Екзистенційність як філософська та художньо-естетична домінанта української малої прози кінця ХІХ - початку ХХ століття - Автореферат

Навколо проблем особистості з її внутрішніми колізіями, специфікою буття, особливостями мікросвіту формувалися центральні теми в екзистенціалізмі, а екзистенційні мотиви, відтак, ставали своєрідним живильним імпульсом модернізму. Про екзистенціалізм в Україні активно заговорили в 90-х роках XX століття; до того радянська наука сповідувала думку, що це - "ідеалістична течія сучасної буржуазної філософії", яка "чужа діалектичному матеріалізмові", що "система ілюзій та хибних рішень, які несе з собою екзистенціалізм, - типовий прояв занепаду у філософії…". Можливо, не всі згадані письменники свідомо обирали цю світоглядно-філософську систему основою власної творчості (тим більше, що теоретичне обґрунтування екзистенціалізму зявилося лише у 20-х роках ХХ ст., коли вийшли друком праці М. Загалом проблем модернізму (із частковим висвітленням екзистенційних аспектів у літературі) торкалися не лише літератори, а й фахівці з інших галузей (філософії, естетики, психології). Пахаренка "Начерк Шевченкової етики", де автор розмежував поняття "екзистенціалізм" та "екзистенційність".У праці "Буття і час" він розмежував поняття "буття" та "суще", довів, що буття можливе лише у горизонті часу. Коцюбинський змальовує самітників особистостями, які бачать більше, ніж інші, оскільки переживають справжнє існування, яке характеризується думками про вічне ("Цвіт яблуні"), інколи письменник убачає в ізольованості втечу від буденної рутини ("Intermezzo", "Persona grata"); для Ольги Кобилянської потреба залишатися наодинці з собою - вершина буття жінки, яка здатна піднятися над юрбою, виокремитися з-поміж інших ("Час", "З юних літ Марії"); для персонажів М. Яцківа втеча від світу - необхідна умова екзистенції митця, адже тільки сам-насам зі своїм внутрішнім Я творець здатен осягнути "іншу" реальність - творчість; Винниченків самітник - це шукач істини, який нехтує моральними цінностями, часто впадаючи у депресивні стани. Ніцше літературні твори втрачали цілісність, лінійність, набуваючи рис мозаїчності, стали фрагментарними, уривчастими, часом напруженими та різкими, нервовими або медитативними; змінився стиль письма, дедалі частіше використовувалися прийоми потоку свідомості, внутрішніх монологів; у діалогах зявилися риси розкріпаченої мови, яка й була покликана визначати буття людини у світі. У низці етюдів автора "З глибини", "Хмари", "Утома", "Самотній", "Сон" простежується думка: творчість - це таємна сила в людині, вона народжується з переживання, тому світ та відчуття себе у ньому митці змальовують так, як відчувають стосовно власного буття.В.В екзистенц-філософії першорядного значення набувають категорії абсурду буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті, часу. Екзистенційність як ключова риса художніх творів, як ідейна основа, як тип світосприйняття викристалізовувалася на українському літературознавчому тлі шляхом рецепції ідей С. Говорити про екзистенціалізм в українській літературі у чистому вигляді не доводиться, оскільки у період, коли творили письменники нової генерації, екзистенціалізм як філософська течія ще не був сформований. Тому пропонуємо комплекс названих тенденцій ще до формування екзистенціалізму називати екзистенційністю, оскільки екзистенціалізм - художньо-філософська основа, а екзистенційність - визначальна домінанта світовідчуття персонажів, умонастрій літератури доби модернізму. Аналіз малої прози періоду "зламу віків" крізь призму ідей екзистенціалізму засвідчив перспективність подальших наукових пошуків у цьому річищі.

Основний зміст дисертації

Огляд концепцій Н. Аббаньяно, М. Бердяєва, М. Гайдеґґера, А. Камю, С. Кєркегора, Ф. Ніцше, Ж. - П. Сартра, М. де Унамуно, К. Ясперса та письменників-модерністів дає підстави стверджувати, що кожен із них зробив свій внесок у розвиток екзистенціалізму. В екзистенц-філософії першорядного значення набувають категорії абсурду буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті, часу.

