Експресивний потенціал засобів вторинної номінації в мові новітньої української публіцистики - Автореферат

Номінація такого типу - явище досить складне, оскільки в цьому разі вторинні найменування не є результатом прямого відображення дійсності, а спираються на значення вихідного слова. Спираючись на попередні дослідження вчених-лінгвістів, описано номінацію як комунікативно-стильовий процес; визначено найбільш продуктивні функціональні засоби вторинної номінації у публіцистичному тексті; аргументовано доцільність дослідження явищ вторинної номінації у публіцистичному тексті; простежено відбиття модифікації внутрішньої форми в розвитку системи вторинної номінації, що мотивує конотацію. Прикметникові метафори: Найважливіший і красномовний приклад політизації економічних проблем - затяжна кадриль навколо бюджету (Літературна Україна); Зауважу лише, що всі ці соціальні виразки і кровоточиві рани було б значно легше лікувати, аби в Україні діяло справді українське народовладдя (Дніпро). Аналізовані тексти свідчать, що в газетно-журнальній публіцистиці експресивність якнайповніше розкривається у таких типах метафор: - за враженням: Під політичні цвинтарі у вересні активно розкопували гектари компромату (Літературна Україна); І пташиний спів, що є провісником вічної кримської весняности, і тріумфальне сонечко, що виграє кожним своїм промінчиком у повсюдних джерельцях з-під розталого снігу, і кришталеве повітря, яке хочеться пити, ніби добре вино (Українське слово); Виїздив Костянтин Йосипович із Києва з тяжким серцем, не надіючись застати батька живим (Вітчизна). Метафори сатиричного характеру: Головним болем адміністрації став політичний нокаут Павла Лазаренка (Саме той); Та поряд із матеріальним сміттям Україна зазнає ще більшої навали сміття духовного: її мову, літературу, мистецтво, інформаційний простір масово завалюють відходи культури й безкультуря (Літературна Україна); Перестаньте порпатися на смітнику буднів, повірте, за це вам народ спасибі не скаже (Літературна Україна).Проведене дослідження переконує у тому, що мовна специфіка газетно-журнальної публіцистики визначається інформативною насиченістю тексту, виразністю, новизною повідомлення, обовязковим чергуванням стандарту й експресії, реалізацією функцій впливу й маніпуляції, двобічною комунікативною контактністю тощо. Специфіка газетно-журнальної комунікації визначає вибір способу номінації, диктує пошук зручних мовних одиниць, механізмів, використання яких є комунікативно виправданим. У процесі вторинної номінації виразно виявляє себе категорія оцінки, оскільки публіцистичний текст народжується завдяки певному способу оцінювання дійсності, зумовленому комунікативною метою, тобто впливом на читача, формуванням у нього ціннісних орієнтацій, які реалізуються через функції слова: репрезентативну, комунікативну, що мотивується семантико-синтаксичною роллю у висловлюванні, прагматичну, яка пояснює вагомість слова, його оцінну, емоційну, експресивну значущість у тексті. Основна комунікативно-стильова установка в газетно-журнальній публіцистиці повязана з тим, щоб номінативно-характеристичні одиниці виражали емоційне ставлення автора до предмета висловлювання й викликали у читача адекватну емоційну реакцію через актуалізацію знань, що зберігаються в памяті людини у формі чуттєвого відображення. Найбільш продуктивними структурно-семантичними моделями вторинної номінації у сфері публіцистичного мовлення, як показав фактичний матеріал, покладений в основу дисертаційної роботи, є метафора, метонімія, фразеологічні одиниці, а також різні стилістичні фігури.

семантичний публіцистичний мовний фразеологічний

Проведене дослідження переконує у тому, що мовна специфіка газетно-журнальної публіцистики визначається інформативною насиченістю тексту, виразністю, новизною повідомлення, обовязковим чергуванням стандарту й експресії, реалізацією функцій впливу й маніпуляції, двобічною комунікативною контактністю тощо. Специфіка газетно-журнальної комунікації визначає вибір способу номінації, диктує пошук зручних мовних одиниць, механізмів, використання яких є комунікативно виправданим.

Образні вторинні номени у публіцистиці ХХІ ст. - це складні номінативно-характеристичні знаки, внутрішня форма яких зберігає колективний досвід чуттєвого уявлення про елемент дійсності; мовні одиниці з експлікованим виражально-зображальним ефектом, сформованим на основі переносного значення слова, що спричиняється до виникнення метафоричних, метонімічних тощо асоціацій.

У процесі вторинної номінації виразно виявляє себе категорія оцінки, оскільки публіцистичний текст народжується завдяки певному способу оцінювання дійсності, зумовленому комунікативною метою, тобто впливом на читача, формуванням у нього ціннісних орієнтацій, які реалізуються через функції слова: репрезентативну, комунікативну, що мотивується семантико-синтаксичною роллю у висловлюванні, прагматичну, яка пояснює вагомість слова, його оцінну, емоційну, експресивну значущість у тексті.

