Ґендерна компонента сучасного українського суспільства (соціально-філософський аспект) - Автореферат

Мультивекторність розвитку сучасного українського суспільства спонукає до пошуку теоретичного обґрунтування суспільних трансформацій, аналізу чинників, що їх зумовили, та передбачень напрямків розвитку і наслідків цих змін. Ґендер є важливою соціодиференціальною ознакою буття соціуму, а всебічне науково-теоретичне, зокрема філософське, дослідження його соціально-практичного змісту зачіпає фундаментальні характеристики суспільних відносин. Вкрай повільна інституціалізація ґендерних студій в Україні та невідповідність реалій задекларованим намірам свідчить про існування нагальної потреби соціально-філософського дослідження ґендерних аспектів сучасного українського суспільства у діалектичній єдності мети суспільної модернізації та пошуку адекватних шляхів, умов та засобів її реалізації. Сучасна епоха зумовлює необхідність переосмислення традиційних ґендерних схем та ролей і їх сприйняття в українському суспільстві з метою пошуку оптимального шляху подолання ґендернодетермінованих суспільних деформацій, що є актуальним для українського сьогодення. Однією з перших ґендерний підхід для аналізу суспільного статусу жінок в українському суспільстві (в історичній ретроспективі) застосувала О. Кісь.Містить теоретико-методологічні засади соціально-філософського дослідження ґендерних чинників, зясування ґенези і механізмів формування патріархальних уявлень, на основі яких базувала свої концепції європейська філософська традиція. Сучасна дифузність ґендерних ролей є свідченням того, що ґендерна система є відносно незалежним від біологічних відмінностей продуктом людської діяльності та взаємодії, має упорядкованість звязків та відносин, власну структуру та логіку розвитку, джерела та рушійні сили, механізми функціонування та розвитку якої є культурно детермінованими і повязаними з різноманітними формами діяльності людей. Методологічна інерція була зумовлена ще й тим, що до середини ХХ ст. дослідники, звертаючи увагу на становище жінок та чоловіків, мали справу не з причинами, а з наслідками ґендерного конструювання: причини виникнення ґендерної дихотомії, детермінанти їх відтворення у культурі та динаміка змін залишались поза межами соціально-філософської традиції. Третій підрозділ “Поліваріантність соціокультурних форм патріархату та критерії патріархальності суспільства” присвячено дослідженню критеріїв патріархальності та розширенню класифікації ґендерних систем. У традиційному європейському суспільстві, ряд штучних обмежень для жінок включає в себе: обмеження економічної активності та соціальної мобільності, статево детермінований розподіл праці; юридичне обмеження жінок у правах, зокрема права розпорядження власністю; недопущення до активності у духовно-релігійній сфері; обмеження доступу до освіти та науки; заборона на участь у силових структурах; покладання контролю за сексуальною та репродуктивною функцією жінки на чоловіків, а відповідальності - на жінок.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у відсутності цілісного теоретичного осягнення ґендерної компоненти сучасного українського суспільства, що зумовлено браком деідеологізованої методології та неможливістю подолати опозицію “чоловіче-жіноче” у межах патріархальної парадигми. У основі патріархального підходу лежать дві хибні з точки зору діалектичної методології передумови: видавання частини за ціле та сприйняття відмінного як протилежного, що унеможливлює чітку логічну структуру наукової теорії. Дисертаційне дослідження здійснювалось у рамках діалектичного підходу до історичного процесу в площині причинно-наслідкової детермінації, виявлення внутрішніх механізмів і форм взаємодії різних сфер суспільного життя, пошуку загальних законів розвитку та векторів спрямованості історичного поступу, що дало можливість подолати існуючу на сьогодні методологічну інерцію у ґендерних дослідженнях. У європейській філософській традиції було сформоване теоретичне ядро патріархату, яке визначало специфіку розгляду жіночого лише у певних методологічних формах. Оскільки патріархат на сьогодні не є продуктивним, то витісняється зі сфери буття у сферу суспільної свідомості: культуру загалом, різного роду субкультури, цінності, норми і сформовані ними патерни статевотипізованої поведінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у відсутності цілісного теоретичного осягнення ґендерної компоненти сучасного українського суспільства, що зумовлено браком деідеологізованої методології та неможливістю подолати опозицію “чоловіче-жіноче” у межах патріархальної парадигми. У основі патріархального підходу лежать дві хибні з точки зору діалектичної методології передумови: видавання частини за ціле та сприйняття відмінного як протилежного, що унеможливлює чітку логічну структуру наукової теорії. Дисертаційне дослідження здійснювалось у рамках діалектичного підходу до історичного процесу в площині причинно-наслідкової детермінації, виявлення внутрішніх механізмів і форм взаємодії різних сфер суспільного життя, пошуку загальних законів розвитку та векторів спрямованості історичного поступу, що дало можливість подолати існуючу на сьогодні методологічну інерцію у ґендерних дослідженнях.

