Електроенергетика як базова галузь економіки України і промисловість, що виробляє і транспортує електроенергію, забезпечує нею споживачів. Відсутність державної системи енергозбереження на тривалу перспективу. Стандарти витрат енергетичних ресурсів.
Аннотация к работе
Будівництво потужних ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддалення районів споживання. Достатня кількість електроенергії притягує до себе підприємства і виробництва, в яких частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції значно більша порівняно з традиційними галузями промисловості.У розвитку й розміщенні електроенергетики в Україні визначальними є такі принципи: концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва великих районних електростанцій, що використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси; Нині майже третина електроенергії виробляється в районах споживання і понад 2/3 споживається в районах її виробництва. Поки що місце будівництва ДРЕС вибирають на основі порівняння економічних показників транспортування палива та електроенергії з урахуванням екологічної обстановки. Якщо вчені розробляють високоефективні методи транспортування електроенергії на великі відстані, то ДРЕС будуватимуться переважно в східних районах України. В Україні є чотири види електростанцій, які розрізняють за використовуваним ресурсом: - теплові - працюють на твердому, рідкому й газоподібному паливі; серед них вирізняють конденсаційні й теплоелектроцентралі;Найважливіша тенденція в розвитку електроенергетики - обєднання електростанцій в енергосистемах, які здійснюють виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. Створення енергосистем зумовлюється потребою ритмічного забезпечення споживачів електроенергією, виробництво і споживання якої має не тільки сезонні, а й добові коливання. Енергосистеми дають можливість маневрувати виробництвом електроенергії як у часі, так і в просторі. Створено Обєднану енергетичну систему України (ОЕС), 4 державні акціонерні енергогенеруючі компанії (ДАЕК), до яких увійшли всі ТЕС потужністю понад 500 МВТ кожна ("Донбасенерго", "Дніпроенерго", "Центроенерго", "Західенерго") і дві гідрогенеруючі компанії ("Дніпрогідроенерго" і "Дністрогідроенерго"). Нерентабельність виробництва електроенергії в Україні (відношення собівартості електроенергії, виробленої з даного енергоджерела в Україні, до її світової собівартості) становить, %: вугілля - 58, газу - 155, мазуту - 95-125, урану - 89, води - 24.Розвиток і розміщення паливно-енергетичного комплексу відповідно до "Національної енергетичної програми" повязані із збільшенням масштабів геологічних та географічних досліджень на території У країн й традиційних видів палива - нафти, газу в Донецько-Придніпровській западині, Причорноморській низовині, Прикарпатті й Закарпатті, зростанням видобутку нафти у старопромислових районах за рахунок застосування сучасних технологій. У Донецькому басейні доцільно стабілізувати і збільшувати видобуток вугілля, технічно переоснастити й реконструювати застарілий шахтний фонд. Слід проводити реконструкцію атомної електроенергетики на новій технологічній основі, створювати енергоблоки, які використовували б уран низького збагачення, що його виробляють наші збагачувальні фабрики В міру нарощування потужностей атомної енергетики зявилася б можливість вживання більш рішучих кроків до закриття нерентабельних шахт Донбасу з одночасним відкриттям нових на перспективних площах. Необхідно збільшувати виробництво електроенергії з нетрадиційних джерел: з відходів сільського господарства виготовляють біопаливо, що у великих масштабах практикують країни Латинської Америки і Африки.Електроенергетика - галузь промисловості, що виробляє і транспортує електроенергію, забезпечує нею споживачів. Електроенергетика, продукція якої широко використовується в господарстві та населенням, - найбільший споживач палива. При цьому відбувалися зміни в структурі енергетики - частка виробництва електроенергії атомними станціями швидко зростала. Провідне місце у виробництві електроенергії належить тепловим електростанціям (50% загального виробництва електроенергії в Україні), далі йдуть атомні (45%) і гідроелектростанції (5%) (мал. На цих станціях за рахунок паралельного виробництва тепла та електроенергії значно підвищується ефективність виробництва і раціональніше використовується паливо.
