Проблема виховання гуманних почуттів у дошкільників в психолого-педагогічній теорії. Виховання гуманного ставлення до природи у дітей дошкільного віку як складова екологічного виховання, розробка програми, аналіз та оцінка її практичної ефективності.
При низкой оригинальности работы "Експериментальне дослідження особливостей виховання гуманного ставлення до навколишнього середовища дітей дошкільного віку", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Макаренко надавав великого значення впливу колективу на формування морально-стійкої людини і підкреслював, що дитина не може жити ізольовано, що у деяких дітей раніше, в інших пізніше перевага гри на самоті починає переростати в інтерес до товаришів, до групової гри; і треба допомогти дитині з найбільшою вигодою здійснити цей досить важкий перехід [21, с. В психологічному словнику поняття «гуманність» визначається як «обумовлена моральними нормами і цінностями система установок особи на соціальні обєкти (людину, групу, живі істоти), яка представлена в свідомості переживаннями, співстражданням, співрадістю… й реалізується в спілкуванні, діяльності в аспектах сприяння співучасті, допомоги» [44, с. Спілкуванню ж дошкільника з дорослим взагалі властива однонаправленість емоційних проявів: дитина виступає не стільки субєктом емоційної співдії іншій людині, скільки обєктом прикладання почуттів з боку дорослого, що не створює передумов для формування у неї гуманних почуттів [7, с. Останній обовязково включає виховання у дитини-дошкільника гуманних почуттів, а саме: - виховання співпереживання емоційним настроям (горю, невдачі, радості, успіху) інших людей (близьких дорослих, вихователів, однолітків); Формуючи ціннісне ставлення до природи, необхідно виходити з наступного: головне, щоб дитина зрозуміла, що людина і природа взаємоповязані, тому турбота про природу є турботою про людину, його майбутнє, а те, що шкодить природі, завдає шкоди і людині.В Україні завершено роботу над «Державною базовою програмою розвитку особистості у дошкільному віці». Як бачимо, кожен автор, кожна епоха суспільного розвитку приділяють проблемам виховання гуманності, гуманних почуттів, як основи її, надзвичайно велику увагу. А праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених минулого і сучасності набули широкої популярності та визнання за межами своєї країни і стали надбанням світової педагогіки. Основними завданнями роботи у сфері виховання гуманного ставлення до природи повинні бути: збагатити чуттєвий досвід дітей у процесі пізнання природи; знаходити можливості для прямих або опосередкованих контактів дітей з природою; здійснювати педагогічний вплив на розвиток емоційної сфери і засвоєння знань про взаємозвязки у природі; розширювати коло уявлень дітей про природоохоронну роботу в природі; розвивати пізнавальні інтереси; організовувати посильну трудову діяльність у природі; формувати елементи наукових знань про основні чинники у розвитку природи (світло, температура, волога та ін.); розвивати вміння класифікувати природу (рослини, тварини, птахи та ін.); активізувати знання і практичний досвід в різних видах діяльності; викликати інтерес до живих барометрів природи. На початковому етапі дослідження в експериментальній групі лише 1 дитина показала позитивну спрямованість відносини до природи, а більшість дітей як контрольної, так і експериментальної групи проявляють до природи позитивне відношення виборчої спрямованості.
Вывод
В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки: 1. Сьогодні над проблемами морального виховання загалом, та виховання гуманізму і духовності, зокрема, працюють такі відомі українські вчені як І. Бех, Л. Артемова, Т. Поніманська, Г. Лаврентьєва. В Україні завершено роботу над «Державною базовою програмою розвитку особистості у дошкільному віці». Зрозуміло, що в цьому документі є розділ про виховання моральності. О. Кононко, доктор психологічних наук, професор, наголошує, що програма - лише орієнтир, не зведення законів. Вона - низка доцільних пропозицій, які зорієнтовані на конкретного Петрика, Ганнусю, Тарасика, а не прописів, розрахованих на абстрактну середньостатистичну дитину. Як бачимо, кожен автор, кожна епоха суспільного розвитку приділяють проблемам виховання гуманності, гуманних почуттів, як основи її, надзвичайно велику увагу. А праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених минулого і сучасності набули широкої популярності та визнання за межами своєї країни і стали надбанням світової педагогіки.
