Емоційне вигорання: причини виникнення та шляхи корекції - Курсовая работа

.1 Дослідження групи основних стресорів та визначення рівня стресостійкості вчителів, що працюють у середніх та старших класах ЗОШУ вітчизняній літературі поняття «професійне вигорання» зявилося порівняно нещодавно, хоча за кордоном цей феномен виявлено та активно досліджується вже чверть століття (Маслач, Джонс, Фрейденбергер та ін.) Явище вигорання проявляється у вигляді цілого ряду симптомів, які утворюють так званий синдром професійного вигорання. При невеликих навантаженнях, які діють постійно, або значних разових навантаженнях несвідомо включаються природні механізми регуляції, і організм справляється з наслідками цих навантажень сам, без свідомої участі людини. В інших випадках, коли навантаження значні і діють тривалий час, буває важливо свідомо використовувати різні прийоми і способи, що допомагають організму відновитися. Тут маються на увазі не тільки фізіологічні чинники, повязані з умовами праці: гіподинамія, підвищене навантаження на зоровий, слуховий та голосової апарати і т.д.; мова йде насамперед про психологічні та організаційні труднощі: необхідність бути весь час у формі, неможливість вибору учнів, відсутність емоційної розрядки, велика кількість контактів протягом робочого дня і т.п.У цьому звязку великого значення набуває вивчення феномена вигорання - психологічного явища, що справляє негативний вплив на психофізичний стан та здоровя, а також на ефективність діяльності фахівців, зайнятих у соціальній сфері. Маслач визначила вигорання як реакцію на повязний з роботою стрес , що призводить до емоційного віддалення від клієнта, погіршення ставлення до нього, зниження ефективності в роботі. У 1981 році К.Маслач і С.Джексон запропонували наступне визначення: вигорання - це синдром емоційного виснаження й цинізму, який часто зявляється у персоналу, що працював з людьми, і призводить до розвитку негативного ставлення до своїх клієнтів Воно дозволяє людині дозувати і економно використовувати енергетичні ресурси, з іншого - вигорання негативно позначається на виконанні роботи і відносинах з людьми. Синдром професійного вигорання - найнебезпечніша професійна хвороба тих, хто працює з людьми: вчителів, соціальних працівників, психологів, менеджерів, лікарів, журналістів, бізнесменів та політиків, - всіх, чия діяльність неможлива без спілкування.Третя стадія: · Притупляються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу «уплощаєтся», людина стає небезпечно байдужим до всього, навіть власного життя. Така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність і деякий апломб, але його очі втрачають блиск інтересу до чого б то не було, і майже фізично відчувається холод у його душі. До числа таких професій відноситься і професія педагога (наприклад, недолік контролю, який міг би відчувати викладач у класі з 30 активними дітьми, є головним чинником, що сприяє вигоряння). У першу чергу це відноситься до професій, де обєктом професійної активності людини виступає інша людина, і взаємодія «людина-людина» залежать від якостей того й іншого. Коли увага до різного роду особистісним проявам «Я» людини повязане з пізнанням людської душі, з повагою індивідуальності, з визнанням права людини на особливості і несхожість з іншими людьми і коли у ставленні до людини зберігається ціннісна позиція поза залежності від характеристик цієї людини.Всю вибірку можна розділити на три групи за критерієм сформованості фаз: 1 група - синдром повністю сформувався хоча б в одній з фаз (тобто підсумкове кількість балів в одній з фаз більше або дорівнює 61); Всю вибірку можна розділити на три групи, за таким критерієм як сформованість фаз: 1 група - синдром повністю сформувався хоча б в одній з фаз (тобто підсумкове кількість балів в одній з фаз більше або дорівнює 61); Аналізуючи показники таблиць можна сказати, що у фазі «напруга», в першій і в другій групах домінує симптом «переживання психотравмуючих обставин» (відповідно 37,5% педагогів і 15%), це означає, педагоги цих груп в даний час відчувають вплив психотравмуючих чинників, наростає напруга, яка виливається у відчай і обурення. Цей симптом склався у 25% педагогів з першої і другої груп (22,5% і 2,5%) і складається у 17,5% педагогів, з них: 5% відноситься до першої групи, 7,5% до другої групи і 5% до третьої групи. У фазі «резистенції», на графіку ми бачимо поступове зростання рівня опору від першої до третьої групи (від 0 до 15 років), потім спад у групі педагогів зі стажем роботи від 15 до 20 років і у педагогів зі стажем роботи понад 20 років цей рівень знову підвищується.Ми спрямували увагу на дослідження феномену синдрому емоційного вигорання; на чинники, що впливають на формування та розвиток даного явища. Нами було обґрунтовано причини формування даного синдрому, розглянуто динаміку його розвитку в залежності від стажу педагогічної діяльності. У роботі були виявлені особистісні якості педагогів, а також організаційні характеристики, що впливають на формування та розвиток досліджуваного явища. В результаті проведення психологічного дослідження було