Оцінка в публіцистичному мовленні - явище комунікативно різнопланове. Вона обовязково соціально маркована в часово-просторовому мовному вияві, має прагматичне підґрунтя, оскільки мова преси орієнтована на загальнозначущість, загальнодоступність, дієвість, публічність. Оцінка повязана зі структурно-семантичними властивостями газетної лексики, через яку й реалізуються екстралінгвальні передумови газетно-журнальної комунікації.

Елементом оцінності в публіцистичному мовленні виступають тропи, які використовуються для вираження позитивного чи негативного ставлення до зображуваного. Основна комунікативно-стильова установка в газетно-журнальній публіцистиці повязана з тим, щоб номінативно-характеристичні одиниці виражали емоційне ставлення автора до предмета висловлювання й викликали у читача адекватну емоційну реакцію через актуалізацію знань, що зберігаються в памяті людини у формі чуттєвого відображення.

Найбільш продуктивними структурно-семантичними моделями вторинної номінації у сфері публіцистичного мовлення, як показав фактичний матеріал, покладений в основу дисертаційної роботи, є метафора, метонімія, фразеологічні одиниці, а також різні стилістичні фігури.

Метафорична експресивність - поширене явище в мові публіцистики початку ХХІ століття. Її функція - викликати образи, уявлення, індивідуалізувати спосіб подання інформації. Метафора в аналізованих текстах - засіб емоційно-експресивного позначення реалій суспільного життя, яка несе в собі сильний заряд експресії, виражений в оцінці - позитивній або негативній, але завжди субєктивний, тобто такий, який чітко відображає позицію автора щодо конкретного питання. Саме завдяки експресії інформація, викладена автором, перестає бути обєктивною (фактальною) і перетворюється на прагматичну або субєктивно-оцінну, мета якої - вплив на реципієнта й передача (або навіть і навязування) йому свого ставлення до проблеми.

У метафоричній парадигмі новітньої публіцистики окреме місце посідають образні структури, що визначають домінантні ознаки часу, фіксують певні етапу історії суспільства. За експресивно-стилістичним навантаженням можливе виділення чотирьох груп метафоричних одиниць: метафори з експресією урочистості, з відтінком гіркоти розчарування, метафори іронічного плану та сатиричного характеру. В аналізованих публіцистичних текстах метафори вживаються не тільки для того, щоб висловити критичне ставлення, розвінчати, різко засудити певних осіб і їхні вчинки, інші події чи явища, але й для вираження доброзичливої іронії, і для контрастно-комічних порівнянь чи зіставлення якихось фактів, ознак.

Метонімічні вторинні номінації є невідємним компонентом комунікативної структури публіцистичних текстів, де вони разом із основною ідентифікаційною виконують специфічну роль референта висловлювання, надаючи останньому образної двоплановості. Основними моделями експресивного явища метонімії є: дія - її результат, вмістилище - його вміст, знак - позначуване ним. У мові газетно-журнальної публіцистики зазначеного періоду найбільш активно використовуються моделі метонімізації “вмістилище - його вміст”, “знак - позначуване ним”, основні вияви яких характеризуються експресією офіційності, властивою назвам суспільно-політичних реалій та понять.

Завдяки метонімічним перенесенням автор часто не приховує своєї активної позиції доповідача, він демонструє своє субєктивне сприймання обєктивних подій і використовує їх з метою загострення уваги читача збудження його глибоких почуттів в емоційній оцінці зображуваного.

Свідченням образно-емоційної функції вторинних номенів є фразеологічні одиниці. Фразеологізми як продукт вторинної номінації зявляються внаслідок експресивно-метафоричного позначення явища дійсності за допомогою комбінації слів, що має характер відтворюваності. При вторинній (фразеологічній) номінації лексичні компоненти фраземи співвідносяться з обєктами позамовної дійсності не самостійно, а через сталу комбінацію лексичних компонентів.

У фразеологічній одиниці найідеальніше репрезентовано конструктивну модель “стандарт та експресія”: фразеологічне значення формується у процесі тривалого семасіологічного закріплення суспільно значущого багатовікового пізнання позамовної дійсності, у результаті чого між елементами словесного комплексу утворюються асоціативно-образні звязки. Фразеологічний знак як вторинна номінація інтелектуально-експресивного змісту - це один із засобів людського самовираження та спілкування, яке зумовило його виникнення і яке ним обслуговується. Фразеологізми є продуктом культурно-гносеологічної здатності етносу фіксувати як стереотипне власне антропометричне ставлення до обєктивного світу, що з часом перетворюється на прототипне в етносвідомості.

У мові новітньої газетно-журнальної публіцистики ХХІ ст. найбільш активно використовуються фразеологічні звороти, що ідентифікуються із жалем, каяттям, неприємними почуттями, фізичним і душевним білем, розчаруванням, полегшенням тощо.

Яскравим експресивним способом вторинної номінації є порівняння. Щоб передати чуттєві враження та спостереження, а ще частіше для наочного відображення абстрактних уявлень публіцистичне мовлення послуговується способом порівняння, тобто встановленням відношення подібності чи аналогії між двома предметами або явищами. Спираючись на психічний закон асоціації образів за подібністю, таке порівняння допомагає уяві живо й наочно відтворити певний образ з усіма деталями через те, що дозволяє знаходити подібні прикмети в іншому, взятому для порівняння образі. Порівняння виступає як засіб мотивованого розширення попередньої назви з акцентуацією образно-асоціативної подібності денотатів. Порівняння - це конструкт, у якому зіставлення унаочнюється.

