Дослідження специфіки застосування відомим протестантським теологом Паулем Тілліхом екзистенціалістських постулатів та екзистенціалістської символіки. Обґрунтування "допоміжної", здебільшого "роз’яснювальної", а не системоутворюючої ролі постулатів.
При низкой оригинальности работы "Екзистенціалістська складова протестантської теології Пауля Тілліха", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Тілліх: теологом чи філософом, продовжувачем ідей гностиків чи екзистенціалістів, представником діалектичної теології або ж продовжувачем ідей «релігійного екзистенціалізму, і в наш час залишається актуальною релігієзнавчою та історико-філософською проблемою. Хатшорном та багатьма іншими ученими продовжили С.Таранов, зокрема, працями «Спадок Тілліха та досвід сучасності», «Протестантський принцип Тілліха: від теології до філософії», «Теологічний екзистенціалізм», С. Тілліха, якою пояснювався сенс розбудови усієї його концепції, ми бачимо, що він спирався й використовував термінологію та поняття, розроблені у класичному екзистенціалізмові, зокрема, поняття екзистенційної ситуації (яка нагадує ясперівський постулат «граничної ситуації»), поняття «безмежної турботи» та «заклопотаності» реальністю (які можуть нагадувати хайдегггерівську термінологію), поняття «екзистенціального рішення» тощо. У своїй праці «Динаміка віри» він писав: «Теологія отримала колосальні дари від екзистенціалізму та психоаналізу; дари, про які й не мріяли пятдесят чи навіть тридцять років тому. Тілліх стверджував, що будь-який конфлікт на філософському рівні - це, перш за все, конфлікт поміж двома філософами, поміж філософом і теологом, одному з яких сталося бути теологом, а іншому ні, але ні в якому разі - не конфлікт поміж теологією і філософією.Проте, екзистенціалістські постулати вочевидь відіграють у його вченні допоміжну, здебільшого розяснювальну, а не принципову системоутворюючу роль, таку, яку вони, наприклад, відігравали у екзистенціальній аналітиці буття М. Що вони є певним вкрапленням в загальну конфігурацію теологічних категорій, і на відміну від філософії «класичного екзистенціалізму» в системі теології П. Кєркегор як екзистенціальний мислитель», «Екзистенціальна філософія» та інші філософські праці американського теолога, написані у ранній період творчості, на нашу думку, не є достатньою підставою однозначно відносити П. Тілліха до конклаву представників філософії класичного екзистенціалізму, ставити його на один щабель з М.
Вывод
Таким чином, ми бачимо те, що систематична теологія П. Тілліха, як і усі його міркування щільно повязані з екзистенціалістським мисленням. Проте, екзистенціалістські постулати вочевидь відіграють у його вченні допоміжну, здебільшого розяснювальну, а не принципову системоутворюючу роль, таку, яку вони, наприклад, відігравали у екзистенціальній аналітиці буття М. Гайдеггера, або ж філософії того ж К. Ясперса. Що вони є певним вкрапленням в загальну конфігурацію теологічних категорій, і на відміну від філософії «класичного екзистенціалізму» в системі теології П. Тілліха не є базовими категоріями і поняттями.
«С. Кєркегор як екзистенціальний мислитель», «Екзистенціальна філософія» та інші філософські праці американського теолога, написані у ранній період творчості, на нашу думку, не є достатньою підставою однозначно відносити П. Тілліха до конклаву представників філософії класичного екзистенціалізму, ставити його на один щабель з М. Гайдеггером, К. Ясперсом, або ж з Ж.-П. Сартром. Тому, на наше глибоке переконання, практиці застосування екзистенціалістської символіки П. Тілліхом потрібно підшукати інше визначення, змінивши при цьому некоректні, проте усталені формули, які ще й дотепер можна зустріти у деяких вітчизняних підручниках з історії філософії, історії зарубіжної філософії та релігієзнавства.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
