Місце висновку експерта в системі доказів у справах про порушення митних правил та контрабанду. Адміністративно-правовий статус експерта, який проводить дослідження у справах про порушення митних правил. Оцінка практики відкриття кримінальних справ.
При низкой оригинальности работы "Експертиза при провадженні справ про порушення митних правил та контрабанду", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
25 червня 1991 року був прийнятий Закон України “Про митну справу”, який визначив підвалини митної інфраструктури, окреслив характер суспільних відносин з приводу переміщення різноманітних предметів, речовин і т. ін. через митний кордон, а також сформував норми митного права, які регулюють ці відносини, створив сприятливі правові умови для зародження і розвитку прошарку висококваліфікованого персоналу митних органів. Усе це значно підвищує вимоги до доказування та доказів у справах про порушення митних правил та контрабанду. Слід звернути увагу на тенденцію поширення стану нехтування експертизою особами, які розслідують справу про порушення митних правил. Однак, незважаючи на важливі досягнення згаданих вище вчених у розробці теорії експертизи, висновки якої мають важливе значення як джерело доказів, ніхто з них не торкався визначення ролі експертизи у митній справі, особливо при розслідуванні справ про контрабанду та порушення митних правил, хоча така експертиза має суттєву специфіку. На основі цього аналізу передбачається визначити ефективність блоку адміністративних і митних норм по організації і проведенню експертиз, дослідити особливості процесуального статусу експертів у провадженнях в справах про порушення митних правил та контрабанду; враховуючи досягнення сучасної криміналістики, позитивний досвід використання спеціальних знань, оптимізувати процес адміністративного розслідування митними органами, визначити прогалини та колізії у відповідному правовому полі.При цьому автором відзначена специфіка цілей, задач і предмета такого роду експертиз; на основі чинного законодавства про експертизу зроблено висновок, що експертиза в адміністративному провадженні, маючи самостійний предмет, не може бути віднесена ні до класу судових, ні до класу відомчих експертиз, а тому варто визнати за нею винятковий статус самостійного класу експертиз. Ця частина дисертаційного дослідження містить аналіз завдань, що стоять перед експертизою на кожному з етапів розслідування адміністративного проступку, а також висновки та пропозиції щодо усунення негативних моментів у стадії порушення провадження, повязаних із прийняттям процесуального рішення про призначення експертизи, документального оформлення, забезпечення прав експерта на цьому етапі; у процесі провадження комплексу процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин правопорушення і залучення експертів для встановлення таких фактичних даних; процесуальному оформленні факту участі експерта в конкретній процесуальній дії. Автор наполягає на вирішенні питання про належне місце експертизи й експертної діяльності в чинних КПАП і МК України шляхом внесення доповнень до існуючих уже норм і пропонує розроблені конкретні змісти статусу експертизи й експерта в адміністративному провадженні, зокрема у справах про порушення митних правил. Однак, незважаючи на важливість експертизи в адміністративних провадженнях, зокрема у справах про порушення митних правил та контрабанду, у правовій літературі і нормативній базі дотепер не визначено належного місця експертизи й експертної діяльності, внаслідок чого експертні висновки як докази можуть бути поставлені під сумнів, а рішення компетентного адміністративного органу, що виніс рішення на підставі доказів, до яких включено експертний висновок, може бути визнаний незаконним і скасований. Дисертант акцентує увагу на тому, що діяльність органів та осіб, які проводять експертні дослідження в митній справі (крім справ про контрабанду), не входить до сфери чинності Закону України “Про судову експертизу”, а в різному ступені регламентується нормами КПАП, МК України (у загальному плані), Законами України “Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей”, “Про торгово-промислову палату”, “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів та контроль за операціями з ними”, “Про захист прав споживачів”, “Про державний санітарний контроль” і т.ін., масою підзаконних актів різної сили, але більшою мірою - відомчими актами.У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного вітчизняного та міжнародного законодавства, яке регулює призначення експертиз у справах про порушення митних правил, і практики його застосування, зроблено висновки, сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення правової підстави призначення і проведення експертиз, а також оцінки експертних висновків в адміністративних провадженнях митних органів у справах про порушення митних правил та контрабанду. Така експертиза має свій специфічний предмет дослідження, з визначенням якого ці експертизи слід віднести до самостійного класу; у звязку з цим постає необхідність розробки та прийняття розгалуженого відповідного правового поля, основу якого складав би Закон України про експертизу в адміністративному процесі. Закон про експертизу в адміністративному провадженні визначить цілі, завдання, а також правові, організаційні, фінансові основи такого класу експертиз.
План
Основний зміст
Вывод
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного вітчизняного та міжнародного законодавства, яке регулює призначення експертиз у справах про порушення митних правил, і практики його застосування, зроблено висновки, сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення правової підстави призначення і проведення експертиз, а також оцінки експертних висновків в адміністративних провадженнях митних органів у справах про порушення митних правил та контрабанду. Основними такими висновками є: 1. Експертиза в адміністративних провадженнях про порушення митних правил та контрабанду є визначальним чинником у плані кваліфікації правопорушень.
2. Така експертиза має свій специфічний предмет дослідження, з визначенням якого ці експертизи слід віднести до самостійного класу; у звязку з цим постає необхідність розробки та прийняття розгалуженого відповідного правового поля, основу якого складав би Закон України про експертизу в адміністративному процесі.
3. Закон про експертизу в адміністративному провадженні визначить цілі, завдання, а також правові, організаційні, фінансові основи такого класу експертиз.
4. Експертиза, проведена за завданням митних органів у звязку з розслідуванням справи про порушення митних правил, є специфічним способом одержання доказів у провадженні по такій категорії справ.
5. На жаль, правовий статус органів та осіб, які проводять експертизу в такій категорії справ, на законодавчому рівні недостатньо визначений. Він випадає зі сфери чинності Закону України “Про судову експертизу”, що акумулює основні положення організаційного, фінансового, процесуального характеру, а нормативна база з питання експертизи у провадженнях про порушення митних правил розсіяна в ряді законів і підзаконних актах, містить суперечливі або двозначні положення, що спричиняє порушення принципу законності.
6. Відсутні нормативи, що їм повинні відповідати особи, які проводять експертизи у справах про порушення митних правил, унаслідок чого необхідно розробити такі нормативи професійно-морального плану і визначити кваліфікаційний орган (організацію), котрий визначає професійний рівень таких осіб.
7. Необхідно внести доповнення і зміни до чинних положень КПАП і МК України про експертизу, наповнивши їх змістом про права та обовязки учасників такої процесуальної дії; про форму й зміст процесуального документа, що містить рішення про призначення експертизи в цьому виді адміністративних проваджень.
8. Доцільно визначити однакові вимоги до всіх, включаючи експертизу, деталізуючи окремі правові моменти її призначенні та проведення, а також по оцінці їх висновків.
Список литературы
1.Калаянова Л.В. Нотатки щодо повноважень органів дізнання при провадженні в кримінальних справах // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1997. - № 1. - С. 58 - 59.
2.Калаянова Л.В. До проекту Митного кодексу України // Митна справа. - 1999. - № 1. - С. 45 - 47.
3.Калаянова Л.В. До проблеми призначення експертизи митними органами // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 1. - С. 108 - 111.
4.Калаянова Л.В. Шляхи вдосконалення організаційно-правових аспектів провадження дізнання митними органами України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 2. - С. 59 - 62.
5.Калаянова Л.В. Експертиза при провадженні справ у митних органах України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2000. - № 3. - С. 90 - 95.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы