Ставлення Золя до Другої імперії та буржуазності в романі "Кар"єра Ругонів". Поведінка Ругона і Маккара під час повстання. Зображення жіночої тілесності як вираження символіки свободи. Критичні роботи письменника, присвячені художникам-імпресіоністам.
Після смерті батька 1847 року Еміль Золя разом із матірю переїжджає до Парижа, щоб продовжити свою освіту в ліцеї Святого Луї, але не може скласти бакалаврський іспит, внаслідок чого університетська освіта для нього закрита. Це зрозуміло: натуралісти дедалі більше заглиблювались у непоетичну дійсність (наприклад, Е.Золя в романі "Пастка" подає читачам клінічний опис руйнації людини під впливом алкоголю і розпусти). Золя критики визнають його двадцятитомну епопею "Ругон-Маккари" - вичерпне й ретельне вивчення французького суспільства доби Другої імперії, яке здійснюється за принципам "натуралістичного роману": спадковості, середовища, історизму, обєктивізму й максимального зближення позиції письменника та вченого. Золя переосмислює "техніку перехідних персонажів", запропоновану Бальзаком: крізь усі романи проходять члени однієї родини, нащадки Аделаїди Фук від двох чоловіків, - її наймита Ругона і контрабандиста та гультяя Антуана Маккара. "У фізіологічному відношенні для них характерне повільне чергування нервових розладів і хвороб крові, які проявляються з роду в рід і визначають, залежно від середовища, почуття, бажання і пристрасті кожної окремої особистості - усі природні та інстинктивні прояви людської природи, наслідки яких мають умовні назви чеснот і вад".
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