Досліджуючи механізми концептуалізації чоловічого та жіночого як суспільнозначимого встановлено, що патріархальні архетипи теоретичного мислення вступали у протиріччя з обєктивним процесом розвитку принципів наукового пізнання. У європейській філософській традиції було сформоване теоретичне ядро патріархату, яке визначало специфіку розгляду жіночого лише у певних методологічних формах.

У ході дослідження зясовано, що необхідним критерієм патріархальності можна вважати наявність ґендерної розбіжності, що спричиняє дискримінацію, а достатнім - патрилінійність. У результаті дослідження основних типів організації ґендерної системи були виділені такі форми патріархату: мізогінічна, домінаційна та комплементарна. Сучасне українське суспільство, що перебуває у стані трансформації, є незахищеним від патріархатних впливів, а нестабільність уможливлює вибір ідеології, детермінованої владними зазіханнями патріархату. Патріархат намагається втриматись рудиментарним та реакційним шляхами за рахунок різноманітних суспільних практик, у якості яких виступають і субкультури, котрі можуть бути використані як для його впровадження, так і для збереження. Відповідно до встановлених критеріїв, сучасне українське суспільство можна віднести до комплементарної форми патріархатної організації ґендерної системи, яка є найближчою до гуманістичної біархатної моделі суспільного устрою, позбавленого ґендерної дискримінації.

Зясовано, що патріархат являючись частиною досвіду людства, на сьогодні втратив своє практичне значення для розвитку цивілізації, разом з тим, набутий ним досвід закріплений у всіх формах соціального буття. Оскільки патріархат на сьогодні не є продуктивним, то витісняється зі сфери буття у сферу суспільної свідомості: культуру загалом, різного роду субкультури, цінності, норми і сформовані ними патерни статевотипізованої поведінки.

Застарілі уявлення про ґендерні ролі не відповідають економічним, політичним та соціальним потребам України. Наведені у роботі приклади свідчать про намагання обійти закономірності діалектичного розвитку за допомогою адаптації патріархатних практик до викликаних суспільними трансформаціями реалій. У свою чергу, зміни у суспільній свідомості можливі лише як наслідок змін у суспільній практиці, що визначає суспільні трансформації не як низку дискретних подій, а як довготривалий процес.

Глобалізація, ознаменована політичними та технологічними революційними змінами, перманентно закріплює вплив патріархату на суспільну організацію та систему суспільних звязків. Патріархальна ідеологія використовує інформаційні ресурси та засоби інформаційного впливу з метою наближення бажаних суспільних трансформацій за умови збереження панування традиційної ґендерної системи. Поняття ґендерованість інформаційної системи відображає ступінь вираженості ґендерних маркерів, є мірою поширеності ґендерних стереотипів у певному інформаційному середовищі, якісно характеризує стратегії та тактики інформаційних впливів, шляхи, форми і методи їх реалізації.

Інформаційні технології уможливили реалізацію патріархального впливу, здебільшого, через підміну наукових даних поширеними заздалегідь міфами та штучне зниження інтелектуального рівня реципієнтів інформації. Ґендерний дисбаланс у виробництві та споживанні інформації поглиблює ґендерний розрив, гальмує суспільний прогрес та є однією з причин втрат інтелектуального потенціалу. Постіндустріальні надбання, поєднуючись із ідеологією статево типізованого споживацтва, використовуються для уречевлення життя жіночої частини населення та для її розумової деградації.

Позбавлення жінок найвищого прояву творчої діяльності - творення себе, тобто можливостей самоактуалізації, самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення у патріархальному суспільстві неминуче спричиняє витіснення жінок зі сфери власне людської діяльності та уможливлює опозицію жіночого та загальнолюдського. Істинна ґендерна інваріантність, яка полягає у відсутності подвійних стандартів стосовно людей, розрізнених за ознакою статі чи сексуальності, сприяє “зняттю” протиріч домінування одних людей над іншими та уможливлює побудову суспільства на засадах дійсного гуманізму, у основі якого лежить власне людська діяльність всіх і кожного. Ґендерна інваріантність підходів та критеріїв оцінки людської діяльності виступає домінантою освітньо-виховних напрямків.

