Передумови виникнення квантової теорії. Доказ існування електронних хвиль експериментальним методом. Сучасна інтерпретація подвійної природи речовини. Опис поведінки елементарних частинок спеціальними методами, що складають зміст квантової механіки.
При низкой оригинальности работы "Експериментальні основи квантової механіки і її зв’язок з класичною фізикою", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Спроби описати властивості елементарних частинок за допомогою засобів класичної фізики були марними, а тому були розроблені спеціальні методи, що складають зміст квантової механіки. Іншими словами, світло може бути і хвилею, і часткою і обидві «іпостасі» світла повязані між собою постійної Планка. Бор припустив, що електрони можуть перебувати тільки на певних дискретних орбітах, що відповідають різним енергетичним рівням, і що «перескок» електрона з однієї орбіти на іншу, з меншою енергією, супроводжується випусканням фотона, енергія якого дорівнює різниці енергій двох орбіт. Нова істотна особливість квантової теорії проявилася в 1924 р., коли де Бройль висунув радикальну гіпотезу про хвильовий характер матерії: якщо електромагнітні хвилі, наприклад світло, іноді ведуть себе як частки (що показав Ейнштейн), то частинки, наприклад електрон при певних обставинах, можуть вести себе як хвилі. У формулюванні де Бройля частота, що відповідає частці, повязана з її енергією, як у випадку фотона (частинки світла), але запропоноване де Бройля математичне вираз було еквівалентним співвідношенням між довжиною хвилі, масою частинки та її швидкістю (імпульсом): Співвідношення де Бройля: (1.2) ? - довжина хвилі;Квантова механіка вивчає рух і взаємодію мікрочастинок. Містить два основних положення: · електрон має двоїсту природу - має властивості частинки і хвилі; · як частка має масу і заряд, проте рух електрона - хвильової процес (наприклад дифракція електронів).
Вывод
Квантова механіка вивчає рух і взаємодію мікрочастинок. В основі роботи Планка, Ейнштейна, Бора, де Бройля, Гейзенберга, Шредінгера. Містить два основних положення: · електрон має двоїсту природу - має властивості частинки і хвилі;
· як частка має масу і заряд, проте рух електрона - хвильової процес (наприклад дифракція електронів).
Основні ідеї квантової механіки: · атоми або молекули випускають або поглинають електромагнітне випромінювання при зміні свого енергетичного стану;
· атоми або молекули можуть існувати тільки в певних енергетичних станах. Коли атом або молекула змінює своє енергетичне стан, вони повинні віддати Богові або поглинути таку кількість енергії, щоб можна було перейти в новий енергетичний стан («умова квантування»);
· енергетичний стан атома або молекули може бути описано за допомогою певного набору чисел, які називаються квантовими числами.
Квантові частинки підкоряються певним законам, будучи чимось середнім між звичайними частинками і хвилями. Для опису стану електрона використовується комплексна ймовірність. Чим більше допустима невизначеність імпульсу, тим точніше можна визначити координату мікрочастинки і навпаки. Квантові частинки не завжди можуть перебувати в довільному стані. Основне рівняння квантової механіки - рівняння Шредінгера, математичний апарат - теорія матриць, теорія груп, оператори, теорія ймовірностей.
Квантова механіка доповнює класичну фізику в мікроскопічних масштабах.
Список литературы
1. Гнатюк В.І. Концепції сучасного природознавства. - М: 2006.
2. Грушевіцкая Т.Г. Концепції сучасного природознавства. - М: Вищ. Школа, 2006.
3. Грехем Л. Квантова механіка М., 2000.
4. Джеммер М. Еволюція понять квантової механіки. М., 1985
5. Кожевников Н.М. Концепції Сучасного Природознавства - М, 2007.
6. Найдиш В.М. Концепції сучасного природознавства - М., 2004.
7. Панкратов С.С. Чаклунське числення / / Наука і техніка, 2004, № 10.
8. Стадницький, С.Є. Стадницький, А.Є. Теорія всього. Основи квантової механіки елементарних частинок, гравітації і антигравітації - М., 2007.
9. Тарасов Л.В. Основи квантової механіки - М.: ЛКІ, 2008.
