Аналіз історії становлення теоретичних і прикладних електоральних досліджень. Дослідження основних соціологічних показників в дослідженнях факторів електоральної поведінки. Розкриття змісту та методів довиборчих та поствиборчих електоральних досліджень.
Становлення ж практики альтернативних виборів в останні роки існування Радянського Союзу (вибори народних депутатів СРСР (1989 р.) та вибори депутатів Верховної Ради України та місцевих Рад (1990 р.), а потім і багатопартійних виборів депутатів всіх рівнів, Президента України, міських Голів, поставили перед українськими соціологами нові проблеми - як змінюються електоральні установки та поведінка виборців, якими факторами визначається виборча активність і виборчі переваги, яким чином прогнозувати результати голосування, чи можна впливати на електоральний вибір? Проблеми теоретичної та методологічної концептуалізації прикладних електоральних опитувань та розробок, визначення структури і динаміки електоральних установок і поведінки виборців, факторів, що їх визначають та методів їх дослідження ще не стали предметом поглибленого аналізу в електоральній соціології. В Україні фактично відсутні теоретичні концепції динаміки електоральної поведінки та факторів, що їх визначають в перехідному українському постсоціалістичному суспільстві, а в Росії ці проблеми стали предметом дослідження фахівців в галузі теоретичної політології (Г.Голосов, О.Шевченко), яка має свою специфіку і щодо понятійного апарату, і щодо методів дослідження електоральної поведінки. В електоральній та політичній соціології відсутні не тільки власні концепції електоральної поведінки та факторів, що їх визначають, але і верифікації та адаптації теорій електоральної поведінки західних соціологів (Б.Берельсон (В.Berelson), А.Кемпбелл (А.Campbell), Ф.Конверс (Ph.Converse), П.Лазарсфельд (Р.Lazarsfeld), Е.Даунс (Е.Downs), С.М.Ліпсет (S.M.Lipset), М.Фіоріна (М.Fiorina), В.Міллер (W.Miller), С.Роккан (S.Rokkan), В.Рікер (W.Riker), П.Ордешук (Р.Ordeshook), Д.Стокс (D.Stokes). Досі не систематизовано в вітчизняній соціологічній науці і методи та види електоральних досліджень та прогнозування результатів голосування, досвід їх застосування в конкретних виборчих кампаніях, завдання, можливості та межі їх застосування в теоретичних і прикладних електоральних дослідженнях, хоча перші кроки в цьому напрямку вже зроблені (О.Петров, В.Полторак, Д.Ротман, М.Чурилов, Є.Головаха, Л.Сєдов, Ю.Левада, В.Хмелько, В.Паніотто).І хоча автори цього опитування не спирались на науковообгрунтовані методи побудови вибірки дослідження, які були розроблені тільки наприкінці ХІХ століття, не мали обґрунтованої методики і інструментарію, не намагались передбачити результати виборів в межах всієї країни, успіх цієї аматорської спроби прогнозування результатів виборців у читачів стимулював подальший розвиток практики електоральних опитувань в засобах масової інформації США. При цьому прогнози західнонімецьких соціологів (Е.Ноель) в 50-і роки виявились навіть точнішими за прогнози соціологів США, але в 60-і-7-і роки від виборів до виборів їх точність зменшувалась. По-друге, неточність прогнозів соціологічних центрів Росії на цих виборах, була повязана з методичними труднощами, головною з яких було застосування спрощених вибірок досліджень, більшість з яких велась в 12-46 регіонах з 89 субєктів Російської Федерації і спиралась на великі міста, а регіональна і поселенська диференціація електоральної поведінки в Росії (як і в Україні) суттєво відрізняється від соціально-економічної регіоналізації, на яких ґрунтуються розробники вибірок. Соціологи зустрілись в ході цих виборів з рядом обєктивних труднощів (у виборах брали 30 політичних партій і блоків, значна частина яких була створена чи переформована перед виборами, а, отже, не було динамічної інформації про їх рейтинг, а прогнозування у розрізі 30 обєктів повязано з багатьма труднощами), масові опитування напередодні виборів не виявили усталених тенденцій зміни рейтингу політичних партій. Другий розділ дисертації - “Теорії електоральної поведінки: зміст, операціоналізація, межі застосування”, присвячений аналізу основних теоретичних концепцій, які пояснюють, чому виборці певних країн голосують за ті чи інші партії чи їх кандидатів на парламентських і президентських виборах в конкретних історичних умовах вибору, чому громадяни взагалі беруть участь у виборах, чим відрізняються чинники, що визначають електоральну поведінку в різних країнах, чому змінюються електоральні преференції від виборів до виборів.Аналіз історії становлення та розвитку електоральних досліджень в країнах Заходу, Україні та Росії, факторів, що визначають структуру і динаміку електоральних установок і поведінки виборців, методів їх дослідження і прогнозування дозволив зробити такі теоретичні, методичні і прикладні висновки: 1. Функції теоретичної електоральної соціології полягає в тому, щоб описати стан та тенденції змін електоральних установок та поведінки виборців, пояснити, чому громадяни беруть (чи не беруть) участь у виборах, голосують за ті чи інші партії чи кандидатів, прогнозувати зміни в установках та поведінці електорату, розробляти на цій основі стратегію і тактики (технології) впливу на установки і поведінку виборців. Сам же рівень виборчої активності як
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
