Головний аналіз ґендерних аспектів вираження авторської суб’єктивності в художньому тексті. Характеристика концепцій жіночого письма. Особливість некласичного уявлення людини про навколишній світ у щоденниках письменників першої половини ХХ століття.
При низкой оригинальности работы "Ґендерний дискурс у літературі non-fiction (на матеріалі щоденників письменників першої половини ХХ століття)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Посилюється інтерес дослідників до літератури nonfiction і в аспекті постколоніальних студій. У сучасному українському та російському літературознавстві так само зростає інтерес до літератури nonfiction, хоча для її визначення вживаються різні терміни - «література nonfiction», «документалістика», «література факту», «фактографія». Наприклад, І.Савкіна в монографії «Розмови із дзеркалом і Задзеркаллям: Автодокументальні жіночі тексти в російській літературі першої половини ХІХ століття» (2007) розглядає моделі жіночості у щоденниках, спогадах і листах жінок першої половини ХІХ ст. І все ж варто зауважити, що в українському літературознавстві досі бракує праць, у яких жанри літератури nonfiction осмислювалися б у різних теоретичних парадигмах - соціологічній, герменевтичній, психоаналітичній, ґендерній. розмежувати поняття «література nonfiction», «документалістика», «література факту», «фактографія» і зясувати місце літератури nonfiction у колі художньої літератури;Дискурсивний аналіз текстів художньої літератури та літератури nonfiction допомагає зясувати стереотипи конкретного культурно-історичного сприйняття, їх вплив на становлення творчої, національної, ґендерної ідентичності письменника. З одного боку, література nonfiction претендує на визнання в її текстах субєктивної правди автора про нього самого; з другого ж, лише читач може, демонструючи цілковиту довіру авторові, назвати цей текст документальним або ж визнати наявність у творі вигадки та перевагу художності. У літературі nonfiction домінує субєктивна правда автора, і залежно від його настанови на адресата виокремлюються такі різновиди літератури nonfiction: самоадресована (не опубліковані за життя щоденники), діалогізована (епістолярії), поліадресована - тексти літератури nonfiction (мемуари, автобіографії тощо), опубліковані автором і відповідно звернені до широкого загалу. «Щоденник як жанр літератури nonfiction» визначено етапи становлення щоденникового жанру, розкрито його функції, специфіку хронотопу, розглянуто проблему адресата й автора в діаріуші. У щоденниках деталі подій не відбираються, якщо вони, по-перше, мають значення, але залишилися не поміченими автором у реальному житті або не відобразилися у щоденнику через особливості людської памяті, і, по-друге, якщо вони мають значення, але автор навмисно їх приховує (на випадок прочитання його щоденника сторонньою особою й викриття нею таємниць автора чи близької авторові людини).Варикаша М. Варикаша // Актуальні проблеми словянської філології : Міжвуз. зб. наук. ст. Варикаша М. М. Варикаша // Актуальні проблеми словянської філології : Міжвуз. зб. наук. ст. Ґендерний дискурс : семіотичні аспекти / Марта Варикаша // Слово і Час.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
