Емоції у професійній діяльності лікаря - Реферат

В даний час стан здоровя і нездоровя людини все більше визначається психологічними чинниками, а це означає, що лікування багатьох захворювань, стабілізація аутодеструктивних форм поведінки є неможливим без врахування соціально - психологічних факторів відносини людини з навколишнім мікросередовищем, що вимагає, у свою чергу, уміння лікаря будувати довірчі відносини з пацієнтом. У звязку з цим Единбурзька декларація Всесвітньої федерації з медичної освіти встановила, що кожен пацієнт повинен мати можливість очікувати в особі лікаря зустріти людину, підготовлену в якості уважного слухача, ретельного спостерігача, ефективного клініциста, а також людини, що володіє високою сприйнятливістю в сфері спілкування.Лікар повинен вміти зберігати працездатність, володіти ситуаціями для забезпечення успіху в своїй діяльності і збереження свого здоровя. Саме позитивні емоції активізують, надихають лікаря, надають йому впевненості, зумовлюють почуття радості, позитивно впливають на стосунки з пацієнтами, колегами по роботі. А негативні емоції навпаки гальмують активність, дезорганізують поведінку і діяльність, викликають тривожність, страх, підозру у пацієнта. Тому лікарю не можна ходити перед пацієнтами з похмурим, нудьгуючим обличчям навіть тоді, коли настрій у нього поганий. Крім того, що лікар має володіти своїм внутрішнім станом, він повинен вміти контролювати своє тіло, яке виразно відбиває внутрішній стан, думки, почуття.Передумовою виникнення позитивних психологічних відношень і довіря між медичними працівниками і хворими, являється, без сумніву, також кваліфікація, досвід і мистецтво лікаря. Проте, спеціалізація несе з собою небезпеку звуженого, мозаїчного погляду лікаря на хворого. Це витікає з певної довіри хворого до лікаря, даного Гладким: “Довіря до лікаря - це динамічне позитивне відношення хворого до лікаря, яке виражає попереднім досвідом обумовлене очікування, що лікар має здатності, засоби і бажання допомогти хворому найкращим чином"” Для прояву довіря має також значення і перше враження, яке виникає у хворого при зустрічі з лікарем, його актуальна міміка, жестикуляція, тон голосу, вираження, які витікають з попередньої ситуації і не призначені для хворого, а також і зовнішній вигляд: якщо хворий бачить лікаря неохайного, невиспаного з якої-небудь, що не відноситься до роботи причини, то він втрачає віру вважаючи, що людина не здатна турбуватися про себе, не може турбуватися і про інших і бути надійною в своїй роботі. Різні відхилення в зовнішніх проявах і у зовнішньому вигляді хворі скоріше схильні пробачити тим медичним працівникам, яких вони уже знають і до яких уже відчувають довіря.У лікарів, медичних сестер і у допоміжного персоналу, які на початку своєї професійної діяльності дуже бурно переживали всі події, які важко впливали на психіку хворих, наприклад, страждання, смерть хворих, операції, кровотечі, прояви психічних захворювань і т.д., поступово розвивається певна емоційна опірність. У важких драматичних ситуаціях, коли життя хворого знаходиться під загрозою, лікар скоро навчиться аналізувати і оцінювати положення, робити висновки і діяти.Синдром емоційного вигорання - це реакція організму, що виникає внаслідок тривалого впливу професійних стресів середньої інтенсивності. Синдром емоційного вигорання - це процес поступової втрати емоційної, когнітивної та фізичної енергії, що виявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичного стомлення, особистої відстороненості та зниження задоволення виконанням роботи. Виділяють три ключових признаки синдрому емоційного вигорання: 1) крайнє виснаження; 2) відстороненість від клієнтів (пацієнтів) і від роботи; 3) відчуття неефективності й недостатності своїх досягнень. В результаті поступово формується емоційне вигорання, виникають психічна та фізична втома, байдужність до роботи, знижується якість надання медичної допомоги. Основні методики, які застосовують для дослідження синдрому емоційного вигорання: діагностика емоційного вигорання Бойко («Діагностика рівня емоційного вигорання»); методика А. А.

Зміст

Вступ

1. Емоційно-психологічний портрет лікаря

2. Роль емоцій у взаємовідношенні лікар-пацієнт

3. Емоційна адаптація

4. Емоційне вигорання

Список використаної літератури

1. Гройсман А. Л. Медична психологія. М.: Магістр, 1998;

2. http://intranet.tdmu.edu.ua

3. Психиатрический энциклопедический словарь/ Й. А. Стоименов, М. Й. Стоименова, П. Й. Коева и др. - К.: МАУП, 2003. - 1200с.

4. Психологический словарь/ Под общ. ред. А.В. Петровского, М. Г. Ярошевского.-2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, - 494с.

5. Карташов В. Н. Эмоциональное выгорание у мед. работника / Мистер Блистер. - 2006.- №10. с. 55

6. Каменюкин А. Г., Кавпак Д. В. Антисресс-тренинг. СПБ.: Питер, 2004. - 192 с.

7. Родгинская Т. К. Синдром выгорания в социальных профессиях // Психол. журн. - 2002. - Т. 23, №3 - с. 85-95.

Размещено на .ru