестезіологічному забезпеченні лапароскопічних операцій // Шпитальна хірургія. - 2000. - №3. - С.43-45.
Шніцер Р.І. Основні протипокази до ЛХЕ при гострому холециститі // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія ”Медицина”. - 2001. - Випуск 13. - С.131-135.
Шніцер Р.І. Стандарти хірургічної тактики при гострому холециститі // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія ”Медицина”. - 2001. - Випуск 14. - С. 116-119.
Русин В.І., Шніцер Р.І., Чонка П.П. Проблеми конверсії в лапароскопічній хірургії жовчнокамяної хвороби // Новые технологии в хирургии. - Киев, 1997. - С. 69.
Русин В.І., Шніцер Р.І., Чонка П.П. Техніка операції лапароскопічної холецистектомії через три канали // Нові технології в хірургії. - Ужгород, 1997. - С. 85-86.