Прояв екзистенційного характеру експлікації феномена стражденності у Святому Письмі, зразках святоотчого богослов’я та у творчості православних і православно-орієнтованих мислителів. Осмислення людської гріховності та ствердження її онтологічних причин.
При низкой оригинальности работы "Екзистенційний аспект феномена стражденності в православно-орієнтованому дискурсі", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ АСПЕКТ ФЕНОМЕНА СТРАЖДЕННОСТІ В ПРАВОСЛАВНО- ОРІЄНТОВАНОМУ ДИСКУРСІ Т.А. Шадюк, Постановка проблеми. Стражденність є тією екзистенційною ситуацією, яка торкається життя кожної людини. Дослідження передбачає звернення до тих джерел, які привертають увагу завдяки світоглядній опозиції раціоналістичному тлумаченню християнських істин та філософських проблем, що стосуються людини: сутності і способів її існування, а також релігійно-духовного самовизначення. Православне вчення здавна відрізняється екзистенційністю як особливим поглядом на світ, людину, Бога та характер їх взаємовідносин, що відображається у Святому Письмі, святоотчому богослов’ї та у творчості багатьох православних мислителів. Серед мислителів і дослідників екзистенційність православного світогляду стверджували М. Бердяєв, Г. Флоровський, О. Шмеман, І. Мейєндорф, І. Зізіулас, Х. Яннарас, Амфілохій (Радович), Ієрофей (Влахос), О. Осіпов, С. Хоружий, Г. Завершинський, А. Кураєв, І. Алфєєв, Д. Предєін, у чиїх працях предметом уваги нерідко стають ті чи інші стани стражденності та формується теоретико- методологічний інструментарій їх переосмислення. Г. Флоровський вважав, що святоотче богослов’я має екзистенційний характер, оскільки засноване на реальному досвіді богоспілкування в протилежність есенційним теологіям. Визначаючи творчість багатьох православних мислителів (зокрема, старця Силуана, Григорія Палами, о. Гріх панує в світі, - вважає апостол Павло, - і немає в ньому жодного праведника (Рим. Софроній (Сахаров) вважав: Людина не може не грішити в даному емпіричному бутті (existence) своєму, так само як не може не жити в ньому [5: 174]. Христа не має онтологічного укорінення, вона пов’язана з гріховністю не онтологічно, а екзистенційно. За Максимом Сповідником, Христос убрався в стражденність (скоріше, аніж пристрасність) нашого єства, через яку ми залучаємося у гріх і підпадаємо під владу нечистого; але залишається без-пристрасним, тобто нерухомим або не- стражденним (не-пасивним, тобто свободним і активним [9: 212].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
