Експортний потенціал України та шляхи його реалізації - Курсовая работа

Передумовою виходу цих субєктів на зовнішній ринок є оцінка їх експортного потенціалу, на основі якої приймається рішення про доцільність експортної орієнтації виробленої продукції. Інтереси розвитку економіки України вимагають її активного включення до міжнародного розподілу праці. Проте розраховувати на успішну експортну діяльність можуть лише ті країни, які мають конкурентоспроможну економіку. Усе це спричиняє необхідність ґрунтовних досліджень та пошуку практичних рішень, які дозволять країні прискорити повноцінне входження у систему світового господарства, а також нададуть можливість використовувати усі переваги міжнародного співробітництва. Актуальність теми: Важливість дослідження експортних можливостей зросла й у звязку з переходом українських підприємств до ринкових відносин, коли обґрунтованість та продуманість зовнішньоекономічної політики є одним із визначальних факторів їх успішного розвитку.На сучасному етапі розвитку світової економіки експортний потенціал являється найважливішою характеристикою економічної потужності будь-якої країни. Експортний потенціал являється однією зі складових економічного потенціалу, яка забезпечує, на відміну від інших складових (виробничого, трудового, природного, фінансового, інформаційного потенціалу тощо) не процес виробництва, а процес споживання, тобто процес реалізації продукції на зовнішньому ринку. Спроби визначення експортного потенціалу вітчизняними науковцями відносять до 90-х років ХХ-го ст. з початком розвитку ринкових відносин, коли результати діяльності субєктів господарювання зумовлені не тільки можливостями їх виробництва, а й можливостями реалізації продукції. Тому перш ніж розглянути це поняття, ми визначимо його складові: "експорт" та "потенціал". Абалкін, який під експортним потенціалом розуміє здатність всього національного виробництва, промисловості, окремих галузей або підприємств виробляти необхідну кількість конкурентоспроможної продукції на експорт.Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі та експорту, як важливого елементу першої, важко переоцінити. Стратегічна роль експорту, як одного з елементів зовнішньої торгівлі, виявляється в тому, що він має бути засобом сприяння економічному зростанню, інструментом активізації наявних та потенційних конкурентних переваг з метою наближення до рівня передових країн. В сучасних умовах активна участь країни у світовій торгівлі повязана зі значними перевагами: вона дозволяє більш ефективно використовувати наявні в країні ресурси, прилучитися до світових досягнень науки і техніки, у більш стислі терміни здійснити структурну перебудову своєї економіки, а також більш повно і різноманітно задовольняти потреби власного населення. Компанії, чиї продукти або послуги, які можуть використовуватись лише в певні пори року на внутрішньому ринку, наприклад зерно, мають можливість експортуватися на зарубіжні ринки в різні пори року. Компанії, які за якоїсь причини мають надлишкове виробництво, ймовірно, можуть продавати свою продукцію на іноземному ринку й не будуть змушені робити великі знижки або навіть ліквідувати своє надлишкове виробництво.На відміну від країн Центральної та Східної Європи, Україна так і залишилась експортером переважно сировини та напівфабрикатів і не спромоглася збільшити частку товарів з високою доданою вартістю в загальній структурі експорту. Найсуттєвіші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації-25,6% від загального обсягу експорту (залізничні локомотиви, чорні метали, механічні машини), Туреччини - 5,4% (чорні метали, жири та олії тваринного або рослинного походження, добрива), Єгипту - 4,2% (зернові культури, чорні метали, жири та олії тваринного або рослинного походження), Польщі - 3,7% (чорні метали, руди, шлак і зола, насіння і плоди олійних рослин), Італії (чорні метали, насіння і плоди олійних рослин, зернові культури) та Казахстану (залізничні локомотиви, вироби з чорних металів, механічні машини) - по 3,6%, Індії - 3,3% (жири та олії тваринного або рослинного походження, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, добрива). Продукти рослинного походження становили 13,4% (збільшення на 66,6%), мінеральні продукти - 11,1% (зменшення на 25,4%), механічні та електричні машини - 10,2% (збільшення на 4%), засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби - 8,7% (збільшення на 22,8%), продукція хімічної та повязаних з нею галузей промисловості - 7,4% (зменшення на 6,1%), жири та олії тваринного або рослинного походження - 6,1% (збільшення на 24%), готові харчові продукти - 5,1% (збільшення на 18,9%). Див.рис.2.1.2. За видами економічної діяльності найбільші експортні поставки здійснювали підприємства металургійного виробництва - 25,3% від загального обсягу експорту (зменшення проти 2011р. на 12,6%), оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі - 21,7% (збільшення на 32,2%), з виробництва інших транспортних засобів-7% (збільшення на 10,2%), хімічного виробництва - 5,9% (зменшення на 2%), з виробництва харчових продуктів, на

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні основи зовнішньої торгівлі

1.1 Теоретичні основи експорту. Поняття експортного потенціалу

1.2 Роль експорту в економічному зростанні країни

Розділ II. Практичний аспект орієнтації експортної політики

2.1 Аналіз динаміки та тенденції розвитку експортного потенціалу України за останні роки

2.2 Машинобудування як одна з найперспективніших експортних галузей України

2.3 Основні механізми державної підтримки експорту України

2.4 Порівняльна характеристика експортного потенціалу суміжних країн - Росії, Білорусії

Розділ III. Шляхи реалізації експортного потенціалу України

3.1 Проблеми експортної політики України

3.2 Перспективи та шляхи реалізації експортного потенціалу України

Висновок

Анотація

Список використаних джерел

Додатки експорт машинобудування торгівля потенціал