Кріплення кабіни автомобіля КАМАЗ. Технічне обслуговування кузова, ремонт неметалевих деталей. Електрична дуга та її властивості. Електроди для ручного зварювання. Режими та техніка ручного дугового зварювання металів плавким електродом, дефекти швів.
Електричне ручне дугове зварювання - технологічний процес отримання нерозємного зєднання, при якому довжина дуги, подача електрода зі швидкістю його розплавлення та переміщення уздовж зварюваних кромок відбувається вручну. Зварювання можна виконувати плавким металевим електродом, неплавким вугільним, графітовим або вольфрамовим електродом. Дуга - потужний стабільний розряд електрики в іонізованої атмосфері газів і парів металу. Іонізація дугового проміжку відбувається під час запалювання дуги і безперервно підтримується в процесі її горіння.Одержання нерозємного зєднання шляхом місцевого нагрівання чи тиском називається зварюванням. Електричну дугу вперше було застосовано для зварювання у 1882 році російським інженером М.М. Бенардосом. При зварюванні на прямій полярності зварювальний електрод підключається до клеми «мінус» і служить катодом, а виріб до клеми «плюс», при зварюванні на зворотній полярності зварювальний електрод підключається до клеми «плюс» і служить анодом, а виріб до клеми «мінус». Джерелом теплоти при дуговому зварюванні є електрична дуга, що горить між двома електродами, при цьому часто один електрод являє собою заготовку, що зварюється - така дуга називається дугою прямої дії. Якщо дуга горить між двома електродами жоден з яких не є заготовкою - то така дуга називається непрямою чи посередньою, при такому зварюванні виріб не включається до електричного ланцюга.Іонізація дугового проміжку відбувається під час запалювання дуги та безперервно підтримується в процесі її горіння. Процес запалювання дуги в більшості випадків складається з трьох етапів (рис.2) а) короткого замикання електрода на заготовку; Коротке замикання (рис.2, а) виконується для розігріву торця електрода 1 а заготовки 2 в зоні контакту з електродом. Процес запалювання дуги закінчується утворення стійкого дугового розряду (рис.2, в). Частина потужності дуги, яка витрачається на нагрівання заготовок, називається ефективною тепловою потужністю зварювальної дуги, Дж/с: q= ? Q, ? - ККД дуги, який представляє відношення ефективної потужності до повної.Для живлення дуги використовують джерела змінного струму зварювальні трансформатори i джерела постійного струму - зварювальні генератори (перетворювачі) та випрямлячі. Зовнішньою характеристикою джерела називається залежність напруги на його вихідних клемах від струму в електричному ланцюзі. Зовнішня характеристика (рис.5) може бути одною із основних видів: падаючою 1, похило падаючою 2, жорсткою 3 та зростаючою 4 Джерела струму обирають в залежності від статичної вольтамперної характеристики дуги, яка відповідає прийнятому способу зварювання. Для обмеження сили струму короткого замикання необхідно, щоб зі збільшенням струму напруга на клемах джерела струму зменшувалась.Зварювальні трансформатори, які використовуються при ручному дуговому зварюванні, як правило мають падаючу зовнішню характеристику. Для регулювання сили струму використовують або дроселі, або пересувні вторинні обмотки трансформатора. 7,а) складається з двох окремих частин: понижуючого трансформатора 1 та дроселя 2 (змінного індуктивного опору), який включено послідовно в зварювальний ланцюг. Дросель використовується для плавного регулювання зварювального струму шляхом зміни повітряного зазору ? його сердечнику. 7,6 зображено як змінюється зовнішня характеристика зварювального трансформатора i разом з цим змінюється зварювальний струм при зміні повітряного зазору.Зварювальні випрямлячі складаються з трьохфазного понижуючого трансформатора, блока селенових або кремнієвих випрямлячів та дроселя. Випрямлячі мають трифазну мостову схему випрямлення, що забезпечує практично постійність випрямленої напруги.Електроди для ручного дугового зварювання і наплавлення підрозділяються за здатністю плавитися - на плавкі і неплавкі, а також за типом обмазки, за призначенням і т.д. Використовуються такі види зварювального дроту для електродів: - сталевий зварювальний дріт (всього 76 марок) із маловуглецевих Електроди для ручного дугового зварювання підрозділяються на: - електроди покриті металеві для ручного дугового зварювання сталей і наплавлення; В основу класифікації електродів для зварювання вуглецевих і легованих сталей покладеш механічні властивості зварного зєднання чи наплавленого металу. Наприклад, АНО-7 Е50А-5.0Ф ГОСТ 9467-70 розшифровується таким чином: АНО-7 - марка електроду що розроблено Інститутом електрозварювання АН України; Е50А-5,0 - тип електроду (Е-електрод для ручного дугового зварювання, 50 - мінімально гарантований часовий опір металу шва в кгс/мм2, А - гарантоване отримання підвищених пластичних властивостей шва); 5,0 - діаметр електродного стержня, мм; Ф - фтористо-кальцієве покриття; ГОСТ9467-70 - номер стандарту на даний електрод.Вид зєднання деталей при зварювальних роботах характеризується видом зварювального шва. Конструктивні елементи різних видів швів регламентовані стандартом і в залежності від товщини зварюваних деталей і формою підготовлених кромок кожен вид шва має своє умовне позначення. Шви ст
План
ВСТУП
РОЗДІЛ І 1.1 ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ЗВАРЮВАННЯ
1.2 ЕЛЕКТРИЧНА ДУГА ТА ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ
1.3 ДЖЕРЕЛА ЗВАРЮВАЛЬНОГО СТРУМУ
1.4 ЗВАРЮВАЛЬНІ ТРАНСФОРМАТОРИ
1.5 ЗВАРЮВАЛЬНІ ГЕНЕРАТОРИ (ПЕРЕТВОРЮВАЧІ)
1.6 ЗВАРЮВАЛЬНІ ВИПРЯМЛЯЧІ
1.7 ЕЛЕКТРОДИ ДЛЯ РУЧНОГО ЗВАРЮВАННЯ
1.8 ВИДИ ЗВАРЮВАЛЬНИХ ШВІВ
1.9 РЕЖИМИ РУЧНОГО ДУГОВОГО ЗВАРЮВАННЯ МЕТАЛІВ ПЛАВКИМ ЕЛЕКТРОДОМ