2. Передумови для виховання гуманних почуттів у дошкільників закладено у кожному з видів діяльності, що організуються в навчально-виховному процесі дошкільного закладу. Адже від оволодіння гуманною стороною взаємин в дитячому віці багато в чому залежить характер майбутніх відносин особистості з іншими людьми в учбовому, трудовому, сімейному й інших колективах. Вміння встановлювати і підтримувати доброзичливі взаємини з оточуючими свідчать про високий рівень моральної зрілості. Збудити в чутливій дитячій душі здатність співпереживати, співрадіти, співстраждати - значить вже в дошкільному віці підготувати сприятливий ґрунт для формування суспільно-спрямованої особистості.
3. Основними завданнями роботи у сфері виховання гуманного ставлення до природи повинні бути: збагатити чуттєвий досвід дітей у процесі пізнання природи; знаходити можливості для прямих або опосередкованих контактів дітей з природою; здійснювати педагогічний вплив на розвиток емоційної сфери і засвоєння знань про взаємозвязки у природі; розширювати коло уявлень дітей про природоохоронну роботу в природі; розвивати пізнавальні інтереси; організовувати посильну трудову діяльність у природі; формувати елементи наукових знань про основні чинники у розвитку природи (світло, температура, волога та ін.); розвивати вміння класифікувати природу (рослини, тварини, птахи та ін.); активізувати знання і практичний досвід в різних видах діяльності; викликати інтерес до живих барометрів природи.
4. Дослідження проводилось на базі ДНЗ «Ромашка» м. Свердловськ, Луганської області з дітьми старшого дошкільного віку. В експерименті брали участь дві старші групи. В кожній групі по 12 дітей у віці 5-6 років. В контрольній групі 7 хлопців та 5 дівчат, в експериментальній групі 6 хлопців та 6 дівчат. На початковому етапі дослідження в експериментальній групі лише 1 дитина показала позитивну спрямованість відносини до природи, а більшість дітей як контрольної, так і експериментальної групи проявляють до природи позитивне відношення виборчої спрямованості. Спостерігалась висока кількість дітей з нестійким відношенням до тварин і рослин без вираженої позитивної спрямованості. У формуючому експерименті ми використовували спадщину видатного педагога В. Сухомлинського та ігри морально-етичної спрямованості. Контрольна етап експерименту показав, що в експериментальній групі показники дещо покращилися. Зменшилась кількість дітей, які проявляють нестійке відношення до тварин і рослин без вираженої позитивної спрямованості, а ось кількість дітей, які мають позитивно спрямовані відносини до природи навпаки збільшилась. Показники в контрольній групі залишилися без змін.
5. На підставі аналізу результату дослідження очевидним стало те, що в кінці дослідно-експерементальної роботи відбувся процес зменшення кількості дітей із низьким рівнем дбайливого ставлення до природи, та збільшення їх кількості з високим рівнями. У сукупності це є досить аргументованим доказом значення ефективності та педагогічної доцільності запровадження в навчальний процес методики з формування гуманного ставлення дітей до навколишнього середовища через використання ігрової діяльності та спадщини В. Сухомлинського.
Список литературы
1. Амонашвили Ш.А. Здраствуйте, дети!: Пособие для учителя. - М.:Просвещение, 1983. - 208 с.
2. Артемова Л.В. Моральні норми засвоюються з дитинства. - К.:Знання, 1968. - 48 с.
4. Артемова Л.В., Богуш А.М., Лаврентьєва Г.П. Старша група в дитячому садку: Методичний посібник. - К.:Рад.шк., 1990. - 415 с.
5. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні: Затверджений рішенням Колегії Міністерства освіти України та Президії АПН України 28 жовтня 1998 р. - К.: Редакція журналу «Дошкільне виховання», 1999. - С. 6 - 19.
6. Берека В. Є. Вітчизняні гуманістичні джерела морального виховання // Дошкільна освіта. - 2004. - №5. - С. 4 - 7.
