Дослідження артефактів кам’яної доби. Дослідження обробітку та розколювання кістки. Виготовлення кам’яних знарядь експериментальними методами (досліди О. Матюхіна). Видобуток кременя в піщаних та крейдових відкладах та поклади родовищ кременю в Європі.
При низкой оригинальности работы "Експериментальні дослідження технологій виготовлення знарядь в кам’яну добу", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Кам‘яна доба отримала свою назву через матеріал, з якого виготовлено переважну більшість артефактів, що збереглися від найдавнішої епохи історії людства. Однак з усіх порід кременю первісна людина найчастіше використовувала кремінь. По-друге, через надзвичайне поширення кремінь був найбільш доступною первісним людям сировиною для виготовлення камяних знарядь.З моменту появи людини на землі її супроводжують кістки та роги різних тварин. В житті первісної людини це було необхідним і легко отримуваним матеріалом наряду із знаряддями із каменю та дерева. Питання обробітку кістки хвилювали дослідників доволі довгий час, оскільки навіть просте розламування та розбивання кістки призводило до утворення форм придатних для побутового використання. Для того щоб дізнатися про особливості розколювання кісток був проведений ряд експериментів. Кістка з успіхом використовувалась і не у господарській діяльності, з неї також виготовляли і певні прикраси тому наступним кроком у пізнанні обробки кістки стало дослідження методів різьблення.З нього виготовляли зброю та знаряддя праці, влаштовували огорожу для вогнищ і укріплювали житла. Головною сировиною був кремінь, але використовувалися і кварці, кварцити обсидіани, доломіти, андезити, базальти, граніти та багато інших. Матюхін використовував три методи: в першому випадку він кидав згори валунець на глибу, або ж глибу на валунець, за такого методу він не міг контролювати форму рубила. Другий спосіб полягав у тому, що вчений використовував глибу як ковадло, об яку обтісував валунець, так він отримував вироби необхідних розмірів та конфігурацій. Третій спосіб полягав у тому що він використовував отбійник, яким відбивав скалки та уламки від рубила, в цьому випадку він повністю контролював процес виробництва знаряддя.Одним із векторів експериментальної археології можна назвати і пошук методів якими керувались стародавні каменярі споруджуючи шахти. Так було зясовано що стародавні гірняки виривали в крейдових шарах ями глибиною від двох до шести метрів і діаметром півтора метри. Коли шахтні стволи наштовхувались на кремінь, каменярі розширювали їх за рахунок бічних штолень, для того щоб добути як найбільше кремяних порід. Семьонов організував на основі цих спостережень експеримент, метою якого було визначити трудові затрати, що йшли на видобуток кременя. Два експериментатора викопали в піщаних та крейдових відкладах дві шахти (глибино 0,5-1 м, і діаметром більше метра).
План
План
Вступ
Розділ І. Дослідження обробітку кістки
Розділ ІІ. Виготовлення камяних знарядь експериментальними методами
Розділ ІІІ. Гірнича справа та поклади кременю в Європі
Використана література
Список литературы
1. Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / за редакцією Л.Л. Залізняка) - Київ: Либідь, 2005.
2. Малинова Р., Малина Я. Прыжок в прошлое. - М.: Мысль, 1998.
3. Коробкова Г.Ф. Эксперементальный анализ и его место в методике и теории археологии // КСИА - Москва, 1978. - Вып. 152.
4. Матюхин А.Е. Экперементальное изучение техники изготовления галечных орудий // СА - Москва, 1976. - №3.
5. Семенов С.А. Развитие техники в каменом веке - Ленинград, 1968.
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
