Експериментальна оцінка детоксикуючої активності корвітину при каловому перитоніті - Автореферат

Навіть при значних успіхах сучасної медицини в області невідкладної хірургії однією з найбільш складних проблем залишається лікування абдомінальних гнійно-запальних захворювань і ускладнень (Farthmann E.H., Shoflet U., 2010; Shein M., 2008; Ерюхин И.А., 2003). Перитоніт, як ускладнення багатьох захворювань і операцій на органах черевної порожнини займає провідне місце в структурі хірургічної летальності, не зважаючи на вдосконалення інтенсивної терапії та техніки хірургічного втручання (Звягин А. А., Слепнев С.Ю., Курочка А.И. и соавт., 2002). Частіше за все, ці хворі гинуть внаслідок виникнення поліорганної недостатності (Chriscton N.V., 2003; Васильков В.Г., Филиппова Л.А., Чернова Т.В. и соавт., 2005), до розвитку якої призводять генералізація інфекції з прогресуючою інтоксикацією, значними енергетичними і білковими втратами, а також вторинні імунодефіцити, тяжкі розлади гомеостазу з розвитком ішемії паренхіматозних органів (Шевченко Ю.Л., Ветешев П.С., Савенкова Н.Н. и соавт., 2004). Враховуючи, що перитоніт - це складний інфекційний процес, який супроводжується порушенням захисних сил організму, системною запальною відповіддю, яка в підсумку може призвести до розвитку сепсису та поліорганної недостатності, що відрізняється значною багаточисельністю і різноманітністю ланок патогенезу, центральне місце серед яких займає ендотоксикоз, було доречним обрати як потенційний засіб фармакотерапії гнійного перитоніту такий препарат, що був би здатний одночасно корегувати декілька різних патогенетичних ланок і, в першу чергу, проявляти детоксикуючу дію. Таким чином, наявна політропність фармакодинамічних ефектів кверцетину (корвітину) повною мірою узгоджується з багатьма ланками патогенезу розповсюдженого перитоніту та з основними патогенетичними проявами синдрому ендогенної інтоксикації, що, власне, й послугувало теоретичним обґрунтуванням доцільності всебічного вивчення цього біофлавоноїдного препарату у якості потенційного фармакотерапевтичного засобу детоксикуючого типу дії за умов цього невідкладного стану.Експериментальною моделлю калового перитоніту слугував патологічний процес, що розвивається на тлі одноразового внутрішньоочеревинного введення 10 % водної калової зависі із розрахунку 300 мг/кг (Ременник С.С., 1965), що відповідало дозі, при інєкції якої наступала загибель 1 тварини із 6 в групі. На першому етапі досліджень вивчалась, у порівняльному аспекті, фармакотерапевтична ефективність біофлавоноїдного препарату «Корвітин» («Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод») та обраного в якості референтного, всебічно вивченого засобу схожого типу дії - тіотриазоліну (АТ «Галичфарм», корпорація «Артеріум»). Щурам дослідної серії фармакотерапію експериментального перитоніту проводили комбінацією двох препаратів - антибіотиком ванкоміцином (Тева Фармацевтичні Підприємства Лтд., Угорщина) та біофлавоноїдним препаратом корвітином за умов їх внутрішньоочеревинного введення у наступному режимі: за 1 год та через 6 год від моменту введення 10 % калової зависі вводили ванкоміцин у дозі 20 мг/кг у вигляді 0,2 % водного розчину (Деев В.А., Рыбалко С.Л., Дядюн С.Т. и соавт., 2004) і корвітин у дозі 200 мг/кг, у вигляді 10 % водного розчину. Фармакометричну серію дослідів для розробки режиму дозування корвітину за умов вивчаємого екстремального стану проводили за допомогою внутрішньоочеревинного введення комбінації двох препаратів - антибіотика ванкоміцину у дозі 20 мг/кг (0,2 % водний розчин) та досліджуваного біофлавоноїдного препарату у вигляді 10 % водного розчину у різних дозах (0; 200; 400 мг/кг). Про вплив досліджуваного біофлавоноїду на стан вуглеводного обміну у щурів з формою перитоніту, що моделюється, судили за рівнем головних постачальників енергії у клітинах - глюкози за допомогою біохімічних наборів фірми «Філісіт-діагностика» та глікогену за методом (Покровський А.А., 1964), а також проміжного продукту метаболізму глюкози - піровиноградної кислоти (ПВК) і кінцевого метаболіту її анаеробного перетворення - молочної кислоти (МК) у крові та корі головного мозку тварин ідентифікували за допомогою неферментативної методики в одній пробі (Герасимов И.Г., Плаксина Е.Н., 2000).У дисертації наведено нове рішення актуальної наукової задачі, що визначається в теоретичному та експериментальному обґрунтуванні доцільності застосування з лікувально-профілактичною метою біофлавоноїдвмісного препарату - корвітину - при гнійно-запальному процесі, що розвивається за умов розлитого перитоніту. Порівняльний аналіз фармакотерапевтичної ефективності корвітину та референтного препарату - тіотриазоліну - на моделі калового перитоніту показав, що за виживаністю, даними термометрії та плином клінічних симптомів, які характеризують низку поведінкових і вегетативних реакцій, а також нервово-мязову збудливість, достовірні переваги у різні терміни дослідження має кверцетинвмісткий препарат, що досліджується. Застосування експериментально-математичного моделювання дозволило розробити наступний оригінальний оптимальний режим використа

2. Основний зміст роботи