Сучасний рівень розвитку суспільства предявляє високі вимоги до людських ресурсів: креативний та інтелектуальний потенціал на противагу чисельності населення. Проростання ґендерної диференціації у всі структурні елементи соціуму спричиняє шкоду, яка носить системний характер, впливаючи на трансформацію і розвиток суспільства, викликає суспільні деформації: ґендерний дисбаланс, ґендерна асиметрія, ґендерна сегрегація та ґендерна дискримінація, які у поєднанні з зі значною ґендерованістю інформаційної системи обумовлюють ґендернодетерміновані втрати інтелектуального потенціалу.

Поза межами діалектичного підходу до проблем ґендерного характеру, і освіти зокрема, результати ґендерних стратегій є короткочасними, нетривкими, а іноді - не передбачуваними. Без подолання традиційних патріархальних стереотипів у ставленні до людини законодавчі зміни не є ефективними та дієвими, а використовуються патріархатом як механізм дискримінації. Освіта ж у поєднанні із застосуванням новітніх інформаційних технологій для жінок-фахівців є дієвим механізмом подолання ґендернодетермінованих інтелектуальних втрат.

Стребкова Ю.В. Ототожнення творчого та чоловічого начал у традиційній європейській культурі // Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Серія “Філософія”.: Зб. наук. праць. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2005. - №2 (14). - Ч.1. - С. 44-48.

Стребкова Ю. До питання про патріархальність сучасного українського суспільства // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Зб. наукових праць, випуск 18 / Відп. ред.: М.М.Бровко, О.Г.Шутов. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2007, - С. 203-208.

Стребкова Ю.В. Болонський процес: у пошуках аналогій // Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. Серія “Філософія”.: Зб. Наук. Праць.- К.: ІВЦ “Політехніка”, 2005. - №3 (15). - Ч.1 - С. 59-62.

Стребкова Ю.В. Патріархат та інформаційне суспільство: перетин політологем // Пошуки ґендерної паритетності: український контекст. Монографія. / Упоряд. та заг. ред.: Грабовська І. - Ніжин: Вид. НДУ ім. М.Гоголя, ДС Міланік, 2007. - 204 с. - С. 168-176.

Стребкова Ю.В. Про патріархальність українського суспільства: у пошуках критеріїв дифференціації // Мультиверсум. Зб. наукових праць - К.:Знання. - 2007. - С. 167-177.

Стребкова Ю.В. Дисципліни ґендерної тематики в технічному університеті у контексті Болонських вимог // Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє. - К.: СПД “Микола Мельник”, 2005. - С. 52-56.

Стребкова Ю.В. Про формування ґендерного паритету // Проблеми ґендерної рівності в роботі установ, організацій та підприємств водного транспорту України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 9-11 жовтня 2003 р.). К.: КДАВТ, 2003 р. - С. 32-36.

Стребкова Ю.В. Міждисциплінарний підхід у формуванні ґендерної культури студентської молоді // Ґендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 11-13 грудня 2003 р.). - К.: ПЦ “Фоліант”, 2003. - С. 197-199.

Стребкова Ю.В. Про традиційні ґендерні ролі у сучасному українському суспільстві // Теорія і практика ґендерного виховання студентської молоді: досвід, проблеми, перспективи: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 11-12 листопада 2004 р.). - Запоріжжя, лабораторія видавничих технологій ЗДУ, 2004. - С. 131-133.

Стребкова Ю.В. Ґендерна компонента підготовки фахівців технічного напрямку // Формування ґендерної культури молоді: проблеми та перспективи. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції 30-31 жовтня 2003 р. - Тернопіль: Вид. відділ ТДПУ, 2003. - С.38-40.

Стребкова Ю.В. Ототожнення творчого та чоловічого начал в античній традиції // Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття: Матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. (12-13 травня 2005 р., м. Київ) / Уклад. Б.В. Новіков, І.І. Федорова. - К.: ІВЦ “Видавництво “ЕКМО””, 2005 - С. 54-56.

Стребкова Ю.В. Стереотипи ґендерних ролей як чинник сексуального насилля // Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна - Німеччина. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 16-17 травня 2002 року / Уклад.: Б.В. Новіков, С.В. Толстоухова, А.М. Павленко та ін. - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка””, 2002. - С. 134-135.

Стребкова Ю.В. Ґендерні стереотипи творчості // “Творчість врятує світ”: Матеріали 7-ї Міжнар. наук.-практ. конф. (22-23 травня 2003 р., м. Київ) / К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка””, 2003 р. - С. 288-289.

Sidorenko S., Strebkova J., Zakhovayko O. Gender Component in the Structure of the Higher Engineering Education // ICEE Current Trends in Engineering Education. Silesian University Technology/ Gliwice 2005. V1. р. 444-447.