Експертна оцінка ускладнень оперативних втручань на органах травлення на етапах медичної реабілітації - Контрольная работа

Діагностична та лікувальна тактика при хворобах оперованого шлунка, хронічному панкреатиті, спайковій хворобі, післяопераційних грижах передньої черевної стінки достатньо вивчені та опрацьовані, але хірургічне відновлювальне лікування й подальша медична реабілітація хворих та інвалідів з цією патологією залишаються малоефективними (М.И. Разом із цим далеко не у всіх випадках при виникненні зазначених ускладнень хворі стають інвалідами, а фактори ризику інвалідизації хворих з ускладненнями хірургічного лікування захворювань органів ШКТ, а також інвалідизуючі патогенетичні, клінічні та інші медико-соціальні особливості цієї патології залишаються мало вивченими, що зумовлює недостатню обґрунтованість та ефективність медичної реабілітації цієї категорії пацієнтів (Б.Б. Дисертація є фрагментом науково-дослідних робіт "Вивчити інвалідизуючі наслідки оперативних втручань на органах черевної порожнини та розробити стандарти медико-експертної допомоги при окремих видах післяопераційної патології" № держреєстрації 0199U001663, "Наукове обґрунтування та розробка базових індивідуальних програм реабілітації хворих та інвалідів з важкими наслідками оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту" № держреєстрації 0102U001531. Мета дослідження: розробити концептуальну модель медичної реабілітації хворих та інвалідів унаслідок хвороб оперованого шлунка, хронічного панкреатиту, спайкової хвороби, післяопераційних гриж передньої черевної стінки на основі вивчення патогенетичних, клінічних та інших медико-соціальних особливостей цих ускладнень і розробки удосконалених адекватних заходів з діагностики, відновлювального хірургічного лікування та профілактики інвалідності оперованих хворих. Визначити реабілітаційну ефективність відновлювального хірургічного лікування хворих та інвалідів унаслідок хвороб оперованого шлунка, хронічного панкреатиту, спайкової хвороби, післяопераційних гриж передньої черевної стінки при застосуванні традиційних і розроблених реконструктивних оперативних втручань.Пацієнти першої групи були обстежені за допомогою стандартного діагностичного комплексу; медична реабілітація їм проводилася із застосуванням традиційних технологій відновлювального лікування хворих з вищезазначеною патологією без урахування інвалідизуючих особливостей останньої. У пацієнтів першої групи не застосовувалися заходи щодо попередження інвалідизації хворих, на відміну від цього у 80 хворих другої групи реабілітаційні заходи були направлені на профілактику їхньої інвалідизації. Контрольна група була представлена клінічно здоровими особами, які за конституційними властивостями були співставимі з пацієнтами другої групи спостережень. Контрольна група була розподілена на 6 підгруп щодо характеру проведених обстежень: першу підгрупу склали 22 особи, яким проведені харчові демпінг провокуючі тести; до другої підгрупи ввійшло 10 осіб, яким проведено радіонуклідне дослідження зовнішньосекреторної функції ПЗ і всмоктувальної функції кишечнику; 15 особам третьої підгрупи проведене дослідження регіонарних показників оксидантно-антиоксидантної та протеолітично-антипротеолітичної систем при стимульованій секреції ПЗ і показників клітинної та гуморальної ланки імунітету; четверту підгрупу склали 20 осіб, у яких досліджено показники деяких прозапальних і протизапальних цитокінів; 13 особам пятої підгрупи досліджено фекальну еластазу-1; до шостої підгрупи ввійшли 33 особи, яким проведене психологічне обстеження. З метою уточнення патогенетичних аспектів розвитку демпінг-синдрому та удосконалення критеріїв обмеження життєдіяльності цих хворих були вивчені зміни гемодинамічних показників після стандартного вуглеводного навантаження та вживання звичайної їжі в практично здорових осіб і хворих з демпінг-синдромом.У переважній більшості випадків інвалідизація хворих з ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС зумовлена тим, що при їхньому обстеженні й медичній реабілітації не враховуються інвалідизуючі патогенетичні, психологічні й медико-соціальні особливості вказаної патології, а діагностика й відновлювальне лікування проводиться за традиційними загальноприйнятими принципами. У звязку з психологічними особливостями хворих з інвалідизуючою післяопераційною патологією, субєктивні клінічні прояви й оцінка хворими свого стану не можуть слугувати обєктивними критеріями важкості патології та обмеження життєдіяльності. Алгоритм клініко-експертної та реабілітаційної діагностики для хворих та інвалідів унаслідок ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС повинен уміщувати сучасні високоінформативні біохімічні, імуноферментні, інструментальні та променеві методи, які дозволяють достовірно обєктивізувати весь спектр патогенетично обумовлених морфофункціональних порушень, адекватно оцінити реабілітаційний потенціал і прогноз та розробити ефективну індивідуальну програму медичної реабілітації. Інвалідизацію хворих з ХОШ, ХП, СХ, ПГПЧС у 46,5% випадків обумовлює органічна патологія шлунка та дванадцятипалої кишки, підшлункової залози та її протокової системи, кишечнику, передньо

Основний зміст роботи