Емотивнi дiєслова як база iменного словотвору (семантико-функціональний аналiз) - Автореферат

Поставлена мета визначила ряд конкретних завдань: 1) встановити семантичні межі ЛСГ емотивних дієслів у сучасній російській мові; виділити її ядро та периферію; 2) виявити семантичні та структурні фактори словотворчої активності емотивів; 3) вивчити, як семантика дієслова впливає на формування і розвиток смислової структури іменних похідних на рівні словотворчих категорій “імя дії”, “імя особи”, “імя якості”; 4) встановити потенційний набір дериватів у субстантивному та в адєктивному блоці з урахуванням словотворчої семантики імен; 5) змоделювати розширений тип словотворчої парадигми, що включає регулярні семантичні деривати метонімічного характеру; 6) вивчити характер взаємодії міжслівної і внутріслівної мотивації в межах одного полісеманту; 7) встановити причини появи словотворчих лакун у системі дериваційної парадигми російських емотивних дієслів; 8) виявити особливості функціонування іменних похідних і роль цих особливостей у формуванні семантичної структури девербативів. Розширена ТСП емотивного дієслова виявила регулярні моделі семантичних дериватів у сфері емотивних похідних на рівні словотворчих категорій “імя дії”, “імя особи”, “імя якості”. У першому розділі “Основні проблеми й аспекти вивчення емотивної лексики та її словотворчих можливостей” розглядаються теоретичні передумови дослідження емотивних дієслів та їх словотворчого потенціалу; виявляється семантична специфіка, встановлюються семантичні межі аналізованої ЛСГ; описуються сучасні аспекти вивчення словотворчої парадигми; вводиться поняття розширеної типової словотворчої парадигми (розширена ТСП), до складу якої включаються деривати формально-семантичного та семантичного рівня. Так, емоції можуть передаватися дієсловом як стан (горевать - “испытывать горе, горесть”) і як становлення стану (расстроиться - “прийти в плохое подавленное настроение; огорчиться”), як відношення (ненавидеть - “испытывать ненависть к кому-, чему-л.”) і як вплив (смешить - “вызывать у кого-л. смех, заставлять смеяться”), а також як зовнішній прояв емоцій (смеяться - “издавать смех”). У третьому розділі “Розширена типова словотворча парадигма емотивних дієслів” дається структурно-семантична характеристика девербативів, досліджується вплив семантики дієслова на формування і розвиток значеннєвої структури іменних похідних на рівні категорій “імя дії”, “імя особи”, “імя якості”; встановлюються причини появи словотворчих лакун у сфері похідних емотивних імен; моделюється розширений тип словотворчої парадигми, що включає семантичні деривати метонімічного характеру; виявляються особливості функціонування іменних похідних і роль цих особливостей у семантичному формуванні дериватів.Розуміння емотивних дієслів як бази іменного словотвору спирається на поняття словотворчої парадигми, що розглядається нами як набір потенційних похідних двох рівнів - слів і значень (ЛСВ). Словотворча парадигма емотивного дієслова трактується як комплексна одиниця, що включає формально-семантичні та семантичні деривати метонімічного типу. У рамках виділеного поняття ми виявили список потенційних дериваційних значень емотивних імен у межах словотворчих категорій “імя дії”, “імя особи”, “імя якості”. ·емоційна дія (осмеяние - “действие по знач. глаг. осмеять”); ·емоційний стан ((ошеломление - “состояние по знач. глаг. ошеломить”); ·емоційна дія чи стан, синкретичний з його властивостями (огорчение - “чувство горечи; неприятность, расстройство”); ·причина (джерело) емоції (увеселение 2 - “развлечение, зрелище, которое доставляет удовольствие”; ·вираження емоції (насмешка 2 “выражение ироничного отношения во взгляде, голосе и т.д.”); ·спосіб-засіб емоційного впливу (утешение 2 // “успокоительные слова, речи”); ·субєкт-причина, що викликає емоції (очарование 3 “о ком-, чем-л. пленительном”); ·наслідок-результат емоційного впливу (очарование 2 “состояние подвергшегося чарующей, притягательной силе”). ·субєкт емоційної дії (шутник) ·імя обєкта емоційної дії (посмешище) ·ознака субєкта як носія чи виробника емоції” (обидчивый ребенок) ·ознака субєкта як джерела емоції” (трогательный рассказ) ·ознака властивості субєкта емоційної дії, стану відносин (вспыльчивый характер) ·“ознака обєкта, на який спрямована емоція” (безутешный отец); ·ознака обєкта як джерела емоції” (любимый сын); ·ознака вираження емоції” (презрительная усмешка); ·ознака способу емоційного впливу” (ободрительное слово) ·ознака власне емоційного стану чи відносин (почтительное отношение); ·інтенсивність, тривалість прояву ознаки (потрясающий успех); ·локативна ознака (плаксивое письмо); ·каузативна ознака (удивительное совпадение); ·слідчо-результативна ознака (отчаянный шаг).

