Ендопротезування кульшового суглоба при диспластичному коксартрозі - Автореферат

Тотальне ендопротезування дозволяє усунути біль, кульгавість, відновити функцію руху в кульшовому суглобі, опороздатність нижньої кінцівки, одержати в 50-90% випадків позитивні віддалені результати (Герцен Г.І., 1999; Загородний Н.В., 1999; Лоскутов А.Е., 1997; Мовшович И.А., 1996; Рибачук О.І., 1994; Coombs R., 1990; Sochart D.H., 1997) і на 30-35% знизити інвалідність у цієї категорії хворих (Гайко Г.В., 2000). Однак при виконанні ендопротезування при ДК хірурги досить часто зустрічаються з рядом проблем: труднощі при установці компонентів ендопротеза, які повязані з анатомічними змінами проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) або кульшової западини; невідповідність стандартних компонентів ендопротеза формі елементів кульшового суглоба при дисплазії, просторової орієнтації компонентів ендопротеза (Венгер В.Ф., 2000; Канзюба А.М., 2000; Лоскутов А.Е., Головаха М.Л.,1998, Танькут В.А, 1998). Дисертаційна робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (“Удосконалення методів діагностики й лікування захворювань і ушкоджень опорно-рухового апарата”, держреєстрація № 0199U001558, шифр IH.14.99 - автором особисто вивчені особливості тотального ендопротезування кульшового суглоба у хворих на ДК; “Розробка нових методів діагностики й лікування для медичної реабілітації хворих з ушкодженнями й захворюваннями опорно-рухового апарата”, держреєстрація № 0103U002380, шифр IH.02.04 - автором особисто визначена рентгеноантропометрична ознака будови проксимального відділу стегнової кістки, характерного для ДК; конкурсної теми Міністерства освіти й науки України “Розробка нових конструкцій ендопротезів суглобів людини”, держреєстрація № 0103U007379, шифр д/б 29 - автором особисто розроблена методика визначення лінійних розмірів кістковомозкового каналу проксимального відділу стегнової кістки). Мета роботи: поліпшити результати тотального ендопротезування кульшового суглоба у хворих на диспластичний коксартроз шляхом розробки оптимальних варіантів конструкцій ендопротезів на підставі дослідження рентгеноантропометричних і клінічних характеристик кульшового суглоба у цієї категорії хворих. Розроблений на підставі рентгеноантропометрії стегновий компонент модульного ендопротеза для тотального ендопротезування кульшового суглоба дозволить значно зменшити ризик інтраопераційних ускладнень, зменшити травматизацію кісткової тканини стегнової кістки під час підготовки кісткового ложа, забезпечити надійну первинну фіксацію імплантата, що дасть можливість ранньої функції кульшового суглоба і навантаження оперованої кінцівки, дозволить скоротити терміни реабілітації пацієнтів з диспластичним коксартрозом.З раніше проведеного лікування цим хворим в 9 випадках (6,6%) було виконано закрите вправлення вродженого вивиху стегна з подальшим консервативним лікуванням, в 104 випадках (78,8%) хворі проходили тільки багаторазові курси консервативного, санаторно-курортного лікування. 23 пацієнта (26 суглобів) (16,9%) були прооперовані у звязку з неефективністю консервативного лікування, при цьому методом вибору зявилися наступні види оперативних втручань: міжвертлюгова остеотомія (МВО) у 6 хворих (7 суглобів), МВО з артропластикою суглоба у 7 хворих (9 суглобів), відкрите вправлення вродженого вивиху стегна у 7 хворих, остеотомія за Шанцем у 2 хворих, артродез КС у 1 хворого. З набору стегнових компонентів ендопротезів “ОРТЕН”, відповідно до нашої концепції диференційованого ендопротезування, застосовували ніжки із стандартним (50 випадків - 30,9%) й адаптованим “диспластичним” профілем (105 випадків - 64,8%), в якому, у порівнянні зі стандартними конструкціями, змінені співвідношення метафізарної та діафізарної частин відповідно до анатомічної форми каналу ПВСК при ДК. З 162 застосованих конструкцій системи “ОРТЕН” безцементну фіксацію стегнових компонентів ендопротезів виконали в 159 випадках (98,1%), в 3 випадках (1,9%) у хворих з вираженим сенільним остеопорозом, що було підтверджено низьким значенням кортико-мінерального індексу й Т - критерієм нижче |-2,5|, використовували цементну фіксацію імплантатів. При дефіциті склепіння кульшової западини в 23 випадках (14,2%) виконали кісткову пластику, у тому числі в 18 випадках (11,1%) подрібненими спонгіозними аутотрансплантатами з резектованої головки стегнової кістки, а в 5 випадках (3,1%) проведена пластика структурним аутотрансплантатом із крила клубової кістки.Вивчення рентгеноантропометричних закономірностей формування ПВСК у хворих із ДК дозволило нам за отриманими даними вимірянь КІ, співвідношення перешийка калькара до перешийка каналу за Dorr й індексу звуження кістковомозкового каналу за Noble у хворих із ДК при порівнянні їх з аналогічними результатами в пацієнтів контрольної групи встановити, що дані показники не відбивають змін у будові ПВСК, характерних для ДК. Виявлено критерій, характерний для диспластично зміненого ПВСК при ДК - кут нахилу медіальної стінки стегнової кістки g, що визначено як статистично дост

Основний зміст дисертації