Експериментально-клінічне обгрунтування комплексного хірургічного лікування хворих з великими і гігантськими післяопераційними вентральними грижами - Автореферат

На сучасному етапі розвитку герніології пластика великих і гігантських дефектів черевної стінки здійснюється із застосуванням допоміжних матеріалів, що дозволило істотно покращити результати лікування хворих з ПОВГ. Основними причинами рецидивів є ускладнення раннього післяопераційного періоду: гнійно-септичні ускладнення загоєння рани, що спостерігаються в 7,0-49,2% випадків, і підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) як результат неадекватного способу пластики, тому значні зусилля вчених спрямовані на пошук можливостей їх попередження (Ільченко Ф.М., 2003; Bang R.L., Behbehani Не до кінця вивченими залишаються можливості контакту імплантованого протеза з кишечником, у результаті чого існує небезпека виникнення зрощень з порушенням прохідності кишечника в цій зоні. Дисертаційну роботу виконано в Інституті загальної та невідкладної хірургії АМН України, вона складає фрагмент комплексної НДР ВН.2.2002 “Розробка до профілактики і лікування поліорганної недостатності в умовах травматичної хвороби на підставі вивчення шлунково-кишкової дисфункції і імунологічних зрушень” (державна реєстрація №0102U003237), а також виконується в рамках НДР ВН.3.05 “Розробити нові способи гемостазу, лікування та профілактики ускладнень синдрому внутрішньочеревної гіпертензії при травмі органів живота та кровотечах” (державна реєстрація № 0105U000897). Розробити в експерименті спосіб профілактики ускладнень у зоні алопластики черевної стінки на підставі вивчення патоморфологічних змін кишечника у цій ділянці.У 1-й групі протез імплантували в черевну стінку без зведення країв грижового дефекту, проводячи профілактику спайкового процесу в зоні пластики поліетиленовою плівкою-протектором; у 2-й групі протез імплантували в черевну стінку без зведення країв грижового дефекту, профілактика спайкового процесу не проводилася; у 3-й групі протез імплантували під прямі мязи живота передочеревинно, очеревина зшивалася, проводилася профілактика утворення спайок між кишечником і рубцем очеревини плівкою-протектором; у 4-й групі протез імплантували під прямі мязи живота передочеревинно, профілактика спайкового процесу в зоні герніопластики не проводилася. Пацієнти знаходилися в клініці з 1997 по 2005 рр., були розділені на основну групу (63 хворих) і групу порівняння (90 хворих). За нормальні показники імунологічного стану, рівня ВЧТ, гемодинаміки бралися дані, отримані при обстеженні 15 пацієнтів контрольної групи з вільними пупковими (11 хворих) та колопупковими (4 хворих) грижами. Результати проведеного експериментального дослідження показали, що при пластиці черевної стінки без зведення країв грижових воріт і контакті імплантованого поліпропіленового протеза з кишечником (2-га група тварин) у 14 (77,8%) тварин у зоні пластики спостерігався спайковий процес між кишечником і протезом, що в 2 (11,1%) випадках призвело до гострої непрохідності кишечника. У групі порівняння 16 (17,8%) хворим була виконана алопластика за способом “onlay”, 3 (3,3%) хворим - за способом “inlay”, 64 (71,1%) хворим - за способом “sublay” і 7 (7,8%) хворим - без повного зведення країв грижових воріт.У роботі на підставі експериментального і клінічного досліджень, представлено теоретичне і практичне обґрунтування вирішення актуальної задачі - покращення результатів хірургічного лікування хворих з великими і гігантськими післяопераційними вентральними грижами черевної стінки при використанні технології алопластики шляхом зниження частоти післяопераційних ускладнень, а також оптимізації критеріїв вибору методу пластики. Виникненню ранніх ускладнень після герніопластики, що є сполученими в 91,8% випадків, сприяють вогнища хронічної інфекції в зоні грижових воріт, формування серозно-геморагічних порожнин у ділянці післяопераційної рани, наявність контакту синтетичного протеза з кишечником і різке підвищення підвищеного внутрішньочеревного тиску після усунення дефекту черевної стінки. Розроблений в експерименті та апробований у клінічній практиці спосіб профілактики спайкового процесу в зоні алопластики, що полягає в розміщенні між синтетичним протезом і кишечником плівки-протектора на час післяопераційного парезу кишечника, перешкоджає утворенню спайок між імплантатом і кишечником і сприяє процесам репарації сполучної тканини в ділянці алопластики. Комплекс лікувально-діагностичних заходів, який полягає у діагностиці вогнищ інфекції в доопераційному періоді за допомогою ультразвукового дослідження зони грижових воріт, пункції виявлених ділянок з бактеріологічним дослідженням пунктатів і наступній антибіотикопрофілактиці з урахуванням визначеної чутливості виділеної мікрофлори, адекватному вакуум-дренуванні зони пластики, мінімальній мобілізації підшкірно-жирового шару від мязово-апоневротичних структур черевної стінки, попередженні виникнення синдрому підвищеного внутрішньочеревного тиску у післяопераційному періоді, дозволив знизити частоту гнійно-септичних ускладнень після алогерніопластики. Застосування запропонованого комплексного підходу до лікування хворих з велики

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