1. Розуміння емотивних дієслів як бази іменного словотвору спирається на поняття словотворчої парадигми, що розглядається нами як набір потенційних похідних двох рівнів - слів і значень (ЛСВ). Словотворча парадигма емотивного дієслова трактується як комплексна одиниця, що включає формально-семантичні та семантичні деривати метонімічного типу. Підставою для включення останніх у СП послужила наявність двох рівнів метонімічного переносу: внутріслівного та міжслівного, що діють паралельно.

Даний підхід обумовив введення поняття розширеної типової словотворчої парадигми, що являє собою набір похідних словотворчого і семантичного типу. У рамках виділеного поняття ми виявили список потенційних дериваційних значень емотивних імен у межах словотворчих категорій “імя дії”, “імя особи”, “імя якості”. На рівні лексико-семантичних варіантів вони визначають якісне наповнення розширеної ТСП. Аналіз полісемії похідного слова в межах словотворчих категорій дає нове бачення даного мовного феномена, створеного семантичною структурою категорії.

2. Аналіз фактичного матеріалу показав, що головним фактором дериваційної активності емотивних дієслів є така особливість їхньої семної організації, як дводенотативність. Пересічність емотивів із семантичними полями мови, звуку і поведінки дає максимальну кількість похідних слів і значень.

3. Встановлено, що в основі формування семантики іменних емотивних дериватів лежить реалізація елементів структурно-логічної схеми утворюючого дієслова. Це обумовило використання пропозиційного підходу в описі системних звязків мотивуючих і мотивованих одиниць і виділення словотворчо-пропозиційного значення як основного типу словотворчої семантики в сфері досліджуваних імен. Обєктивація словотворчо-пропозиційного значення складає наповнення типових внутріслівних парадигм іменника і прикметника.

4. Проведене дослідження показало, що пропозиційні структури в семантиці похідних багатозначних субстантивів і адєктивів реалізуються на рівні міжслівних, міжслівно-внутріслівних і внутріслівних мотивацій, що виявляють три однойменних рівні метонімії. Внутріслівні відносини адекватні відносинам міжслівного характеру.

У сфері похідних емотивних імен виявлена тенденція підвищення питомої ваги міжслівно-внутріслівної деривації. Цей факт свідчить про актуалізацію вертикальних звязків у системі дієслівного словотвору.

5. В результаті дослідження складена така розширена ТСП емотивного дієслова: емотивне дієслово ? ? субстантивна зона ? ? адєктивна зона ? імя дії імя особи імя якості