7. Воспитание гуманных чувств у детей /Под ред. Л.Н. Проколиенко, В.К. Котырло. - К.:К.:Рад.шк., 1987. - 174 с.
8. Гончаренко А. Взаємини дошкільників в дошкільному закладі // Дошкільне виховання. - 1999. - №9. - С. 4 - 6.
9. Глущенко А. Виховання доброти // Дошкільне виховання. - 1984. - №10. - С. 12.
10. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття): Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. №896. - К.:Райдуга, 1994. - 61 с.
11. Долинна О. Увагу моральному вихованню // Дошкільне виховання. - 2005. - №12. - С. 15.
12. Закон України «Про дошкільну освіту»: Підписаний Президентом України 11 липня 2001 р. - К.: Редакція журналу «Дошкільне виховання», 2001. - С. 4 - 33.
13. Козубняк В.Р. Базовий комплекс дошкільної освіти в освітньому просторі м. Хмельницького. - Хмельницький, 2001. - 54 с.
14. Комуська Л. Поспішаймо закладати моральний фундамент // Дошкільне виховання. - 2006. - №7. - С. 13.
15. Кононко О. Душевність, людяність, щирість // Дошкільне виховання. - 1996. - №4. - С. 8 - 9.
16. Кононко О. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. - К.: Дошкільне виховання, 2003. - 243 с.
17. Котырло В.К. Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье. - М.:Педагогика, 1987. - 238 с.
18. Лаврентьєва Г.П. Культура общения дошкольников. - К.: Рад.шк., 1988. - 128 с.
19. Лаврентьєва Г.П. Моральне виховання // Дошкільне виховання. - 1985. - №12. - С. 10 - 11.
20. Лещенко О.М. Художня література як засіб морального виховання дітей дошкільного віку. - К.: Рад.шк., 1961. - 68 с.
21. Макаренко А.С. Книга для родителей. - М.:Педагогика, 1988. - 301 с.
22. Малятко: програма виховання дітей дошкільного віку // Наук. керівник З.П. Плохій. - К., 1999. - 286 с.
23. Мельникова Н. Дошкольный возраст: о первоначальном формировании моральных представлений и норм // Дошкольное воспитание. - 2006. - №10. - С. 86.
24. Мельничук М. Виховувати на принципах християнської моралі // Дошкільне виховання. - 1997. - №8. - С. 8 - 9.
25. Мельничук М. Світ правдивий і чистий. Духовність дитини очима Софії Русової // Дошкільне виховання. - 1997. - №6. - С. 14 - 15.
26. Нравственно-эстетическое воспитание ребенка в детском саду / Под ред. Н.А. Ветлугиной. - М.:Просвещение, 1989. - 79 с.
27. Островська Л.Ф. Виховання культури поведінки дошкільників. - К.: Рад. шк., 1975. - 84 с.
28. Островская Л.Ф. Беседы с родителями о нравственном воспитании дошкольника. - М.: Просвещение. - 1987. - 93 с.
29. Поніманська Т. Гуманізація педагогічної позиції у просторі дитинства // Дошкільне виховання. - 2002. - №12. - С. 3 - 5.
30. Поніманська Т. Сучасні підходи до гуманістичного виховання дошкільнят // Дошкільне виховання. - 2004. - №4. - С. 3 - 5.
31. Пономаренко Г. О взаимосвязи этических представлений и поступков у детей // Дошкольное воспитание. - 1992. - №3. - С. 12 - 13.
32. Приходько Ю.О. Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. - К.: Рад. шк., 1987. - 126 с.
33. Пушніна В. Виховання гуманного ставлення до людей у старших дошкільників // Дошкільне виховання. - 1970. - №3. - С. 11 - 14.
34. Пушніна В. Виховання гуманізму у дітей // Дошкільне виховання. - 1967. - №10. - С. 10 - 13.
35. Русова С. Вибрані педагогічні твори. - К.: Освіта, 1996. - 304 с.
36. Середняк О. Перші кроки у світ взаємин // Дошкільне виховання. - 2006. - №5. - С. 18.
37. Субботский Е.В. Ребенок открывает мир. - М.: Просвещение, 1991. - 206 с.
