Емоційна пам"ять у мнемічній системі особистості - Автореферат

Гуманізація сучасної психології памяті виражається у: 1) зростанні значущості досліджень «некогнітивних» форм памяті (емоційної, рухової, памяті на наміри та ін.), 2) зближенні наукової проблематики памяті й особистості та 3) зростанні інтересу дослідників до ідіографічних (унікальних, індивідуалізованих) аспектів роботи памяті. Хофман та ін.) не міститься відповіді на питання про те, яким чином запамятовуються, зберігаються й актуалізуються емоції, які механізми їхньої участі в регуляції діяльності особистості. Память розглядають як «базову функціональну систему», що забезпечує динамічність і стійкість особистості, як «механізм творчості особистості», як «інтегратор психічних процесів і особистості». На відміну від інших видів памяті, що повязують субєкта із зовнішнім світом, емоційна память звернена всередину особистості, до її унікального мотиваційно-потребнісної сфери. Це стосується специфіки мнемічного процесу й мнемічного «продукту», природи «емоційної інформації, що запамятовується», характеру звязку памяті з фізіологічними процесами й станами, міри піддатливості емоційної памяті впливам соціального середовища, місця емоційної памяті в мнемічній системі особистості, специфіки її внеску в психічну регуляцію діяльності й спілкування, міри опосередкованості емоційної памяті мовленням, міри її довільності й можливості контролю за нею з боку субєкта та ін.Еббінгаус), які вважали, що властивість зберігати емоцію в памяті й актуалізувати її мають асоціації за суміжністю, подібністю й контрастом. Макдаугола та ін., виявився продуктивним для опису різноманітних проявів емоційної памяті в житті людини, для розкриття механізмів впливу емоційного досвіду на розвиток рис особистості. Як «зовнішній» стосовно них чинник, емоційна память позначається на загальній продуктивності розумової діяльності: емоції інспірують, супроводжують і завершують інтелектуальний процес. При переживанні важкого (через стрес) стану емоційна память забезпечує збереження й актуалізацію груп емоцій, що відбивають специфіку труднощів ситуації. Відповідно до наших уявлень емоційна память у структурі, динаміці й розвитку особистості виконує девять основних функцій: 1) створення й утримання окремих компонентів особистості й взаємозвязків між ними для розвязання певної життєвої задачі до того моменту, поки вона не буде вирішена або не втратить значущість для людини; 2) закріплення стосунків особистості; завдяки цій функції існує «ядро особистості» - носій «слідів» субєктивних ставлень людини до суспільства, інших людей, до праці, до загальнолюдських цінностей, до себе; 3) утримання й зміцнення субєктом своєї цілісності, інтегрованості; порушення цілісності - наслідок неправильного життєвого вибору, про який субєкт одержує інформацію зсередини за допомогою актуалізації негативних переживань із памяті, завдяки яким він може виправити помилку; 4) знаходження можливості бути субєктом власної мотивації, психічного життя й поведінки: закріплені в емоційній памяті значеннєві установки й цінності співвідносяться з функціонально-енергетичними можливостями людини, що дозволяє їй самостійно вишиковувати мотиви своєї поведінки; 5) розширення меж буття особистості: емоції й почуття людини повязуються з тими або іншими предметами, ситуаціями й людьми; тим самим особистість як система, що відкрита й розвивається, втягує у свої межі усе більш великі області навколишнього світу; 6) знаходження можливості діалогічної зустрічі Я й Іншого: під впливом актуалізації почуттів спілкування емоційно забарвлюється й Інший стає значущим, перетворюється в «свого Іншого»; 7) розвивальний вплив однієї особистості на іншу; досягнення змін особистості можливе тільки в тому випадку, якщо зачіпається субєктивність - інтимна внутрішньоособистісна реальність, у якій людина живе максимально насправді (Дж.У функціональній психології емоційна память трактувалася як особлива пристосувальна функція, спрямована на забезпечення виживання організму за рахунок включення емоційного досвіду в пристосувальні акти й надання їм інтенціонального характеру. Для біхевіористів емоційна память - механізм навчання людини й тварин, що виявляється «на вході» (як емоціогенність стимулу, вираження безумовної значущості подразника) і «на виході» (як підкріплення). Механізмом відтворення емоції в когнітивній психології вважається здатність субєкта до здійснення оцінних процедур, за допомогою яких він розкриває значення того, що відбувається, і його звязок зі своїми потребами й мотивами. У руслі діяльнісного підходу емоційна память трактується в контексті реальних взаємин людини зі світом; хід діяльності та її структура визначають запамятовування й відтворення емоцій. В екзистенціалістських концепціях емоційна память розглядається як чинник, що скеровує буття-в-світі, як спосіб емоційного вираження особистості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перші наукові концепції емоційної памяті сформулювали асоціаціаністи. Механізмом емоційної памяті вони вважали асоціації за суміжністю й подібністю, що виникають між образами (ідеями) емоціогенних і емоційно нейтральних обєктів. У функціональній психології емоційна память трактувалася як особлива пристосувальна функція, спрямована на забезпечення виживання організму за рахунок включення емоційного досвіду в пристосувальні акти й надання їм інтенціонального характеру. Гештальтисти наполягали на холістичній природі емоційної памяті й розуміли її як тимчасово сталу динамічну напружену систему психологічного поля «у цей момент». Для біхевіористів емоційна память - механізм навчання людини й тварин, що виявляється «на вході» (як емоціогенність стимулу, вираження безумовної значущості подразника) і «на виході» (як підкріплення). Психоаналітики розробили уявлення про структури довгострокової емоційної памяті («архетипи», «комплекси» і т.п.), які виступають у ролі сховищ минулого емоційного досвіду. Також вони аналізували процеси переробки інформації в оперативній короткочасній емоційній памяті (витиснення, зсув, раціоналізація, проекція, інтроекція й т.п.). За допомогою психотерапевтичної практики вони довели факт глибокого вкорінення емоційної памяті у фундамент людської особистості. Механізмом відтворення емоції в когнітивній психології вважається здатність субєкта до здійснення оцінних процедур, за допомогою яких він розкриває значення того, що відбувається, і його звязок зі своїми потребами й мотивами. У руслі діяльнісного підходу емоційна память трактується в контексті реальних взаємин людини зі світом; хід діяльності та її структура визначають запамятовування й відтворення емоцій. Емоційна память у гуманістичній психології - внутрішнє джерело сигналів про правильність (помилковість) зробленого субєктом вибору (на користь або, навпаки, проти самоактуалізації), індикатор перспективи задоволення фундаментальної потреби в зміцненні себе, своєї самості. В екзистенціалістських концепціях емоційна память розглядається як чинник, що скеровує буття-в-світі, як спосіб емоційного вираження особистості. З позицій системного підходу емоційна память - важливий компонент мнемічної системи особистості, який безупинно взаємодіє з іншими видами памяті й за рахунок цього бере участь у психічній регуляції діяльності.

У продуктах функціонування емоційної памяті - «емоційних образах» фіксується ставлення людини до різних аспектів і елементів зовнішнього й внутрішнього світу. У процесі запамятовування нейтральна інформація перетворюється на значущу за допомогою її кодування у двійковій системі оцінок («приємно / неприємно», «корисно / шкідливо», «так / ні»). Тим самим, інформація набуває субєктивно-смислової форми, асимілюється особистістю. У взаємозвязку з обєктивними кодами образної, словесної й моторної памяті вона забезпечує інформаційну основу діяльності людини. Важливими чинниками ефективності запамятовування й збереження емоцій є: 1) інтенсивність емоційного переживання, 2) глибина його проникнення в особистісні структури. Емоційний слід містить у своїй структурі два компоненти (когнітивний та емоційний). Відношення між компонентами відрізняються гнучкістю й мінливістю, що зумовлено ієрархічною будовою емоційної памяті, можливістю локалізації компонентів сліду на різних рівнях мнемічної системи й, в кінцевому підсумку - завданнями діяльності. Є три основних варіанти відтворення емоційного сліду: 1) відтворення структури «образ емоція», 2) актуалізація беземоційного образу і 3) актуалізація без?бразної емоції. Це - крайні варіанти, що утворюють континуум, між полюсами якого можна розташувати всю різноманітність випадків актуалізації змістів емоційної памяті.