·емоційна дія (осмеяние - “действие по знач. глаг. осмеять”); ·емоційний стан ((ошеломление - “состояние по знач. глаг. ошеломить”); ·емоційна дія чи стан, синкретичний з його властивостями (огорчение - “чувство горечи; неприятность, расстройство”); ·причина (джерело) емоції (увеселение 2 - “развлечение, зрелище, которое доставляет удовольствие”; ·вираження емоції (насмешка 2 “выражение ироничного отношения во взгляде, голосе и т.д.”); ·спосіб-засіб емоційного впливу (утешение 2 // “успокоительные слова, речи”); ·субєкт-причина, що викликає емоції (очарование 3 “о ком-, чем-л. пленительном”); ·наслідок-результат емоційного впливу (очарование 2 “состояние подвергшегося чарующей, притягательной силе”). ·субєкт емоційної дії (шутник) ·імя обєкта емоційної дії (посмешище) ·ознака субєкта як носія чи виробника емоції” (обидчивый ребенок) ·ознака субєкта як джерела емоції” (трогательный рассказ) ·ознака властивості субєкта емоційної дії, стану відносин (вспыльчивый характер) ·“ознака обєкта, на який спрямована емоція” (безутешный отец); ·ознака обєкта як джерела емоції” (любимый сын); ·ознака вираження емоції” (презрительная усмешка); ·ознака способу емоційного впливу” (ободрительное слово) ·ознака власне емоційного стану чи відносин (почтительное отношение); ·інтенсивність, тривалість прояву ознаки (потрясающий успех); ·локативна ознака (плаксивое письмо); ·каузативна ознака (удивительное совпадение); ·слідчо-результативна ознака (отчаянный шаг).

6. Наведена парадигма свідчить про паралельне формування дериваційних значень віддієслівних емотивних імен. При цьому прикметники відрізняються більш активною конкретною реалізацією словотворчо-пропозиційної семантики на рівні лексико-словотворчого та індивідуального лексико-словотворчого значення.

7. Встановлено, що на формування семантичної структури лексем впливає не тільки мотивуюче дієслово, а також і виділені лексико-семантичні параметри поля емоцій.

8. Опис словотворчих парадигм з позицій семно-компонентного аналізу, у тому числі актантноо розподілу дієслівної семантики, органічно поєднується з концепцією фреймів: називаючи якийсь процес, ми відтворюємо у свідомості валентнісний склад слова, що дозволяє співвіднести дію з його компонентами і структурою. Так, виявлені значення - це окремі фрагменти, що, складаючись у деяку систематизовану послідовність подій, являють собою структурну схему фрейму (фреймів) емоцій. Аналіз словотворчої парадигми як лінгвістичного конструкта, що формує фрейми на дієслівно-предикатній основі, побудова фреймів на основі похідних віддієслівних імен представляє самостійний ракурс дослідження, який ми розглядаємо як перспективний.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Чепуріна І.В. Формування семантики адєктива в тричленному словотворчому ланцюзі // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь. - 2000. - № 13 (52). - С. 101 - 106.

2. Чепуріна І.В. Семантична структура емотивних похідних (на прикладі віддієслівних іменників зі значенням особи) // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь. - 2001. - Т. 14 [53]. - № 1. - С. 84 - 91.

3. Чепуріна І.В. Лінгво-когнитивний потенціал емотивних дієслів // Культура народів Причорноморя. - Сімферополь. - 2002. - № 27. - С. 111 - 121

4. Чепуріна І.В. Похідний емотивний агентив: функціонально-комунікативний аспект // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь. - 2002. - Т. 15 [54]. - № 2. - С. 128 - 132.

5. Чепуріна І.В. Ресурси індивідуальної семантики адєктиву // Філологічні студії: Український міжвузівський філологічний журнал - Сімферополь. - 2001. - № 3. - С. 154 - 156.

6. Чепуріна І.В. Значеннєва структура імен дії-стану в її відношенні до мотивуючого дієслова (на матеріалі дієслів зі значенням емоційної діяльності) // Матеріали міжнародної наукової конференції “Діахронічне, типологічне і контрастивне дослідження германських, романських і словянських мов (семантика й словотвір)”. - Донецьк, 2001. - С. 227 - 332.

7. Чепуріна І.В. Особливості значеннєвої структури емотивних дієслів і їхніх похідних (на прикладі іменників) // Міжкультурні реалії і перспективи: Збірник доповідей наукової конференції Крим, Алушта, 27 - 31 травня 2002 р. - М.: Видавн. РУДН, 2002. - С. 154-165.