План
Зміст
Вступ
1. Електроенергетика України: її види і розміщення
2. Розвиток електроенергетики
3. Пріоритетні напрями розвитку та розміщення
Висновки
Вывод
Структурна перебудова господарства, економне використання усіх видів палива й енергії, впровадження економічних стимулів сприятимуть зменшенню енергомісткості національного продукту. Сьогодні в Україні немає механізму, який би стимулював зменшення споживання енергоносіїв. Йдеться про державну систему енергозбереження на тривалу перспективу, систему стандартів та нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергоспоживання.
Електроенергетика України
Електроенергетика - галузь промисловості, що виробляє і транспортує електроенергію, забезпечує нею споживачів. Електроенергетика, продукція якої широко використовується в господарстві та населенням, - найбільший споживач палива.
Електроенергетика є базовою галуззю економіки України. Порівняно з іншими галузями промисловості вона працює найбільш стабільно, хоч знизила випуск продукції за останні десять років на одну третину. Особливо різко скоротилося електроспоживання в промисловості, будівництві, тобто в галузях, що зазнали найбільшого спаду виробництва. При цьому відбувалися зміни в структурі енергетики - частка виробництва електроенергії атомними станціями швидко зростала.
Електроенергетичний потенціал України значний. Галузь в основному задовольняє потреби України.
Провідне місце у виробництві електроенергії належить тепловим електростанціям (50% загального виробництва електроенергії в Україні), далі йдуть атомні (45%) і гідроелектростанції (5%) (мал. 17). У розрахунку на одного жителя України за рік виробляється близько 3,7 тис. КВТ·год електроенергії.
Електроенергетика
Електроенергетика України - велике і багатогалузеве господарство. До її складу входить, крім теплових (ТЕС), атомних (АЕС) і гідроелектростанцій (ГЕС), велике господарство електромережі, в якому зайнято значно більше працівників, ніж на всіх електростанціях разом.
Теплові електростанції. В Україні працює багато великих і середніх теплових електростанцій в усіх регіонах. Найбільшими з-поміж них є Запорізька, Криворізька-2, Зміївська (Харківська область), Бурштинська (Івано-Франківська область), Ладижинська (Вінницька область) (мал. 18), Придніпровська (Дніпропетровська область), Старобешівська (Донецька область), Трипільська (Київська область).
Здебільшого великі ТЕС виробляють крім електроенергії ще й тепло для опалення міст. Такі електростанції називають теплоелектроцентралями (ТЕЦ). Найпотужнішими серед них є Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ-5, Одеська та ін. На цих станціях за рахунок паралельного виробництва тепла та електроенергії значно підвищується ефективність виробництва і раціональніше використовується паливо.
Теплові електростанції переважно споживають донецьке вугілля і частково горючий газ та мазут. Електростанції і теплоцентралі західної частини України (Бурштинська, Добротвірська, Львівська та ін.) в основному споживають львівсько-волинське паливо.
ТЕС є найбільшими забруднювачами довкілля. Наприклад, одна з найпотужніших в Україні Бурштинська станція викидає в атмосферне повітря близько 150 тис. тонн шкідливих речовин щороку. Це значно більше, ніж усі види атмосферного забруднення Києва і Київської області.
Атомні електростанції. В Україні працює пять потужних атомних електростанцій - у західній і центральній її частинах. Це Чорнобильська (закривається в 2000 p.), Запорізька (м. Енергодар), Південноукраїнська (м. Південноукраїнське Хмельницька (м. Нетішин) і Рівненська (м. Кузнецовськ) (мал. 19). Найпотужнішою серед них є Запорізька АЕС, на яку припадає близько 20% всього виробництва електроенергії України. АЕС працюють на вітчизняному (51%) і привізному з Російської Федерації діоксиді урану.
Усі АЕС споруджувалися без належного наукового обґрунтування, а питання про місце їх розташування вирішували центральні органи колишнього СРСР. Тому нині є проблеми з безпекою станцій.
На атомних станціях України працює 16 і будується 5 реакторів. Як уже зазначалося, на атомні станції припадає 45% загального виробництва електроенергії. Це високий, але не найвищий у світі показник. Наприклад, у Литві він становить 86%, у Франції - 76%. У багатьох країнах не планується подальшого нарощування нових потужностей на АЕС.
В Україні зосереджено 5% усіх атомних електростанцій світу. Це приблизно стільки, як у Великобританії, Канаді чи Швеції, трохи менше, ніж у Російській Федерації.
Подальший розвиток атомної енергетики залежатиме від багатьох причин, зокрема від того, коли будуть вводитися в експлуатацію близькі до завершення будівництва другий блок Хмельницької і четвертий блок Рівненської АЕС, і, нарешті, слід остаточно вирішити питання про доцільність спорудження нових атомних електростанцій в Україні взагалі.
Гідроелектростанції посідають порівняно незначне місце в електроенергетиці України. Можливості спорудження нових потужних електростанцій у країні обмежені. Певний інтерес має освоєння гідроенергоресурсів Карпатських і Кримських гір, а також окремих невеликих річок. транспортування електроенергія споживач витрата
Основний обсяг виробництва гідроелектроенергії дає каскад дніпровських ГЕС: Київська, Канівська, Кременчуцька (мал. 20), Дніпродзержинська, Дніпрогес (Запоріжжя) і Каховська.
Працюють також Дністровська ГЕС і Дністровська гідроакумулятивна станція (ГАЕС). Остання, коли споживання електроенергії скорочується (наприклад, вночі), перекачує воду з нижнього басейну у верхній, тобто накопичує (акумулює) воду, а в часи пікових навантажень перетворює енергію цієї води в електричну, пропускаючи воду через турбіни. В результаті виробляється більше електроенергії (за такою системою працює також Київська гідроелектростанція).
Потреба в гідроакумулятивних і гідравлічних електростанціях, які працювали б у час найбільшого споживання електроенергії (у так звані години "пік", коли дефіцит у ній різко зростає), в Україні збільшується. Передбачається завершити спорудження Дністровської ГАЕС-2, а також двох електростанцій поблизу Південноукраїнської атомної електростанції: Ташлицької ГАЕС, що буде використовувати води Ташлицького водосховища (басейн Південного Бугу), і Олександрівської ГЕС. Передбачено реконструювати дніпровські гідроелектростанції, що значно збільшить їх потужність.
У гірському районі Закарпаття споруджено середню за потужністю Теребле-Ріцьку ГЕС.
В Україні почали працювати електростанції та установки на нетрадиційних джерелах енергії - сонячному випромінюванні, вітрі. Це тільки початок зародження нової енергетики, яка, за оцінками фахівців, має значні перспективи. Вивчається можливість використання енергії морських хвиль, тепла Землі та інших джерел.
Уведено в експлуатацію кілька невеликих вітрових електростанцій (ВЕС). Вони працюють поблизу Євпаторії в західній частині Кримського півострова. Середньої потужності ВЕС споруджено в Новоазовську (поблизу Маріуполя). Будуються вітрові електростанції в Карпатах (у Східниці поблизу Борислава).
Невелика експериментальна геліоустановка (електрична станція, що працює від енергії сонячного проміння) функціонує в Сімферополі.
В Україні практично не використовується енергія малих і середніх річок, на яких у попередні десятиліття працювало кілька тисяч млинів, сотні невеликих ГЕС. Використання енергії цих річок у майбутньому має значні перспективи. У країні створено єдину енергосистему, яка обєднує лініями електропередачі (ЛЕП) високої напруги, всі великі та частину середніх електростанцій. Це дає можливість безперебійно забезпечувати електроенергією споживачів навіть у тих районах, де місцева електростанція тимчасово припинила свою роботу (профілактичний ремонт тощо).
Основними споживачами електроенергії в Україні є промисловість (близько 45%), зокрема чорна металургія, паливна, хімічна і нафтохімічна, електроенергетика, транспорт, а також житлово-комунальне господарство.
Важлива господарська проблема в Україні - подолання нестачі електроенергії в період її максимального споживання, особливо у вечірній час (години "пік").
Для покращення енергозабезпеченості господарств України слід застосовувати на всіх виробничих обєктах енергозберігаючі технології, дотримуватися суворого режиму економії електроенергії у виробництві, на транспорті, у комунальному господарстві та побуті населення.