Емоційна память функціонує як регулятор когнітивних процесів особистості. У перцептивному процесі вона виявляється в: а) зниженні порогів чутливості до стимулів, б) їх емоційному забарвленні, в) перцептивній вибірковості, г) збільшенні «сили» перцептивної гіпотези, ґ) перцептивному захисті від загрозливих стимулів, д) акцентуванні перцептивного процесу, визначенні його спрямованості. Актуалізація й включення в перцепцію раніше пережитих емоцій становить саму сутність художнього сприйняття творів мистецтва, дозволяє субєктові зайняти позицію справжньої спільної творчості з автором. Відтворення раніше пережитих емоцій позначається на загальній продуктивності розумової діяльності: емоції стимулюють, супроводжують і завершують інтелектуальний процес. Емоційна память а) визначає емоційний статус субєкта в процесі мислення, б) накопичує «емоційні узагальнення» і переносить принцип вирішення на нові проблемні ситуації, в) забезпечує емоційне оцінювання результатів оперативних перетворень проблемної ситуації, г) підготовлює емоційне розвязання задачі, д) обмежує зону пошуків, скорочуючи обсяг дослідницької діяльності, е) санкціонує завершення розумового процесу. У роботі уяви емоційна память сприяє спрямованому (відповідному актуалізованій емоції) вибору образів і комбінуванню ними. Емоційна память - інформаційна основа для здійснення субєктом найважливішої когнітивної операції соціального інтелекту - «субєктивного зважування» своїх мотивів і мотивів партнера по спілкуванню. Функціонуючи всередині мнемічної системи, емоційна память робить матеріал для запамятовування емоційно забарвленим, що забезпечує його більш міцну привязку до смислових утворень особистості. Актуалізація емоційного стану забезпечує контекст, у якому протікає мнемічна діяльність. Її функціонування сприяє трансформації образу події з одиниці епізодичної памяті в специфічну одиницю автобіографічної памяті: образ події стає «особистим». Наповнення обєктивних значень слідами емоцій, пережитих у ході мовленнєвої практики, приводить до трансформації їх в особистісні смисли. Емоційна память зберігає й актуалізує системи афективних змістів, забезпечуючи відносну сталість конотативних значень слів, формування субєктивного лексикону особистості.

В емоційній сфері особистості емоційна память виявляється як організатор основних форм емоційних переживань - власне емоцій (емоційних епізодів помірної інтенсивності), афектів, настроїв, предметних почуттів. Відтворення емоцій у формі афекту зумовлене процесами в емоційній памяті - раптовим виявленням невідповідності між умовами, що склалися в ситуації, і програмами життєдіяльності, якими розпоряджається субєкт. Особливостями функціонування емоційної памяті зумовлені властивості настрою: 1) накопичення його причин, 2) підтримка настрою за допомогою відтворення гедонічно орієнтованих ідей і образів, 3) переміщення з обєкта на обєкт, з однієї ситуації на іншу, 4) закріплення й перетворення настрою на рису емоційності особистості, 5) емоційні узагальнення класів ситуацій і відповідних їм станів та ін. Память про пережите почуття являє собою ієрархічно супідрядну систему слідів активностей субєкта, виявлених на різних рівнях при актуальному переживанні даного почуття. При відтворенні предметного почуття відбувається синхронізація субєктивних, моторно-експресивних, когнітивних, мотиваційних і психофізіологічних аспектів діяльності людини. Функціонуванням емоційної памяті забезпечуються: а) предметна віднесеність почуття, б) його узагальненість, в) стійкість. Динамічні процеси в мнемічній системі забезпечують оборотне переведення почуття з латентного стану в актуальний, у ході якого відбувається розвиток особистості.

