Експериментальне обґрунтування імуноферментної діагностики трихінельозу тварин - Автореферат

Тема дисертаційної роботи є одним з напрямів науково-дослідної роботи кафедри паразитології та фармакології факультету ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету з теми „Розробити і впровадити у практику ветеринарної медицини комплексну програму боротьби з трихінельозом та цистицеркозами сільськогосподарських тварин“ (номер державної реєстрації 0198U005146). Мета роботи полягала в експериментальному обґрунтуванні імуноферментної діагностики трихінельозу тварин, розробці та впровадженні у практику ветеринарної медицини України тест-системи для зажиттєвої діагностики цієї інвазії у тварин різних видів. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: провести експериментальне зараження личинками T. spiralis свиней, собак та коней з метою отримання позитивних сироваток і підтвердження можливості зараження збудником коней; впровадити у практику ветеринарної медицини розроблені діагностичні набори; імуноферментний діагностика трихінельоз сироватка провести за допомогою розробленої тест-системи епізоотологічний моніторинг трихінельозної інвазії в Україні. За результатами досліджень, разом із співробітниками кафедри паразитології та фармакології Білоцерківського національного аграрного університету, спеціалістами Державного комітету ветеринарної медицини України і Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, розроблено і впроваджено у практику „Програму моніторингових досліджень на трихінельоз в Україні на 2005-2006 роки“, „Інструкцію з діагностики, профілактики та ліквідації трихінельозу тварин“ (2007), Тест-систему діагностичну імуноферментну „Trichineliso test AB“ та її модифікацію дот-ІФА для виявлення антитіл до Т. spiralis у сироватці крові свиней, коней, мясоїдних (2005), „Методичні рекомендації з діагностики трихінельозу тварин“ (2006), Методичні вказівки „Трихінельоз тварин та сучасна діагностика тканевих гельмінтозів“ (2007).Експериментальну частину роботи, апробацію та виробничу перевірку результатів досліджень проводили упродовж 2003-2007 років у науковій лабораторії кафедри паразитології та фармакології Білоцерківського національного аграрного університету, кафедри вірусології, мікробіології та біотехнології Національного аграрного університету, у відділі паразитології Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, а також у відділах паразитології державних лабораторій ветеринарної медицини ряду областей України (Київської, Миколаївської, Полтавської, Івано-Франківської, Хмельницької). Матеріалом для досліджень були: штам Trichinella spiralis; зразки мязової тканини та сироватки крові, отримані від експериментально заражених трихінелами свиней, собак, коней; сироватки крові тварин із господарств ряду областей України (Київської, Миколаївської, Полтавської, Івано-Франківської, Хмельницької); позитивні й негативні на трихінельоз референс-сироватки Міжнародного епізоотичного бюро, екскреторно-секреторний антиген із личинок Т. spiralis, а також конюгати імуноферментні на основі рекомбінантних білка А золотистого стафілокока та стрептококового білка G, конюгованих з пероксидазою хрону. У ході розробки тест-системи для діагностики трихінельозу тварин виготовляли специфічні антигени, підбирали імуноферментний конюгат, хромоген, оптимальні розчини для розведення сироваток крові та конюгату, а також визначали оптимальне розведення антигену, сироваток крові й конюгату для проведення реакції. У лунки ряду А ванночки для інкубації вносили зразки сироваток крові в розчині для розведення, у лунки ряду С - робочий розчин імуноферментного конюгату (білка G, конюгованого з пероксидазою хрону). Аналіз результатів компресорної трихінелоскопії та перетравлювання проб мязової тканини від експериментально заражених личинками трихінел тварин показав, що найбільш ураженими у свиней були ніжки діафрагми, які містили відповідно у особин №1, №2 та №3 - 341,3±12,7, 295,7±6,4 та 17,7±2,1 лич. в 1 г мязової тканини, менш ураженою була мязова тканина язика - 228,6±7,9, 248,5±14,9, 9,5±1,1 та масетерів - 210,5±6,7, 162,4±10,1, 7,1±0,7.У дисертації теоретично і експериментально обґрунтовані методи імуноферментної діагностики трихінельозу тварин (свиней, коней, мясоїдних) та розроблено і впроваджено у практику ветеринарної медицини тест-системи на основі ІФА, дот-ІФА та ТУ до них, що є новим і перспективним вирішенням проблеми діагностики трихінельозу в Україні. Доведено, що високоспецифічним антигеном при імуноферментній діагностиці трихінельозу тварин є екскреторно-секреторний (порівнянно з соматичним), виготовлений шляхом культивування личинок Trichinella spiralis in vitro на модифікованому живильному середовищі DMEM. У процесі експериментального відтворення трихінельозної інвазії у тварин, в тому числі коней, специфічні антитіла (Ig G) зявляються у крові на 14-28-у добу після зараження, максимальні їх титри (1:400-1:800) спостерігаються на 21-28-у добу, що дозволяє встановити

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