Зміст

Вступ

Розділ 1. Емоційне вигорання як набутий стереотип професійної поведінки

1.1 Загальна характеристика емоційного вигорання як механізму психологічного захисту

1.2 Зовнішні та внутрішні фактори, що призводять до емоційного вигорання

1.3 Емоційне вигорання як форма професійної деформації особистості педагога

Розділ 2. Соціально-психологічні особливості виникнення емоційного вигорання у педагогів

Вступ

Останнім часом у суспільстві бурхливо відбуваються освітні реформи, які повинні нести в собі не тільки великий розвиваючий і навчальний потенціал, а й мають зберігати здоровя всіх учасників освітнього процесу. Це стає можливим, якщо педагог є професійно компетентним, фізично і психологічно здоровим, а також стійким до розвитку негативних професійно-обумовлених станів. На сьогоднішній день реалізація останнього завдання залишається досить проблемною. У звязку з великою емоційною напруженістю професійної діяльності педагога, нестандартністю педагогічних ситуацій, відповідальністю та складністю професійної праці вчителя, збільшується ризик розвитку синдрому «емоційного вигорання». При цьому досить мало звертається уваги на діючі ефективні психолого-педагогічні та медичні технології, які спрямовані на збереження здоровя педагога, що знижують ризик формування синдрому «емоційного вигорання» і появи кризи професії в цілому.

Проблема психологічного здоровя особистості, що живе в нестабільному світі, складних, складних соціально-економічних умовах, набула особливої актуальності наприкінці XX - на початку XXI століття. Підвищений інтерес до людини як до субєкта праці звернув увагу дослідників на зміни, які відбуваються з особистістю в процесі виконання професійної діяльності. Актуальність даної проблематики зумовила вибір теми нашого дослідження - «Емоційне вигорання: причини виникнення та шляхи корекції».

Метою нашого дослідження стало визначення рівня професійного вигорання педагогів.

Досягнення мети дослідження передбачало розвязання наступних завдань: 1. Визначити теоретичні підходи до проблеми емоційного вигорання особистості.

2. Дослідити причини виникнення емоційного вигорання у педагогів.

3. Розробити систему психологічних рекомендацій щодо профілактики та подолання синдрому емоційного вигорання.

Обєктом дослідження є синдром емоційного вигорання як форма професійної деформації.

Предмет дослідження - соціально-психологічні особливості емоційного вигорання у педагогів.

Основними гіпотезами дослідження є наступні: · синдром емоційного вигорання розвивається в процесі тривалої професійної діяльності педагога;

· на формування синдрому емоційного вигорання впливають як особистісні якості педагогів, так і організаційні характеристики їх діяльності;

· своєчасна профілактика і корекція знижує негативні наслідки РЕВ.

Для розвязання завдань курсової роботи було використано наступні методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми, метод тестів, статистичні методи обробки даних.

Дослідження проводилося на базі середньої загальноосвітньої школи, м. Києва, загалом було охоплено 40 педагогів.

Практична цінність нашої роботи полягає в тому, що отримані результати можна розглядати як складову частину рекомендацій щодо своєчасної профілактики та корекції синдрому емоційного вигорання педагогів.

Структура та обсяг курсової роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 48 сторінках.