Сутнісні характеристики і електоральні детермінанти поведінки населення регіонів України під час виборів у 90-х початку 2000-х рр. на прикладі Донецької, Львівської, Вінницької областей. Види перекручень волевиявлення громадян, їх імовірне відображення.
При низкой оригинальности работы "Електоральна поведінка населення незалежної України в регіональних зрізах", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У звязку з цим на сьогодні електоральна поведінка населення України вивчена ще недостатньо, становлення ж демократії в країні обєктивно вимагає всебічного дослідження цього питання. Водночас у країні гостро стоїть проблема перекручень істинного волевиявлення громадян, а дослідження закономірностей поведінки виборців може сприяти визначенню ступеня достовірності минулих голосувань і створенню системи запобігання фальсифікацій у майбутньому. Незважаючи на те, що останніми роками було опубліковано велику кількість статей і монографій з проблематики поведінки виборців України, значна їх частина була присвячена вузьким дослідницьким завданням або політично заангажована. Більшість з них була представниками так званої “екологічної школи”, що робить основний акцент на зіставленні результатів виборів і факторів, які ці результати можуть пояснити. Дослідження було складовою частиною наукової теми “Філософсько-соціологічний аналіз трансформації цінностей у системі вищої освіти” (№ 0102U004242), що виконувалася співробітниками кафедри політології Донецького національного університету, і було присвячене аспекту зміни електоральних переваг студентства.У першому розділі “Наукові підходи і методологія дослідження електоральної поведінки” поданий аналіз висвітлення проблем поведінки виборців ученими Заходу, СНД, України; описано методологічні положення роботи; пояснюються особливості застосування методів аналізу, що використовувалися в дисертації. Четверта школа близька до політичної географії, її основна база даних - статистика підсумків голосувань, внаслідок цього виборці подаються у складі більш-менш подільних груп. Так, статистика підсумків голосувань подає виборців у складі, як правило, досить неоднорідних груп; її достовірність нерідко ставиться під сумнів; її аналіз може приховувати наявність взаємокомпенсуючих змін, що відбулися від виборів до виборів у структурі підтримки політичних сил. У результаті всіх трьох розрахунків були одержані подібні результати - електоральна диференціація території України має комбінований характер і не може бути описана просто як відмінності між Правобережжям і Лівобережжям, або між Заходом, Центром і Сходом, або між Західною Україною й усією іншою територією. Типовими ж видами підтасувань аналізованого періоду були: “вкидування”; псування чи вилучення бюлетенів, відданих за політичного супротивника; заміна урни перед підрахунком голосів чи фальсифікація підсумків голосування у виборчому протоколі; передача бюлетенів, у яких голоси віддані за різні політичні сили, акторові, на користь якого проводиться підтасування; а також: відмова видавати бюлетені; голосування виборців не прикріплених до цієї дільниці; голосування за незаконно виданими відкріпними; використання “вільного бюлетеня” як варіант підкупу виборців.У дисертації розвязується наукова проблема екологічного структурування електоральної підтримки основних політичних сил в регіонах України. В електоральній історії незалежної України виокремлюються два завершені електоральні етапи: першої половини 90-х рр. і другої половини 90-х - початку 2000 рр. Електоральна диференціація території країни визначалася східно-західним культурним розшаруванням, яке виражалося у високому рівні підтримки “євразійських” або правих сил. Залежно від цього критерію в країні виділяються сім електоральних субрегіонів або три регіони: східний, західний і центральний. Незважаючи на традиційну відмінність результатів голосувань у цих областях, основні фактори, що впливають на особливості поведінки виборців, по їх АТО подібні.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації розвязується наукова проблема екологічного структурування електоральної підтримки основних політичних сил в регіонах України.
Сьогодні виділяються чотири основні школи вивчення поведінки виборців: соціологічна, соціально-психологічна, раціонально-інструментальна й екологічна. Ця робота виконана в традиціях останньої з них, яка досліджує реалізовану поведінку виборців залежно від місця їх проживання.