Здійснене дослідження підтверджує, що екзистенційність є невідємною складовою європейського модернізму, властивою й українському типу мислення. В дусі екзистенціалізму творили свого часу Г. Сковорода та П. Юркевич. Письмо В. Винниченка, Ольги Кобилянської, М. Коцюбинського, Б. Лепкого, В. Стефаника, Марка Черемшини, М. Яцківа відмінне від традиційного реалістичного. Екзистенційність як ключова риса художніх творів, як ідейна основа, як тип світосприйняття викристалізовувалася на українському літературознавчому тлі шляхом рецепції ідей С. Кєркегора, Ф. Ніцше, А. Шопенгауера, які утвердили принцип індивідуалізму, а також виробленням власних національних матриць.

Говорити про екзистенціалізм в українській літературі у чистому вигляді не доводиться, оскільки у період, коли творили письменники нової генерації, екзистенціалізм як філософська течія ще не був сформований. Митці кінця ХІХ - початку ХХ століття не культивували усталених канонічних форм, а спрямовували творчі пошуки у сферу вияву внутрішніх переживань. Це ставить їхні твори в один ряд із європейськими зразками тогочасної літератури. У процесі аналізу виявлено суголосність тем, ідей, мотивів, манери викладу українських майстрів слова з такими авторами світового рівня, як Г. Белль, Дж. Ґолсуорсі, Ф. Кафка, Т. Манн, С. Цвайґ та ін. Екзистенційність як домінанта малої прози передбачає не лише наскрізно буттєві теми творів, їхні мотиви, ідеї, проблематику, а й особистісні характеристики персонажів. Тому пропонуємо комплекс названих тенденцій ще до формування екзистенціалізму називати екзистенційністю, оскільки екзистенціалізм - художньо-філософська основа, а екзистенційність - визначальна домінанта світовідчуття персонажів, умонастрій літератури доби модернізму.

Аналіз малої прози кінця ХІХ - початку ХХ ст. дає підстави констатувати, що трагічне світосприйняття персонажів домінує в новелістиці літераторів кінця ХІХ - початку ХХ століття. Трагізм буття виявляється на рівні мотивів страждання через самотність, через розрив із землею та рідними, через небажання смерті, через нерозуміння та неприйняття оточуючими. На рівні поетики письменники зображали людину в межовій ситуації, виявляючи цим її внутрішню сутність. Художні прийоми - внутрішні монологи, потоки свідомості, діалоги, псевдодіалоги - розкривають глибинний світ людини, дають змогу зрозуміти мотиви її вчинків, виявляють її ставлення до буття. Тропи (метафори, гіперболи, літоти) сприяли розумінню значущості низки екзистенціальних ідей та мотивів не лише для автора, а й для тієї епохи, в яку він творив. Завдяки символам, антитезам, паралелізмам, художнім деталям вдавалося акцентувати увагу на вирваному із життя фрагменті, на тяжінні до осмислення буття як трансцендентної сутності.

У площині конструювання художнього часу та простору за допомогою ретроспекцій, проспекцій, сновидінь, марень, локального чи відкритого простору, заповненого чи незаповненого предметними деталями, автори не лише моделювали зміну художніх подій у сюжетному часі, а й увиразнювали психологію персонажів, структуру їхнього внутрішнього світу. Аналіз малої прози періоду "зламу віків" крізь призму ідей екзистенціалізму засвідчив перспективність подальших наукових пошуків у цьому річищі. Зокрема, доцільними бачимо дослідження генетичних та типологічних збігів, перегуків із психологічною новелістикою кінця ХІХ - початку ХХ століття в інших національних літературах Європи та осмислення розвитку закоріненої в ідеї екзистенціалізму української літератури упродовж наступних десятиліть ХХ століття (проза Т. Осьмачки, М. Хвильового, В. Підмогильного, М. Йогансена та ін.). Такий аналіз уможливлює вихід на рівень системно-цілісного бачення загальнолюдських проблем, глибоко психологічно осмислених у творах митців екзистенціального світогляду.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях

1. Назаревич Л. Екзистенційна категорія трагізму в прозі В. Стефаника / Леся Назаревич // Наукові записки. Серія: Літературознавство. [Редкол.: М. Ткачук, Р. Громяк, О. Глотов, Т. Волкова, О. Куца, О. Веретюк, В. Гижий]. - Вип. XVI. - Тернопіль: ТНПУ, 2005. - С.63-77.

2. Назаревич Л. Українська екзистенційна новела: європейський контекст і національна проекція / Леся Назаревич // Література. Фольклор. Проблеми поетики: [зб. наук. праць / Редкол.: А.В. Козлов (відп. ред. ) та ін.]. - Вип.21. - Ч.2: Питання менталітету в українській літературі - К.: Акцент, 2005. - С.523-533.

3. Назаревич Л.Т. Екзистенція митця в епоху політичної та духовної кризи "зламу віків" / Л.Т. Назаревич // Питання літературознавства. Науковий збірник. Випуск 12 (69). - Чернівці: Рута, 2005, С.23-31.

4. Назаревич Л. Феміністичні проблеми буття жінки у новелах "Природа" та "Некультурна" Ольги Кобилянської / Леся Назаревич // Література. Фольклор. Проблеми поетики: [зб. наук. праць / Редкол.: А.В. Козлов та ін.]. - Вип.22. - Ч.2 - К.: Акцент, 2005. - С.392-403.

5. Назаревич Л. Моделювання часу та простору художнього буття персонажів в екзистенційній новелістиці кінця ХІХ - початку ХХ століття: до проблеми теоретичного окреслення терміна "хронотоп" // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філологічні науки. - [Редкол.: Харченко С.Я., Синельникова Л.М., Ужченко В.Д., Галич О.А. та ін.]. - Частина 1. - № 22 (138). - Луганськ: ЛНПУ "Альма-матер", 2007 - С.92-104.

6. Назаревич Л.Т. Екзистенціалізм та проблема екзистенційності в сучасному літературознавстві / Л.Т. Назаревич // Терміносистеми сучасного літературознавства: досвід розробки і проблеми: Науковий семінар [за ред.Р. Громяка]. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2006. - С.121-134.

7. Назаревич Л.Т. Проблеми часу і часовості в екзистенціалізмі: літературознавчі аспекти / Л.Т. Назаревич // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка [за ред.П.Ю. Саух]. - Випуск 26. - Житомир: Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2006. - С.147-150.

8. Назаревич Л.Т. Екзистенційність як домінантна риса літератури доби модернізму / Л.Т. Назаревич // Міжнаціональні горизонти і компаративістичний дискурс сучасних літературознавчих студій: монографія / [за ред.Р. Громяка]. - Тернопіль: ТНПУ, 2005. - С.70-92.

9. Назаревич Л. Мистецтво слова модерністів - вияв екзистенційної свободи в епоху духовної кризи "зламу віків" / Леся Назаревич // Питання літературознавства: [науковий збірник]. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип.75. - С.54-61.

10. Назаревич Л. Трагізм як ідейно-художня домінанта в українській новелістиці письменників-модерністів / Леся Назаревич // Волинь філологічна: текст і контекст. Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті. [зб. наук. пр. / упоряд.Л.К. Оляндер]. - Вип.6: У 2-х ч.Ч. ІІ. - Луцьк: РВВ: "Вежа" Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - С.111-120.

11. Назаревич Л. Екзистенційний аспект малої прози Б. Лепкого / Леся Назаревич // Проблеми інтерпретації творчої спадщини Богдана Лепкого: [матеріали міжнарод. наук. конференції 2-3 листопада 2007 р. / за ред.М. Ткачука, Н. Білик]. - Тернопіль: Рада, 2007. - С. 202-208.