Емоційна память у взаємозвязку з іншими видами памяті функціонує на всіх етапах здійснення діяльності, беручи участь в усвідомленні й опредмечуванні потреби, утворенні вектору «мотив-мета», програмуванні й процесуальній динаміці виконавських дій, забезпеченні гедоністичного тону протягом усього діяльнісного циклу. Вплив емоційної памяті на трудову діяльність неоднозначний і може проявлятися як у її оптимізації, так і деструкції, що визначається специфікою афективно-когнітивного комплексу, що формується в мнемічній системі. Емоційна память спортсмена відбиває особливості спортивної практики, міру сформованості цілісної системи психологічної саморегуляції спортивної діяльності. Емоційна память - основа творчого натхнення актора, його «сценічного самопочуття». Функціонування емоційної памяті в навчальній діяльності зумовлене низкою чинників: а) етапом навчальної діяльності, на якому перебувають учні, б) їхньою успішністю, в) закономірностями спрямованого й неспрямованого взаємовпливу вчителів й учнів, г) динамікою їхніх психічних станів під час заняття, д) учительським досвідом прийняття рішень в емоціогенних ситуаціях. Синхронізуючи й інтегруючи різні операції навчальної діяльності й забезпечуючи її загальним емоційним тоном, емоційна память виступає підґрунтям певної позиції (емоційної установки) учня (студента) стосовно навчання.

Емоційна память проходить довгий шлях онтогенетичного розвитку, основними тенденціями якого є: 1) збільшення кількості емоціогенних обєктів і ситуацій, особливо соціального характеру; 2) збільшення міри диференційованості відтворення емоційних переживань, міри їх структурної складності; 3) виникнення здатності відокремлювати експресивні засоби від переживань, тобто відтворювати міміку й жести, не наповнені «афективним хвилюванням» з одного боку, і переживати реальні емоції без їхньої видимої експресії - з іншого; 4) полегшення актуалізації емоцій не тільки у звязку зі сприйняттям ситуації в сьогоденні, але й шляхом звернення до спогадів про ситуації, пережиті в минулому й до уявлюваних ситуацій, що антиципують майбутнє; 5) розвиток здатності розуміти емоції інших людей; 6) збільшення міри довільності емоційної памяті.

Функціонування емоційної памяті в структурі особистості веде до: а) збагачення запасу образів життєвих ситуацій і програм найбільш адекватних дій у них і б) розміщення цих образів і програм у певному смисловому контексті, їх звязування з мотиваційно-смисловими утвореннями. За рахунок цих процесів стає можливим утримання окремих компонентів особистості й взаємозвязків між ними, зміцнення цілісності особистості. Емоційна память закріплює відносини особистості, сприяє перетворенню людини на субєкта власної мотивації, психічного життя й поведінки. Процеси емоційної памяті сприяють розширенню меж буття особистості, сприяють формуванню й підтримці на постійному рівні її самооцінки. Поєднуючи емоційні компоненти образів власного Я, що виникають у конкретних ситуаціях, емоційна память створює передумови для емоційного узагальнення, тобто для вироблення самоставлення. Змісти емоційної памяті, включаючись до спілкування, уможливлюють діалогічні зустрічі з іншими людьми: стає можливим розвивальний вплив однієї особистості на іншу. Емоційна память визначає профіль реагування особистості під час дії чинників, що перешкоджають її активності. Спогади про події життя мають виражений емоційний компонент, що перетворює подію минулого на прийнятий особистістю факт біографії. Завдяки емоційній памяті людина має свою історію (життєвий шлях).

У дослідженнях емоційної памяті доцільно керуватися структурно-функціональною моделлю емоційної памяті в мнемічній системі особистості. Дана модель заснована на положеннях про: існування короткочасної оперативної й довгострокової постійної емоційної памяті; під короткочасною оперативною емоційною памяттю розуміється гіпотетичне сховище обмеженого обсягу в мнемічній системі, у просторі якого розгортається певний емоційний епізод (актуальне переживання емоції «тут і тепер»); короткочасна емоційна память синтезує когнітивні, моторно-експресивні, мотиваційно-спонукальні, психофізіологічні й субєктивні аспекти поведінки в цілісну функціональну систему, призначену для розвязання конкретного життєвого завдання; довгострокова емоційна память - система асоціативних мереж досвіду, що зберігають латентні структури - емоційні установки організму й особистості (налаштованість на певні емоційні переживання); емоційні установки організовані ієрархічно; частина з них має біологічне походження, але більшість є результатами засвоєння культурно-історичного досвіду емоційно-оцінної діяльності;

переважно мимовільний характер функціонування емоційної памяті й можливість опосередкованого довільного впливу на неї за допомогою організації діяльності, спрямованої на перетворення зовнішнього світу й себе;

рівневу будову емоційної памяті - відокремлення в ній індивідного, субєктного й особистісного рівнів; індивідна емоційна память актуалізує емоційні переживання, що відбивають переважно аспекти тілесно-почуттєвого функціонування людини; вона відображає міру відповідності цього функціонування біологічним і психофізіологічним константам; емоційна память субєктного рівня сприяє освоєнню й здійсненню предметно-практичної діяльності людини, реалізації її сенсорно-перцептивних, інтелектуальних, моторних, мовленнєвих, мотиваційних і емоційно-вольових компонентів; особистісна емоційна память актуалізує, фіксує й перетворює емоції й почуття при виконанні людиною певних соціальних дій і вчинків, спрямованих на інших людей, на себе, свій внутрішній світ (виконує міжособистісні, внутрішньоособистісні й екзистенціальні функції).

Емоційна память - підсистема мнемічної системи особистості, здатна гнучко налаштовуватися відповідно до характеру й конкретних особливостей емоційних задач, що постають перед людиною (адаптація до зовнішніх умов діяльності, або саморегуляція емоційних переживань).

Оптимізація продуктивного функціонування емоційної памяті може бути успішно здійснена в процесі консультативної й тренінгової роботи. Основними напрямками цієї роботи можуть бути впливи на індивідний, субєктний і особистісний рівні емоційної памяті з цілями: 1) стимуляції засвоєння критеріїв інтроспективного розчленовування феноменологічних і вегетативних проявів емоцій, 2) збагачення емоційного словника, 3) створення критеріїв для диференціації своїх і чужих емоцій (особливо в ситуаціях конфліктного спілкування й напруженої діяльності), 4) актуалізації зовнішнього діалогічного процесу з приводу переживань, 5) навчання навичкам ідентифікації й рефлексії неконструктивних (дисфункціональних) автоматичних думок і переконань, 6) стимуляції процесів «маніпулювання» предметним компонентом емоції, 7) розвитку емоційної експресивності.

Перспективами подальших досліджень є: вивчення патології емоційної памяті (процесів формування й закріплення емоційних патернів, що перешкоджають особистісному росту, ведуть до виникнення соціально не адаптивних, девіантних форм поведінки, а також процесів забування й втрати емоційних регуляторів адаптивної поведінки й соціально-значущої діяльності), вивчення соціально-психологічного рівня функціонування емоційної памяті (колективна» емоційна память), зокрема, в етнопсихологічному аспекті (емоційна память українського народу), розробка й перевірка ефективності спеціалізованих тренінгових програм, спрямованих на оптимізацію функціонування емоційної памяті в певних видах діяльності людини й при вирішенні конкретних особистісних проблем.

1.1. Кузнецов М.А. Эмоциональная память. - Харьков: Крок, 2005. - 568 с. (35 др. арк.).

2.1. Кузнєцов М.А. Емоційна память, як наукова психологічна проблема // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип. 5. - Харків: ХДПУ, 2001. - С. 96-108.

2.2. Кузнєцов М.А. Про продуктивні функції емоційної памяті в структурі діяльності // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип. 6. - Харків: ХДПУ, 2001. - С. 148-162.

2.3. Кузнєцов М.А. Прояв емоційної памяті в структурі переживання стресової ситуації // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип. 7. - Харків: ХДПУ, 2001. - С. 97-112.

2.4. Кузнецов М.А. Психологические особенности эмоциональной памяти и ее функции в деятельности человека // Вісник Харківського університету. - № 517. - Сер. Психологія. - Харків, 2001. - С. 106-109.