В електоральній історії незалежної України виокремлюються два завершені електоральні етапи: першої половини 90-х рр. і другої половини 90-х - початку 2000 рр. У роботі аналізується другий з них, як такий, для якого властиві стабілізація політичної системи й відносна єдність виборчої формули. Політичні напрями, що брали активну участь у виборчому процесі цього періоду - ліворадикальний, лівоцентристський, центристський і правий. Електоральна диференціація території країни визначалася східно-західним культурним розшаруванням, яке виражалося у високому рівні підтримки “євразійських” або правих сил. Залежно від цього критерію в країні виділяються сім електоральних субрегіонів або три регіони: східний, західний і центральний. Показовими областями для останніх відповідно є: Донецька, Львівська й Вінницька. Вивчення результатів виборів у них дозволяє зрозуміти електоральні процеси й структури підтримки політичних сил, властиві цілим регіонам. Незважаючи на традиційну відмінність результатів голосувань у цих областях, основні фактори, що впливають на особливості поведінки виборців, по їх АТО подібні. Це - відношення до центру чи периферії, соціально-економічний, географічний, рівня інтернаціоналізації, конюнктури на конкретних голосуваннях. Дія цих факторів могла бути як взаємопосилюючою, так і взаємокомпенсуючою, що й зумовлювало неповторність електоральної географії територій. За узагальненою схемою особливості реалізованої поведінки виборців по Україні детермінуються трьома факторами: національно-геополітичним, культурно-модернізаційним, соціально-економічним. Найважливіші електоральні розколи аналізованого періоду: первинний - регіональний, вторинний - “соціально-класовий” (представники “слабких” соціальних груп були схильні підтримувати “традиціоналістську опозицію”: ліворадикалів на Сході, лівоцентристів у Центрі, консервативних правих - на Заході). У країні має місце виражений варіант “накладання конфліктів” - найбільш економічно розвинуті, індустріалізовані й урбанізовані території є водночас найбільш специфічними в національно-культурному плані. Гармонізація цих суперечностей залежить від надання більшої економічної й культурної самостійної територіям. Електоральна поведінка виборців України характеризується досить високим ступенем стійкості, тобто в дослідженні підтвердилася первісна робоча гіпотеза, що ґрунтується на положеннях теорії соціального характеру Е. Фромма. Внаслідок такої стійкості матеріали дисертації можуть бути використані для корегування передвиборчої стратегії й тактики політичних акторів, вироблення серії рекомендацій для ЦВК й органів державної влади, що відповідають за організацію виборів. Зокрема можуть бути проведені: гармонізація територіального складу округів; підрахунок очікуваної кількості виборців по територіях на майбутніх голосуваннях; заходи з недопущення до керівництва виборчих комісій осіб, що раніше були причетні до проведення підтасувань. Загалом же в аналізований період східно-західне культурне розшарування в електоральній політиці виявлялося в одній з найбільш крайніх форм - як питання про геополітичну самоідентифікацію населення регіонів - євразійську чи прозахідну. На думку автора, у звязку з тим, що повноцінна інтеграція на нинішньому етапі не можлива ні в тому, ні в іншому напрямі, консолідації українського суспільства сприятиме концентрація на розвязанні внутрішніх питань (особливо соціально-економічної політики), що згодом дозволить здійснити й найбільш вигідний геополітичний вибір.
Список литературы
Статті у наукових фахових виданнях: Черкашин К. Електоральна диференціація території України // Політологічний вісник. - 2004. - №.16. - С. 160-173.
Черкашин К. Детерминанты электорального поведения избирателей Украины // Вестник СЕВГТУ. - 2004. - № 52. - С. 241-254.
Черкашин К. Територіальна диференціація України у контексті електоральних переваг // Вестник СЕВГТУ. - 2003. - №50. - С. 204-214.
Черкашин К. Концепція “соціального характеру” Еріха Фромма і політика // Політологічний вісник. - 2002. - №12. - С. 51-59.
Статті у інших наукових виданнях: Черкашин К. Украинская идея и территориальная дифференциация страны в контексте электоральных предпочтений // Історичні і політологічні дослідження. (ДОННУ) - 2003. - №1(13). - С. 224-228.
Черкашин К. Фальсификации голосования и способы распознания подтасовок // Матеріали всеукраїнської науково-теоретичної конференції “Методи незаконного впливу на волевиявлення виборців і фальсифікації результатів виборів та шляхи їх нейтралізації”, Київ, 14-15 верес. 2001 р. - К., 2001. - С. 88-92.
Копатько Е.Э., Черкашин К.В. Политическая ситуация в Донбассе в зеркале выборов в Верховну Раду Украины в 1998 году // Придніпровський науковий вісник. - 1998. - №95-96 (162-163). - С. 108-111.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы