Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації - Автореферат

Однією із стратегічних цілей німецького рейху у війні проти СРСР було перетворення окупованої території України на аграрно-сировинний придаток і джерело дешевої робочої сили для власної військової економіки. На анексованих загарбниками територіях України діяли порядки та законодавство, яке суттєво відрізнялося за своєю спрямованістю від політики і законодавства, що нацисти проводили і втілювали в життя на території двох інших зон - рейхскомісаріату України, що перебував під цивільним окупаційним управлінням, та зони тилу групи армій "Південь", в якій "порядкував" вермахт. оцінити масштаби використання нацистами трудових ресурсів України, а також міру ефективності політики окупаційних органів у сфері організації трудової повинності та залучення до праці окремих соціальних груп; Незважаючи на це, окремі дослідження все ж містять цінний конструктивний матеріал, який розкриває суть окупаційної політики нацистів, зокрема, у сфері експлуатації трудових ресурсів окупованих територій України, а також українців поза її межами. Протягом 60-80-х років радянськими істориками, в тому числі й українськими, опубліковано десятки праць, у яких тією чи іншою мірою розглядалися певні аспекти нацистської політики колоніальної трудової експлуатації цивільного населення та військовополонених в Україні.У вступі обґрунтовується актуальність теми, окреслюються хронологічні та географічні рамки, мета, завдання дослідження, визначається сучасний рівень розробки проблеми, характеризується джерельна база, розкривається наукова новизна та практичне значення роботи.У його першому підрозділі "Запровадження загальної трудової повинності та формування системи примусової праці" розглядаються передумови, конкретні шляхи і методи формування системи примусової праці на території України. Другий підрозділ "Визискування праці цивільного населення України в економічних інтересах фашистської Німеччини" присвячується розглядові загальних напрямів і конкретних шляхів, форм і методів трудового визискування цивільного населення України. Використання трудових ресурсів в період окупації України супроводжувалося такими характерними явищами як дефіцит кваліфікованих кадрів, низька продуктивність праці, посилений рівень експлуатації робочої сили. У третьому розділі "Трудова експлуатація радянських військовополонених та "остарбайтерів" як чинник в нацистській системі примусової праці" розкриваються особливості трудової експлуатації військовополонених на території України та українських "остарбайтерів "в рейху. У першому підрозділі "Використання праці військовополонених на окупованій території Української РСР" розглядаються ідеологічні передумови, загальні засади та конкретні прояви нацистської політики насильницького використання праці радянських військовополонених в Україні.Дисертант підкреслює, що в основі політики нацистів у сфері використання потенціалу трудових ресурсів окупованої України знаходився принцип загального обовязку праці, реалізація якого на практиці повязувалася із застосуванням як методів силового тиску, так і заходів деякого соціального заохочення працюючих. Зазначається, що "система примусової праці" - поняття умовне, яке обєднує низку заходів мобілізаційного та організаційного змісту, спрямованих на впровадження загального обовязку праці, облік та реєстрацію трудових ресурсів, обмеження міграції та плинності робочої сили. Доведено, що радянські військовополонені та українські "остарбайтери" розглядалися нацистами як єдиний контингент трудових ресурсів, що мав використовуватися з найбільшою ефективністю та мінімальними затратами. Дисертант наголошує, що створення на території України обмеженої мережі професійного навчання було складовою нацистської політики у сфері організації праці та передбачало здебільшого мінімальну фахову підготовку кадрів, потрібних окупантам спеціальностей.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках зроблені узагальнення з основних проблем роботи, які винесені на захист. Дисертант підкреслює, що в основі політики нацистів у сфері використання потенціалу трудових ресурсів окупованої України знаходився принцип загального обовязку праці, реалізація якого на практиці повязувалася із застосуванням як методів силового тиску, так і заходів деякого соціального заохочення працюючих.

Наголошується, що метою політики окупантів у сфері трудових ресурсів було повне та цільове визискування робочої сили. На думку автора, в умовах окупаційного режиму принцип загальної трудової повинності набув організаційного оформлення у вигляді системи примусової праці, яка в основному сформувалася протягом осені 1941 - весни 1942 рр.

Зазначається, що "система примусової праці" - поняття умовне, яке обєднує низку заходів мобілізаційного та організаційного змісту, спрямованих на впровадження загального обовязку праці, облік та реєстрацію трудових ресурсів, обмеження міграції та плинності робочої сили. Рівень експлуатації всіх категорій працездатного населення України був надзвичайно високим, а продуктивність праці - мінімальною.

Автор аргументовано стверджує, що соціальна політика окупантів стосовно працюючого населення мала пропагандистський характер та ставила за мету стимулювати виробничу активність. У реальній практиці вона набрала рис так званого "соціального маневрування", при якому заходи соціального заохочення поєднувалися з жорстоким трудовим примусом та неприкритим терором.

Доведено, що радянські військовополонені та українські "остарбайтери" розглядалися нацистами як єдиний контингент трудових ресурсів, що мав використовуватися з найбільшою ефективністю та мінімальними затратами. При цьому методи експлуатації набували найжорстокіших форм, які часто межували з фізичним винищенням. Одночасно нацистське керівництво було змушене, виходячи з військово-політичних реалій і для підтримки мінімальної виробничої активності цих категорій трудових ресурсів, застосовувати стосовно них певні соціальні програми.

Дисертант наголошує, що створення на території України обмеженої мережі професійного навчання було складовою нацистської політики у сфері організації праці та передбачало здебільшого мінімальну фахову підготовку кадрів, потрібних окупантам спеціальностей.

Таким чином, окупаційна німецько-фашистська адміністрація в Україні та нацистське керівництво рейху загалом спромоглися використати наявний в Україні потенціал трудових ресурсів у своїх військово-економічних цілях.

Положення дисертації, які виносяться на захист: - в основі нацистської політики використання потенціалу трудових ресурсів окупованої України перебував принцип загального обовязку праці, його реалізація повязувалася із застосуванням як методів силового тиску так і заходів мінімального соціального заохочення;

- метою політики окупантів у сфері трудових ресурсів було повне та цільове визискування наявної робочої сили;

- в умовах окупаційного режиму принцип загальної трудової повинності набув організаційного оформлення у вигляді системи примусової праці, яка сформувалася протягом осені 1941 - весни 1942 рр.;

- "система примусової праці" - поняття умовне, що обєднує низку заходів мобілізаційного та організаційного змісту, спрямованих на впровадження загального обовязку праці, облік, і реєстрацію трудових ресурсів, обмеження міграції та плинності робочої сили;

- рівень експлуатації всіх категорій працездатного населення в Україні був надзвичайно високим, а продуктивність праці - мінімальною;

- соціальна політика окупантів мала пропагандистський, характер та ставила за мету стимулювати виробничу активність;

- у реальній, практиці "нового порядку" соціальна політика набрала рис так званого "соціального маневрування", коли певні пропагандистські заходи поєднувалися з жорстоким трудовим примусом та терором;

- військовополонені і українські "остарбайтери" розглядалися нацистами як єдиний контингент трудових ресурсів, що мав використовуватися з найбільшою ефективністю та мінімальними затратами;

- створення обмеженої мережі професійної освіти було складовою нацистської політики у сфері організації трудових ресурсів та передбачало виключно мінімальну фахову підготовку кадрів у стислі терміни;

- загалом окупанти спромоглися використати наявний в Україні потенціал трудових ресурсів у своїх військово-економічних цілях, однак ефективність експлуатації різних її контингентів була неоднаковою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ історичний військовополонений окупація

1. Система примусової праці цивільного населення України в роки нацистської окупації 1941-1944 // Молода нація. - 1996. - №4. - С. 186-209.

2. Економічний колабораціонізм в Україні в роки нацистської окупації 1941-1944: причини і прояви. - К.: УДПУ ім. М.П. Драгоманова, 1997. - 29 с.

3. Професійне навчання і підготовка трудових резервів в Україні в період німецько-фашистської окупації 1941-1944: політика і практика агресора. - К.: "Міжнар. фін. агенція", 1998. - 36 с. - Бібліогр.: с. 33-35.

4. Трудові ресурси радянських військовополонених та "остарбайтерів" з України у нацистській військовій економіці в роки Другої світової війни. - К.: "Міжнар. фін. агенція", 1998. - 49 с. - Бібліогр.: с. 41-48.

5. Мовне питання в політиці нацистської окупаційної влади в Україні // Історія в школі. - 1998. - №12. - с. 10-13.

6. Плани фашистської Німеччини у використанні трудових ресурсів України на початку окупації червень-вересень 1941 р. // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - 1999. - Ч. 1. - с. 215-221.

7. ”Новий порядок” в окупованій Україні 1941-1944 // Память століть. - 1999. - №1. - с. 97-105.

Размещено на .ru