2.5. Кузнєцов М.А. Емоційна память, її психологічні особливості та підходи до її вивчення // Психологія. Збірник наукових праць КНПУ ім. М.П. Драгоманова. - Вип. 14. - Київ, 2001. - С. 117-123.

2.6. Кузнєцов М.А. Типи емоційності і специфіка відношення до навчання у студентів // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди - Психологія. - Вип. 8. - Харків: ХДПУ, 2002. - С. 126-138.

2.7. Кузнєцов М.А. Особливості емоційного відношення до навчання у школярів та студентів. - Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип. 9. - Харків: ХДПУ, 2002. - С. 134-149.

2.8. Кузнецов М.А. Эмоциональное отношение к учению и самоотношение у школьников и студентов // Вісник Харківського університету. - № 550. - Сер. Психологія. Частина 1. - Харків, 2002. - С. 136-141.

2.9. Кузнєцов М.А. Особливості ставлення до навчання при різних типах емоційності // Психологія. Збірник наукових праць КНПУ ім. М.П. Драгоманова. - Випуск 17. - Київ, 2002. - С. 140-144.

2.10. Кузнецов М.А. Факторы эмоционального отношения к учению // Вісник Харківського університету. - 576. - Сер. Психологія. - Харків, 2002. - С. 114-117.

2.11. Кузнєцов М.А. Розвиток уявлень по емоційну память у асоціативній психології другої половини ХІХ - початку ХХ століття // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди - Психологія. - Вип. 11. - Харків: ХДПУ, 2003. - С. 114-127.

2.12. Кузнецов М.А. Эмоциональные компоненты автобиографических воспоминаний личности // Вісник Харківського університету. - № 599. - Сер. Психологія. - Харків, 2003. - С. 182-185.

2.13. Кузнецов М.А. Структура воспоминаний о любовных переживаниях // Вісник Харківського університету. - № 617. - Сер. Психологія. - Харків, 2004. - С. 108-112.

2.14. Кузнецов М.А. Структура воспоминаний о переживании гнева // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. - Херсон: Персей, 2004. - С. 137-140.

2.15. Кузнєцов М.А. Захисні процеси й емоційна память // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип.13, Частина ІІ. - Харків: ХНПУ, 2005, С. 144 - 149.

2.16. Кузнєцов М.А. Емоційна память: психологічні особливості, властивості, структура // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д. Максименка. - Т. 2. - К.: Главник, 2005 - С. 414-418.

2.17. Кузнєцов М.А. Емоційна память як обєкт психологічного дослідження // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Вип.14. - Харків: ХНПУ, 2005 - С. 103-113.

2.18. Кузнєцов М.А. Місце і роль емоційної памяті в структурі особистості // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип. 15, Частина 1. - Харків: ХНПУ, 2005. - С. 138-156.

2.19. Кузнєцов М.А. Розвиток емоційної памяті в онтогенезі // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип. 15. Частина 2. - Харків: ХНПУ, 2005. - С. 26-43.

2.20. Кузнецов М.А. Биографические воспоминания у мужчин и женщин разного возраста: сравнительный анализ // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - № 653. - Випуск 32. - Харків, 2005. - С. 126-128.

2.21. Кузнєцов М.А. Прояв емоційної памяті у самооцінці та самоставленні особистості // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. Вип. 16. - Харків: ХНПУ, 2006. - С. 52-67.

2.22. Кузнєцов М.А. Семантичні простори позитивних і негативних біографічних спогадів особистості // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. - Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2006. - С. 127-129.

2.23. Кузнєцов М.А. Екзаменаційний стрес і особливості совладання з ним у студентів // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип. 17. - Харків: ХНПУ, 2006. - С. 64-79.

2.24. Кузнєцов М.А. Емоційна память і особистість // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. Вип. 21. - Харків: ХНПУ, 2007. - С. 95-104.

2.25. Кузнєцов М.А. Емоційна память людини: психологічна модель // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип. 22. - Харків: ХНПУ, 2007. - С. 106-116.