Пріоритетними у новітній газетно-журнальній публіцистиці є експресивні перифрази - фігури образно-переносної й описової вторинної номінації. Їх місце в лексико-семантичній парадигмі мови загалом визначається статусом образних паралелей до номінативних позначень, у яких в емоційно-оцінній формі підкреслюється істотна ознака предмета чи явища. Вторинний номен - перифраз, зберігаючи у своїй внутрішній формі денотативно-поняттєвий зміст позначуваного, не втрачає ідентифікаційної функції. У мові новітньої газетно-журнальної публіцистики перифраз нерідко виконує роль синонімічного замінника в тексті.

Як експресивний засіб, перифраз обовязково містить оцінку того, що він називає, і ніколи не буває звичайним лексичним паралелізмом до наявних назв. Виразність таких описових виразів забезпечує конотативний компонент.

Експресивність тісно повязана з мовними контрастами. Контрастне в мові - це наслідок її системності, її структурної організації. Будь-яка система, у тому числі й мовна, немислима без протиставлення її складників. Це протиставлення (або контрастування) елементів мовної системи є водночас і формою їх взаємозвязку. Предмети, явища, ознаки й дії (стани) сприймаються краще, чіткіше, якщо вони контрастують з іншими предметами, явищами, ознаками й діями. Ця обставина зумовила використання контрастивних мовних одиниць із спеціальною, лінгвостилістичною метою.

У цьому плані найбільш яскравим є оксиморон - фігура мови, що полягає у спеціально заданому поєднанні слів із протилежними або взаємовиключними значеннями для вираження нового цілісного поняття чи окремого явища, що в оригінальній формі привертає увагу до його суперечливої природи.

Експресивність оксиморона як вторинного номена полягає, по-перше, в можливості оцінного, образного позначення обєкта дійсності, поняття, увиразнення його предметно-логічного значення за допомогою скерованої інтенсифікації ознак, що їх позначають стрижнева та залежна лексеми словосполучення. По-друге, оксиморонне словосполучення - виразник певного експресивно-стилістичного забарвлення: піднесення, зниження, мейоративності, пейоративності, осуду, іронії тощо - залежно від умов контексту публіцистичного твору.

Виражальні властивості оксиморона в мові газетно-журнальної публіцистики повязані з естетикою й експресією мовного контрасту. Останній, що існує обєктивно, може використовуватися мовцями субєктивно залежно від прагматичних і комунікативно-стилістичних завдань висловлювання.

Тропи є однією з виражальних домінант газетно-журнальної мови, суттєвою частиною її образного слововживання, що безпосередньо слугує поглибленню змістової структури публіцистичного твору, допомагає налагодити активний, живий, зацікавлений контакт із читачем. Засоби вторинної номінації надають образності, створюють живі, контекстуально відчутні барви публіцистичного мовлення, забезпечують широкі можливості для виявлення субєктивно-оцінної семантики й індивідуального стилю, розкривають нові грані виправданого погляду на мову як на функціонально-смислову єдність.

1. Мінкова О.Ф. Особливості вживання фразеологізмів в українській періодиці / О.Ф. Мінкова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія ”Філологія”. - № 727. - Вип. 53. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. - С. 23-27.

2. Мінкова О.Ф. Вторинна номінація в утворенні метафори / О.Ф. Мінкова // Нові виміри сучасного СВІТУУ зб. матеріалів ІІІ Міжнародної наукової Інтернет-конференції 26-29 листопада 2007 р. - МЕЛІТОПОЛЬУ МДПУ, 2007. - С. 18-20.

3. Мінкова О.Ф. Метафора як експресивний засіб вторинної номінації слова у публіцистичному тексті / О.Ф. Мінкова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія ”Філологія”. - № 798.- Вип. 53. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. - С. 90-93.

4. Мінкова О.Ф. Соціогенна мотивація метонімії в публіцистичному тексті / О.Ф. Мінкова // Актуальні проблеми словянської філології: міжвуз. зб. наук. ст. / відп. ред. В.А. Зарва. - Ніжин: ТОВ ”Видавництво Аспект-Поліграф”, 2008. - Вип. ХУІІ: Лінгвістика і літературознавство. - С. 233-238.

5. Мінкова О.Ф. Публіцистичний текст та мовна номінація / О.Ф. Мінкова // Культура народов Причерноморья. Язык и мир: научный журнал. - № 142. - Т. 2. - Сімферополь: ТНУ, 2008. - С.77-79.

6. Мінкова О.Ф. Порівняння як образно-асоціативна вторинна номінація / О.Ф. Мінкова // Мовознавчий вісник: зб. наук. праць // МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького / відп. ред. Г.І. Мартинова. - Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2009. - Вип. 9. - С. 280-285.

Размещено на .ru