Електроімпульсна та психофонотерапія в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на синдром хронічної втоми - Автореферат

Однією з актуальних проблем медичної науки двадцять першого століття постає проблема синдрому хронічної втоми (СХВ), який ще називають синдром хронічної втоми та імунних дисфункцій (СХВІД), міалгічний енцефаліт (МЕ), синдром хронічної втоми та фіброміалгії (Головкин В.И.,1996; Корнеев А.В., 1998, Логановський К.Н., 1998, 2002; Гіріна О.М., 1999; Дзяк Л.А., 2002), що являє собою складне поліетіологічне захворювання з домінуванням дисфункції нервової системи, при якому втома являє собою лише один з симптомів (Національний інститут здоровя США, щорічна доповідь 1991). Всі ці психофізіологічні порушення мають не лише медичні наслідки для окремої хворої людини, знижуючи якість її життя, але й викликають негативні соціальні відгуки в сімейному колі та у сфері професійної діяльності (Parker G. На теперішній час етіопатогенез СХВ зводиться до поліетіологічних (неспецифічних) порушень центральних регуляторних систем організму, в першу чергу - гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, при цьому само захворювання розглядається як психофізичний дизадаптоз з соматизацією нейроендокринних, нейро-вегетативних та нейро-імунних порушень (CDC - Центр по контролю захворюваності США, щорічна доповідь. В літературі відсутні дані про стан репродуктивної функції у пацієнтів з СХВ, що, на наш погляд, є вкрай важливим, оскільки до 78 % хворих складають жінки фертильного віку. Фрагмент НДР, що стосується патогенетичного обґрунтування застосування природних та преформованих лікувальних чинників в санаторно-курортній реабілітації пацієнтів з синдромом хронічної втоми виконано безпосередньо здобувачем.Зміни фізичного, психічного стану та нейровегетативного балансу у пацієнтів з СХВ порівнювались з групою здорових відпочиваючих - група порівняння - 100 жінок. При дослідженні динаміки показників в процесі лікування проводилось порівняння з вихідним рівнем та між показниками основної та контрольної групі. Основну групу склали 98 жінок, контрольну групу склали спостереження за 52 жінками. В дослідній групі стан вегетативного тонусу (ВТ) характеризувався вираженою симпатикотонією та стресорною напругою, як за даними аналізу статистичних (Мо 0,54 0,01с в дослідній групі проти 0,81±0,02с в групі порівняння, ВР 0,09±0,002с в дослідній групі, проти 0,2±0,007с в групі порівняння, SDNN 16.1±0,8с в дослідній групі, проти 30,5±3,3с в групі порівняння; р<0,05), так і спектральних показників, зокрема співвідношення низькочастотних до високочастотних складових (LF/HF 3,7±0,02 в дослідній групі, проти 1,1±0,04 в грцпі порівняння; р<0,05). Комплексне застосування психофонотерапії та електроімпульсної терапії більш позитивно впливало на показники психоемоційного стану та вегетативної регуляції організму ніж застосування традиційних методів лікування СХВ та астенічних станів, що відображалось зменшенням рівню депресивності (з 24,1±3,2 балів до 16,3±0,2 балів (p<0,05) в основній групі та 23,8±2,3 балів до 18,3±0,8 балів в контрольній групі), реактивної тривожності (з 64,9±3,6 балів до 32,4±2,2 балів (p<0,05) в основній групі та з 65,6±4,4 балів до 38,3±3,8 балів в контрольній (p<0,05), іпохондричності (з 24,1±1,6 балів до 12,3±0,2 балів (p<0,05) в основній групі та з 25,2±1,4 до 18,3±0,8 в контрольній (p<0,05) та виснаженості з 11,1±0,6 балів до 6,3±0,2 балів (p<0,05) в основній групі та з 10,2±0,3 балів до 8,3±0,8 балів в контрольній (p<0,05).Синдром хронічної втоми призводить до порушень психоемоційної сфери, нейрогуморальної регуляції, вегетативного балансу, що негативно впливає на особисту, професійну та соціальну активність пацієнтів, погіршуючи якість життя, та вимагає проведення комплексної санаторно-курортної реабілітації з використанням природних та преформованих чинників. Пацієнти з СХВ мають схильність до виражених кліматозалежних реакцій, що проявляються погіршенням самопочуття та вегетативними розладами в перші 3-5 днів перебування на курорті, тому найбільш ефективним є лікування в літньо-осінній період із забезпеченням в період адаптації лікувально-охоронного режиму. Санаторно-курортне лікування з застосуванням електроімпульсної терапії та психофонотерапії призводить до ліквідації больових проявів у 51 % хворих на СХВ, позитивно впливає на якісні та кількісні характеристики психоемоційної сфери - зниження тривожності, іпохондричності та виснаженості. Практичні рекомендацій: Критеріями відбору пацієнтів з синдромом хронічної втоми для санаторно-курортного лікування є встановлений діагноз СХВ, що однією з ознак має втомлюваність та тривалість захворювання понад 6 місяців, відсутність соматичної чи психіатричної патології. Пацієнтам з вираженим підвищенням тонусу симпатичної системи, психоемоційним напруженням використовуються струми з частотою 5-20Гц, пацієнтам з ваготонією, пригнобленням психоемоційної активності використовуються частоти 40-160Гц.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Синдром хронічної втоми призводить до порушень психоемоційної сфери, нейрогуморальної регуляції, вегетативного балансу, що негативно впливає на особисту, професійну та соціальну активність пацієнтів, погіршуючи якість життя, та вимагає проведення комплексної санаторно-курортної реабілітації з використанням природних та преформованих чинників.

