Емоційна стійкість як засіб формування інструментально-виконавської надійності у студентів музично-педагогічних факультетів - Автореферат

Науковці зосереджували свою увагу на теоретичних основах підготовки музикантів до публічних виступів (М.Давидов, Ю.Цагареллі, Г.Ципін), психолого-педагогічних умовах розвитку навичок надійності гри студентів (Л.Бочкарьов, А.Готсдінер, О.Олексюк), психологічних механізмах запамятовування і відтворення музичної інформації у майбутніх учителів музики (В.Муцмахер, Д.Юник, Т.Юник). Отже, потреба суспільства у підготовці висококваліфікованих учителів музики, недостатня теоретична і методична розробленість проблеми, її актуальність та педагогічна значущість зумовили вибір теми роботи: “Емоційна стійкість як засіб формування інструментально-виконавської надійності у студентів музично-педагогічних факультетів”. Мета дослідження - розробити та експериментально перевірити методику формування інструментально-виконавської надійності засобами педагогічного забезпечення емоційної стійкості у студентів музично-педагогічних факультетів вищих закладів освіти. Гіпотеза дослідження - ефективність формування інструментально-виконавської надійності зростатиме за умови цілеспрямованого розвитку у майбутніх учителів музики навичок довільної нейтралізації негативного впливу факторів емоційної стійкості шляхом: індивідуального визначення оптимальної міри збудливості та застосування навичок її корекції як під час роботи над музичними творами, так і в процесі їх прилюдного виконання; Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше обґрунтовано положення про пятиетапне формування інструментально-виконавської надійності у студентів, де виділяється становлення, розвиток, удосконалення, застосування та подальше поліпшення емоційної стійкості; розроблено методику формування надійності гри у майбутніх учителів музики в процесі інструментальної підготовки на основі оволодіння навичками довільної нейтралізації негативного впливу факторів емоційної стійкості; визначено педагогічні умови, які забезпечують ефективне сприйняття, обробку, збереження та відтворення музичної інформації і сприяють формуванню інструментально-виконавської надійності студентів у період підготовки та під час прилюдних виступів.Перший розділ - “Психолого-педагогічні засади формування інструментально-виконавської надійності у майбутніх учителів музики” - присвячено розгляду змісту та структури досліджуваного феномена, висвітленню засобів його формування в теорії та методиці навчання музики. Розглянувши внутрішні фактори емоційної стійкості (збудливість, соціально-психологічні властивості особистості, типи темпераменту) та особливості їх впливу на результативність діяльності, обґрунтовується думка про те, що інструментально-виконавська надійність студентів залежить від міри емоційного збудження; сили початково-вихідної і діючої мотивації; емоцій впевненості - сумніву; емоційної оцінки проміжних і кінцевих результатів гри; домінування позитивних чи негативних емоцій; інтенсивності переживання емоційно-образного змісту творів; чуттєвої реакції на соціальну сферу. Проаналізувавши психолого-педагогічні положення щодо впливу зовнішніх факторів емоційної стійкості (складність завдань, емоціогенність умов) на результативність діяльності, доводиться необхідність при формуванні інструментально-виконавської надійності враховувати рівень складності завдань, важкість розвязання яких у режимі безперервної діяльності може негативно відображатися на злагодженості дій моторної сфери студентів музично-педагогічних факультетів. У другому розділі - “Дослідно-експериментальна робота з формування інструментально-виконавської надійності в практичній діяльності студентів музично-педагогічних факультетів” - визначаються критерії оцінки рівнів сформованості надійності гри у студентів; викладається методика формування інструментально-виконавської надійності засобами емоційної стійкості; описується організація та перебіг педагогічного експерименту. Констатуючий експеримент проводився на основі розробленої план-програми, яка передбачала: визначення параметрів досліджуваного феномена; обґрунтування критеріїв оцінки рівнів виконавської надійності; контрольні заміри надійності гри у звичних та емоціогенних умовах; встановлення причинно-наслідкових звязків та залежностей рівнів виконавської надійності у студентів від емоційної стійкості.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування інструментально-виконавської надійності у студентів музично-педагогічних факультетів, що виявляється в обґрунтуванні змісту і ролі емоційної стійкості у процесі їх інструментальної підготовки. Аналіз результатів дослідження доводить, що формування інструментально-виконавської надійності у студентів музично-педагогічних факультетів вищих закладів освіти здійснюється завдяки: становленню емоційної стійкості під час роботи над творами (1 етап); розвитку емоційної стійкості в процесі репетиційного програвання репертуару напередодні виступу (2 етап); удосконаленню емоційної стійкості в період підготовки до виходу на естраду (3 етап); застосуванню емоційної стійкості при виконанні

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