2.26. Человек в измерениях ХХ века. Прогресс человечества в двадцатом столетии: в 15 томах / Междунар. акад. пробл. Человека в авиац. и космонавт., Гос. летн. Акад. Украины, Рег. Межвуз. науч.-иссл. Центр Украины по пробл. чел. фактора; гл. ред. Р.Н. Макаров. - М.: Изд-во Междунар. Акад. проблем Человека в авиац. и космон., 2007. - т. VIII. (Особистий внесок диссертанта - розділ «Эмоциональный мир личности», С. 366-426; 6,5 др. арк.).

3.1. Кузнєцов М.А. Про активізацію продуктивних функцій емоційної памяті в процесі психологічного консультування // Сучасні напрямки психологічного консультування в системі освіти. Збірник матеріалів конференції / За загальною ред. З.Ф. Сіверс. - К: КМІУВ ім. Б. Грінченка, 2001. - С. 45-49.

3.2. Кузнєцов М.А. Психологічні чинники ефективності виховання // Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України: Матеріали науково-практичної конференції. - Харків: НУВС, 2002. - С. 58-62.

3.3. Кузнецов М.А. Проявления эмоциональной памяти в формировании депрессивных настроений и суицидальных намерений // Актуальні проблеми суїцидології. Збірник наукових праць. Частина 1. - Київ, 2002. - С. 137-140.

3.4. Кузнєцов М.А. Самоставлення емоційно нестійких старшокласників // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 25 - 27 листопада 2002 р. - Київ: МІЛЕНІУМ, 2002. - С. 226-230.

3.5. Кузнецов М.А. Основные тенденции исследования эмоциональной памяти в психологии // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку. Матеріали VI Костюківських читань 28-29 січня 2003 р. Т. 1 / За ред. Акад. С.Д. Максименка. - К., 2003. - С.223-227.

3.6. Кузнецов М.А. Особенности эмоционального тона автобиографических воспоминаний // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Україна наукова "2003». 16-20 червня 2003 року. Дніпропетровськ - Херсон. Том 6. Психологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 46-49.

3.7. Кузнецов М.А. О взаимосвязи точности самопознания и особенностей эмоционально-волевой сферы личности // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень "2003». 20-27 жовтня 2003 року. Дніпропетровськ - Донецьк - Чернівці. Том 12. Психологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 39-41.

3.8. Кузнєцов М.А. Гендерні та вікові особливості біографічних спогадів // Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України. Матеріали І Міжвузівської науково-практичної конференції 19 грудня 2003 р. - Харків: АПБУ, 2003. - С. 47-50.

3.9. Кузнецов М.А. Гендерные особенности воспоминаний о любовных переживаниях // Феномен гендеру: соціокультурні виміри. Всеукраїнська науково-практична конференція (28-29 жовтня 2004 року, м. Алчевськ). - Алчевськ: ДОНДТУ, 2004. - С. 55-59.

3.10. Кузнецов М.А. Переживания гнева в воспоминаниях людей: структурные особенности // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень "2004». 21-30 червня 2004 року. Том 2. Психологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 37-40.

3.11. Кузнецов М.А. Психологические особенности узнавания человеческих лиц по изображениям // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу "2004». 1- 15 листопада 2004 року. Том 52. Психологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 45-49.

3.12. Кузнецов М.А. Семантические пространства позитивных и негативных воспоминаний // Materialy II Miedzynarodowej naukowe-praktycznej konferencji “Wyksztalcenie I naukabez granic - ‘2005”. 19-27 grudnia 2005 roku. Tom 19. Psychologia i socjologia. - Przemysl - Praha: Sp. Z.o.o. “Nauka I studia”. - 2005, s. 51 -55.

3.13. Кузнецов М.А. Переживание предэкзаменационного стресса и совладание с ним // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Дні науки - "2006».17-28 квітня 2006 року. Том 25. Психологія та соціологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006, С. 67-73.

3.14. Кузнєцов М.А. Роль цінностей особистості у виникненні почуття заздрості / Шляхи використання інноваційного потенціалу прикладної психології. - Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Харків, 4-5 жовтня 2006 р. // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Психологія. - Вип. 19. - Харків: ХНПУ, 2006. - С. 62-77.