Виявлення закономірностей формування прислівникових еквівалентів слова української і російської мов, їх відмінні властивості. Здійснення комплексного і різнобічного аналізу властивостей форми вираження і внутрішньої організації зазначених елементів.
Роботу виконано у відділі лінгвістики Українського мовно-інформаційного фонду НАН України Типологічні дослідження у мовознавстві, що пережили становлення у 60-ті роки ХХ століття, останнім часом набули свого повного розвитку. При цьому в загальнотеоретичних працях з типології неодноразово наголошувалося, що зіставлятися можуть елементи тільки відповідних один одному рівнів систем мов, оскільки звукова, лексична та граматична сторони структури мови володіють різними ознаками. Оскільки зусилля мовознавців здебільшого спрямовувалися на вивчення базових рівнів мови та їхніх одиниць, специфіка зєднувальних рівнів переважно зводилася до констатації, хоча дослідження останніх можуть дати не менш цікаві результати. встановити склад прислівникових еквівалентів слова у сучасних українській і російській мовах;Той самий прийменник здатен обєднуватися в складніші синтагматичні структури типу на перший погляд, в яких відбувається ланцюгове нанизування компонентів за схемою 1>2>3, де початковий компонент на за допомогою І кроку розгортання обєднується синтагматичним звязком з компонентом перший, який, у свою чергу, на П кроці розгортання обєднується з компонентом погляд: Настрій головнокомандувача [Врангеля] остаточно був зіпсований незначним на перший погляд інцидентом (О. Прислівникові еквіваленти російської мови так само, як і української, упорядковуються в моделі базові, з віялоподібним розщепленням, ланцюговим розгортанням та в моделі з комбінаціями даних типів упорядкування компонентів. Це виявляється, по-перше, у тому, що майже всі ЕС з таким упорядкуванням компонентів творяться за окремими схемами, по-друге, складниками структур стають компоненти практично усіх частин мови, які у складі прислівникових еквівалентів утворюють між собою численну кількість комбінацій, Неупорядкованість одиниць з ланцюговим розгортанням структури, їхні слабкі системні звязки дають підстави констатувати, що порівняно з ЕС іншої структури зазначені елементи за властивостями форми вираження займають найвіддаленішу позицію від прислівникового класу слів. Подібність виявляється й у способах формування моделей, оскільки в українській і в російській мовах зазначені структури характеризуються такими типами звязку, як віялоподібне розщеплення, віялоподібне згортання, ланцюгове розгортання й комбінації цих способів обєднання компонентів. До прислівникового класу слів в українській мові трансформуються здебільшого прийменниково-іменникові конструкції, що містять компоненти з граматичними параметрами іменників чоловічого роду у знахідному, родовому чи місцевому відмінках, в російській мові такими переважно виявляються компоненти з граматичними параметрами жіночого роду знахідного, родового, місцевого відмінків.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
