Електоральна формула як чинник структурування партійної системи сучасної України - Автореферат

Партії виступають посередником між громадянським суспільством і державою та є одним із базових інститутів сучасного суспільства, без якого неможливо уявити існування представницької демократії, яка, в свою чергу, передбачає прийняття владних рішень виборними особами, які отримують легітимні владні повноваження за допомогою інституту виборів. Взаємодії виборчої та партійної систем у розвинутих західноєвропейських країнах в зарубіжній політології приділяється значна увага, а взаємодія ж цих двох систем у країнах перехідного типу, до яких належить Україна, залишається маловивченою. Тому, особливо важливим є дослідження основних тенденцій розвитку виборчої та партійної систем України у звязку з її переходом від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, а також встановлення шляхів впливу виборчої системи на партійну, зясування чинників та механізмів, що зумовлюють характер взаємодії двох систем. Особливість пропонованого дослідження полягає у розкритті в умовах перехідного суспільства механізмів впливу електоральної формули на процеси структурування партійної системи, результатом яких є створення формату партійної системи. Використання порівняльного, ретроспективного та змістовно-дескриптивного аналізу дозволило прослідкувати еволюцію підходів щодо визначення та концептуалізації партійної та виборчої систем; метод моделювання застосований для опису взаємодії специфікованих обєктів (компонентів) партійної системи та системоутвороюючого фактору; метод інтерполяції дозволив пояснити процес структурування партійної системи сучасної України.Стратегія наукового пошуку передбачає: визначення політичної партії як компоненту партійної системи (через її функції та інституційні ознаки), прослідкувавши процес переходу обєктів світу політичних партій у специфіковані обєкти партійної системи; розкриття механізму системоутворення за допомогою системоутворюючого фактору, в якості якого пропонується розглядати електоральну формулу; опис процесу системоутворення партійної системи на етапах первинного і вторинного її структурування, показавши динаміку формування партійної системи на прикладі сучасної України. У першому підрозділі ?Українські політичні партії як обєкти партійного системоутворення (системодії)? визначено, що партійна система як сукупність повязаних між собою компонентів - інституціоналізованих політичних партій, а також їх обєднань (блоків, коаліцій тощо) - репрезентована трьома основоположними вимірами: світом політичних партій (багатопартійність, а також як специфічний випадок - однопартійність), який визначається як внутрішнє середовище системи; електоральними партіями, які розглядаються як специфіковані обєкти та ті, які утворюють компонентну структуру системи; електоральною формулою, що чинить системоутворюючий вплив на процеси структурування системи. Наголошено, що основними інституційними ознаками українських політичних партій є те, що, по-перше, вони мають громадський характер, оскільки партія обєднує на добровільних засадах громадян на основі спільності політичних інтересів; по-друге, партії є структурно розвиненими організаціями, які мають керівний апарат, розгалужену систему місцевих осередків; по-третє, основним завданням діяльності партій має бути участь у здійсненні влади. Такі партії (а їх частіше всього називають ?універсальними?, ?електорально-професійними? партіями або ?партіями хапай всіх?) вже не претендують на інтелектуальне і моральне керування масами, а орієнтуються на безпосередній успіх на виборах. Несписочні системи (система єдиного перехідного голосу, система єдиного неперехідного голосу) спочатку створювалися з метою ослаблення партійного впливу, проте цей намір подолала сила партій: на виборах за цією формулою дуже часто перетинаються партійні лінії і переважають партійні ототожнення, тобто виборці знають, які партії стоять за кожним кандидатом, і тому голосують відповідним чином.

Основний зміст роботи