Експериментальне обґрунтування застосування екстракту з мідії чорноморської (Mytilus galloprovincialis Lam.) у комплексній терапії цукрового діабету - Автореферат

Цукровий діабет 2 типу - хронічне метаболічне захворювання, підґрунтям якого є ІР (інсулінорезистентність) печінки та периферичних тканин і функціональна недостатність ?-клітин підшлункової залози відносно синтезу та секреції інсуліну, що реалізується у збільшення концентрації глюкози в крові, ліпідний дисбаланс і поступовий розвиток судинних ускладнень (Kahn C.R. et al., 2006; American Association of Clinical Endocrinologists, 2007). В Україні на початок 2008 року на обліку було 1 138 120 хворих на цукровий діабет, з них 86-90 % - ЦД (цукровий діабет) 2 типу (Тронько М.Д., Чернобров А.Д., 2008). Незалежно від конкретної причини загибелі ?-клітин за умов ЦД обох типів (1 тип - цитотоксичність аутоімунного ґенеза, 2 тип - глюко-і ліпотоксичність (Cnop M. et al., 2005)), реалізуючим механізмом, що призводить до прогресуючого зниження маси інсулін-продукуючих клітин, є активація апоптозу на тлі збільшення генерації АМО (активні метаболіти оксисену) (Pearl-Yafe M. et al., 2007). У звязку з вищевикладеним, першорядне завдання при терапії ЦД - подолання гіперглікемії - необхідно вирішувати в комплексі з ефективним ослабленням оксидативного стресу, насамперед, за рахунок посилення антиоксидантного статусу за допомогою сучасних засобів, а також поліпшення енергетичного забезпечення підшлункової залози та печінки, що, у свою чергу зменшує прояви інсулінорезистентності гепатоцитів. Можливість збільшення ендокринної пластичності підшлункової залози, тобто здатності органа адаптувати масу ?-клітин до потреби в інсуліні за рахунок зниження їх ушкоджень та/або відновлення функціональної маси стає головною метою терапії ЦД і являє собою нову стратегію лікування (Wajchenberg B. L., 2007; Meier J.J., 2008).Дослідження антидіабетичних властивостей екстракту із мідії чорноморської (Mytilus galloprovincialis Lam.) проводили на хімічно-індукованих моделях інсулінової недостатності та інсулінорезистентності різного ґенеза: 1) алоксановий діабет у щурів (абсолютна інсулінова недостатність загального цитотоксичного ґенеза) (Полторак В.В., Горбенко Н. І., 2001); 2) високодозовий стрептозотоциновий діабет у щурів (абсолютна інсулінова недостатність прямого бета-цитотоксичного ґенеза) (Rakieten N. et al., 1969); 3) дитизоновий діабет у кролів (абсолютна інсулінова недостатність прямого бета-цитотоксичного ґенеза) (Okamoto H., 1981); 4) експериментальний ЦД 2 типу у щурів (відносна інсулінова недостатність, сполучена з первинною та вторинною інсулінорезистентністю) - модель відтворюється фінальним введенням стрептозотоцину на тлі хронічної жирової дієти (Гладких О.І. та співавт., 2009). Базальна глікемія у щурів з діабетом, які одержували плацебо, наприкінці експерименту не відрізнялася від вихідної (16,1±1,5 проти (15,4±1,6) ммоль/л), тоді як у діабетичних щурів, які вживали екстракт, вона була достовірно знижена (10,7±0,5 проти (15,5±1,1) ммоль/л, Р <0,05), хоча й не сягала показників контролю ((4,0±0,2) ммоль/л). Під час експерименту на кролях з дитизоновим діабетом (тварини отримували екстракт протягом місяця, починаючи з сьомої доби моделювання ЦД) доведено, що використання досліджуваного екстракту, як і метформіну, протягом 30 діб помірно, але значуще (P <0,05) знижувало глікемію натще у діабетичних кролів порівняно з показниками групи тварин, які отримували плацебо (рис.). Проведений експеримент довів, що двотижневе ізольоване застосування досліджуваних засобів (метформін, екстракт із мідій), як і їх комбінації, у щурів на тлі моделі ЦД 2 типу (ожиріння, відносна інсулінова недостатність, первинна та вторинна інсулінорезистентність) призводило за результатами інсулінового тесту до подібного поліпшення чутливості до інсуліну: площа під глікемічною кривою склала, відповідно, 750,3±35,0; 826,9±34,3 та (754,6±24,3) ммоль/л/хв. Слід зазначити, що максимальний цукрознижуючий ефект у діабетичних тварин був отриманий для комплексу метформін екстракт із мідій у порівнянні з групами діабет метформін (Р <0,005), діабет екстракт із мідій (Р <0,005), що може бути наслідком сполучення різноспрямованої дії складових, а саме, зниження ендогенної продукції глюкози печінкою, активації переносників глюкози периферичних тканин, гальмування глюконеогенезу і розпаду глікогену під впливом метформіну (Ashokkumar N. et. al., 2006), стимуляції секреції інсуліну деякими амінокислотами зі складу екстракту (Newsholme P. et al., 2006) та потенційним загально-відновлюючим впливом екстракту на метаболізм.Застосування екстракту з мідії чорноморської як окремо, так і у комплексі з метформіном, суттєво зменшувало виразність інсулінорезистентності у щурів з експериментальним цукровим діабетом 2 типу. Екстракт із мідії чорноморської відновлював біоенергетичні характеристики (дихальний контроль) мітохондрій печінки та підшлункової залози щурів з різними експериментальними моделями діабету. Вживання екстракту із мідії чорноморської знижувало ступінь оксидативного стресу в печінці та підшлунковій залозі щурів завдяки посиленню антиоксидантного захисту (пі

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