Пацієнти з СХВ мають схильність до виражених кліматозалежних реакцій, що проявляються погіршенням самопочуття та вегетативними розладами в перші 3-5 днів перебування на курорті, тому найбільш ефективним є лікування в літньо-осінній період із забезпеченням в період адаптації лікувально-охоронного режиму.

Санаторно-курортне лікування з застосуванням електроімпульсної терапії та психофонотерапії призводить до ліквідації больових проявів у 51 % хворих на СХВ, позитивно впливає на якісні та кількісні характеристики психоемоційної сфери - зниження тривожності, іпохондричності та виснаженості.

Застосування комплексної терапії у відповідності до показників варіабельності серцевого ритму у хворих на СХВ сприяє нормалізації вегетативного балансу та зниженню стресорного напруження симпатичної та парасимпатичної ланки ВНС, нормалізації гормонального гомеостазу.

Віддаленими наслідками проведеного санаторно-курортного лікування є поновлення працездатності, підвищення соціальної та особистої активності, покращення якості життя.

Практичні рекомендацій: Критеріями відбору пацієнтів з синдромом хронічної втоми для санаторно-курортного лікування є встановлений діагноз СХВ, що однією з ознак має втомлюваність та тривалість захворювання понад 6 місяців, відсутність соматичної чи психіатричної патології. Протипоказаним є лікування та оздоровчий відпочинок хворим на СХВ в кліматичних зонах, що характеризуються великою різницею в температурі та сонячній активності, особливо в період переходу зима-весна та весна-літо.

Пацієнти з СХВ на санаторно-курортному етапі, поряд з традиційною медикаментозною та фітотерапією, повинні отримувати психофонотерапію та комплексну електроімпульсну терапію: електросон та електроанальгезію через день, по 30 хвилин, загальна кількість процедур - 20 та психофонотерапію.

При проведенні процедури електросон повинні враховуватися дані психофізіологічного обстеження і дослідження вегетативної регуляції (методом оцінки варіабельності серцевого ритму). Пацієнтам з вираженим підвищенням тонусу симпатичної системи, психоемоційним напруженням використовуються струми з частотою 5-20Гц, пацієнтам з ваготонією, пригнобленням психоемоційної активності використовуються частоти 40-160Гц. Тривалість процедури 30 хвилин. Курс лікування складає 10 процедур.

Для проведення електроанальгезії пацієнткам з СХВ повинен застосовуватись струм 0,3-1 МА в двох режимах: низькочастотний і високочастотний. Низькочастотні струми потужністю до 10 вольтів з частотою 60-100Гц довжиною імпульсв 3,5-4 мс. Тривалість стимуляції складає 20-50 хвилин. При виражених болючих відчуттях застосовується високочастотна стимуляція (потужність до 20 вольтів), з частотою 150-2000Гц. Тривалість стимуляції складає 20 хвилин, загальна кількість процедур 10.

При застосуванні в комплексі заходів психофонотерапії при явищах психоемоційного збудження, нервозності та вираженої стресорної напруженості показано прослуховування звуків моря, дощу, мінорної музики або їх поєднання. При явищах субдепресії, виснаженості показано прослуховування мажорної музики та звуків річки, співу птахів.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лобода Т.М. О некоторых аспектах медицинской реабилитации //Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. -2001. - №1. - С. 6-9.

2. Мизин В.И., Лобода Т.М. Информационные аспекты курортных и физиотерапевтических технологий//Вестник физиотерапии и курортологии. -Евпатория, 2001. - №4. - С. 3-11.

3. Мизин В.И., Лобода Т.М. К вопросу о современной классификации природных и преформированных лечебных факторов//Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. -2003. -№4. - С. 56-63.

4. Бабов К.Д., Стеблюк В.В., Лобода Т.М., Бондаренко Н.П.. Вплив музикотерапії та психофонотерапії на показники вегетативної регуляції// Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. -2004- №3. - С. 18-21.

5. Лобода Т.М., Стеблюк В.В., Мудрий С.І. Стан психоемоційної сфери та показник якості життя у хворих на фіброміалгію та міофасциальний больовий синдром// Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2004- №1. - С. 19-22.

6. Владимиров О.А., Лобода Т.М., Стеблюк В.В. Вплив санаторно-курортної реабілітації пацієнтів з синдромом хронічної втоми на показники якості життя// Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. -2005- №1. - С. 11-14.

7. Стеблюк В.В., Татарчук Т.Ф., Лобода Т.М. Синдром хронической усталости в практике гинеколога эндокринолога // Эндокринная гинекология. (клинические очерки). Часть 1. - Киев: Заповіт-2003. - 300 с.

8. Лобода Т.М. Синдром хронічної втоми// Хвороби дезадаптації в практиці відновлювальної медицини. Під редакцією М.В. Лободи, К.Д. Бабова, В.В. Стеблюка. - Київ: Національний авіаційний університет, 2004. - С. 137. - 155 с.

9. Лобода Т.М., Стеблюк В.В. Медико-соціальна реабілітація дітей з синдромом хронічної втоми.// Матеріали ІІ зїзду Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів Науково-практичної конференції з міжнародною участю "Лікувальні фізичні чинники та здоровя людини", Одеса, 2003. - С. 231.

10. Лобода Т.М., Стеблюк В.В. Оцінка якості життя як показник ефективності реабілітаційних заходів на санаторному етапі// Матеріали ІІ зїзду Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів Науково-практичної конференції з міжнародною участю "Лікувальні фізичні чинники та здоровя людини", Одеса, 2003. - С. 74-75.