Експериментально-морфологічна оцінка печінки при алкогольних інтоксикаціях в умовах впливу ендотоксину і антиоксидантної корекції - Автореферат

На сьогодні алкоголізм, як причина смертності в усьому світі, за частотністю знаходиться після серцево-судинних захворювань і злоякісних утворень. Універсальність впливу алкоголю на метаболізм, систему регуляції та морфологічних структур дозволяє стверджувати, що практично немає жодної системи або органа, які не втягувалися б у патологічний процес (Н.В. Особливо страждають у результаті хронічної алкогольної інтоксикації органи-мішені: печінка, головний мозок, легені, серце, підшлункова залоза, нирки, шлунок (А.А. Відповідно до міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10), до алкогольної хвороби печінки (ДО70) відносять 6 видів уражень: від алкогольної жирової інфільтрації печінки до алкогольного цирозу печінки. Мета дослідження - встановити особливості морфологічних змін печінки та біохімічних показників сироватки крові, як при самостійній хронічній алкогольній інтоксикації, так і в умовах поєднаного впливу алкоголю й ендотоксину в експерименті, а також гепатопротекторну ефективність концентрату поліфенолів винограду “Еноант” при хронічній алкогольній інтоксикації.Морфологія печінки та біохімічні показники були вивчені в групах експериментальних тварин з різними термінами алкоголізації - 30 діб, 90 діб, 180 діб (1, 2, 3 серії відповідно), а також при роздільній (4 серія) і поєднаній дії ендотоксину на тлі попередньої алкоголізації: 30 діб, 90 діб, 180 діб (5, 6, 7 серії). У другій серії (при введенні алкоголю протягом 90 діб) зберігався феномен токсичного ушкодження ядер ГЦ, про що свідчили підкресленість каріолеми, фрагментація оболонки, нерівномірна конденсація хроматину під оболонкою, іноді - каріолізис. При цьому встановлено, що вміст конюгованих дієнів у першій серії було вище, ніж в інтактних тварин у 2 рази, у 2-ій серії в 1,95 рази, а в 3-ій серії 2,2 рази. При цьому, підвищення малонового діальдегіду в першій серії становило 29%, у другій серії 25%, а в третій серії перевищення було до 39% у порівнянні з контролем. Так, вміст карбонільних продуктів у першій і в другій серіях було підвищено в 4,5 раза, а в третій серії в 5 разів порівняно з нормою.Хронічна алкогольна інтоксикація в експерименті викликає у щурів дистрофію гепатоцитів, циркуляторні розлади, переважно у внутрішньочасточкових судинах і синусоїдах печінки, а також розвиток перипортальних гістіолімфоцитарних інфільтратів, найбільш виражених у пізній термін дослідів. При електронній мікроскопії в гепатоцитах виявляється розширення та прогресуюча везикуляція канальців гладкого й шорсткуватого ендоплазматичного ретикулуму, а також зменшення кількості рибосом, що свідчить про порушення метаболічних процесів у печінці. Виразність і глибина морфологічних змін у печінці при хронічній алкогольній інтоксикації корелює з динамікою вмісту первинних продуктів вільнорадикального окислювання ліпідів (конюговані дієни та дієнкетони), а також його вторинних продуктів (малоновий діальдегід). При поєднаному впливі алкоголю й ендотоксину кишкової мікрофлори, має місце більш виражена жирова та вакуольна дистрофія гепатоцитів з ознаками токсичного ушкодження їх ядер, вираженого інтрацелюлярного набряку, різкого повнокровя судин артеріоло-венулярного басейну з явищами стазу та сладжа еритроцитів. Так, вміст конюгованих дієнів при поєднаній дії алкоголю й ендотоксину підвищується в 2,8 раза порівняно з контролем, вміст малонового діальдегіду перевищує норму в 1,7 раза, а вміст продуктів окисної модифікації білків у 5 разів вищий порівняно з контролем.

Основний зміст роботи

1. Хронічна алкогольна інтоксикація в експерименті викликає у щурів дистрофію гепатоцитів, циркуляторні розлади, переважно у внутрішньочасточкових судинах і синусоїдах печінки, а також розвиток перипортальних гістіолімфоцитарних інфільтратів, найбільш виражених у пізній термін дослідів. При електронній мікроскопії в гепатоцитах виявляється розширення та прогресуюча везикуляція канальців гладкого й шорсткуватого ендоплазматичного ретикулуму, а також зменшення кількості рибосом, що свідчить про порушення метаболічних процесів у печінці.

2. Виразність і глибина морфологічних змін у печінці при хронічній алкогольній інтоксикації корелює з динамікою вмісту первинних продуктів вільнорадикального окислювання ліпідів (конюговані дієни та дієнкетони), а також його вторинних продуктів (малоновий діальдегід). Щодо окисної модифікації білків у сироватці крові тварин під впливом алкогольної інтоксикації, то має місце тенденція до зростання цих показників у всіх серіях експерименту, які сягають максимальних показників при 180-денній алкогольній інтоксикації.

3. Поряд з алкогольними ушкодженнями гепатоцитів, установлено статистично значимуще зменшення кількості перисинусоїдальних клітин, порівняно з відповідними показниками в контролі, що відбиває зниження їх проліферативної активності.

4. При поєднаному впливі алкоголю й ендотоксину кишкової мікрофлори, має місце більш виражена жирова та вакуольна дистрофія гепатоцитів з ознаками токсичного ушкодження їх ядер, вираженого інтрацелюлярного набряку, різкого повнокровя судин артеріоло-венулярного басейну з явищами стазу та сладжа еритроцитів. Разом з тим, спостерігається статистично достовірне збільшення кількості перисинусоїдальних клітин із цитологічними ознаками активації у вигляді численних цитоплазматичних відростків і дрібних перинуклеарних вакуолей, що свідчить про наростання їх проліферативної і фагоцитарної активності під впливом ендотоксину.

5. У тварин із поєднаним 7-добовим впливом ендотоксину на тлі попередньої хронічної алкогольної інтоксикації відзначено більш тяжкі, ніж при роздільному їх впливі, токсичні ушкодження гепатоцитів переважно у вигляді гідропічної дистрофії, так і дезінтегративні зміни їх ядер, при різкому, статистично значущому, зниженні кількості перисинусоїдальних клітин. Це свідчить про більш виражене пригнічення функціональної активності останніх під впливом поєднаної дії етанолу й ендотоксину.

6. Поєднаний вплив алкоголю й ендотоксину супроводжується статистично значущим збільшенням сироваткового вмісту як первинних, так і вторинних продуктів вільнорадикального окислювання ліпідів, а також продуктів окисної модифікації білків (маркерів окисного стресу). Ці показники підвищуються при всіх видах ураження печінки - алкогольному, ендотоксиновому та поєднаному, але досягають своєї максимальної виразності при останньому. Так, вміст конюгованих дієнів при поєднаній дії алкоголю й ендотоксину підвищується в 2,8 раза порівняно з контролем, вміст малонового діальдегіду перевищує норму в 1,7 раза, а вміст продуктів окисної модифікації білків у 5 разів вищий порівняно з контролем.

7. Ентеральне застосування концентрату “Еноант” протягом 21 доби, безпосередньо після припинення 90-добової алкоголізації, істотно зменшує ушкоджувальний ефект алкоголю. Під впливом “Еноанта” спостерігається значне відновлення трабекулярної структури печінки, навколо великих портальних трактів зявляються двохядерні гепатоцити, що свідчить про зростання репаративної потенції печінки, більшість гепатоцитів з гіперхромними ядрами та гомогенною світлою еозинофільною цитоплазмою, без ознак гідропічної дистрофії. Лише в окремих препаратах виявляються одиничні великі, очевидно, ліпідні вакуолі, що чітко диференціюються на електронограмах.

8. При застосуванні концентрату “Еноант” виявлено зниження біохімічних показників вільнорадикального окислювання ліпідів: зменшення вмісту конюгованих дієнів у 1,5 раза порівняно з експериментальною групою при 90-добовій алкогольній інтоксикації, вміст малонового діальдегіду зменшувався в 1,2 раза. Вміст продуктів окисної модифікації білків знижувався в 3 рази. Разом з тим, маркери окисного стресу залишалися незначно підвищеними, порівняно з контрольною групою, що корелює з неповною редукцією перипортальних запальних інфільтратів, які персистують у 12 з 20 тварин у даний термін експерименту.

9. Використання концентрату “Еноант”, після припинення лкоголізації тварин, призводить до порівняно швидкого, статистично достовірного зниження рівня маркерів окисного стресу, тобто зменшення інтенсивності вільнорадикального окислювання, що корелює з морфологічними показниками вираженого структурного відновлення печінки. Ця особливість “Еноанта”, як сучасного поширеного антиоксиданту флавоноїдів винограду, становить практичний інтерес на різних етапах лікування, а також у плані вісцеральної та соціальної реабілітації хворих з алкогольною хворобою.

1. Бабанин А.А., Нестеров Е.Н., Захарова А.Н., Белоглазова И.И., Куцевол Б.Л. Морфология поражения печени, вызванных алкоголем и эндотоксином кишечной микрофлоры в эксперименте // Таврический медикобиологический вестник. - 2003. - Т.6, № 1. - С. 152-154. (Співавторами була здійснена консультаційна допомога ).

2. Бабанин А.А., Нестеров Е.Н., Захарова А.Н., Куцевол Б.Л. Экспериментально-морфологическая оценка печени при алкогольной и алкогольно-эндотоксиновой интоксикациях // Таврический медикобиологический вестник. - 2003. - Т.6, № 4. - С. 30-32. (Співавторами була здійснена консультаційна допомога).

3. Захарова А.Н. Гепатопротекторные свойства концентрата полифенолов винограда “Эноант” при экспериментальном поражении печени алкоголем // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым.гос.мед.ун-та им. С.И. Георгиевского. - 2005. - Т.141,часть 1. .- С. 112-116.