Екосистеми світу - Курсовая работа

На сьогоднішній час на планеті Земля всі екосистеми можна поділити на дві частини: природні та штучні. У свою чергу, ці дві складові біосфери розділяють на менші структурні одиниці. Існує класифікація екосистем в залежності від обєму створюваної продукції (Уітеккер, 1975), а саме: Екосистеми найвищої продуктивності, в межах 2000 - 3000 г/м2на рік. До них належать екосистеми тропічних вологих лісів. До них належать листяні ліси помірної зони та луки.Екосистеми тундр розміщуються, головним чином, у Північній півкулі, на Євро-Азіатському та Північно-Американському континентах в районах, що межують з Північним Льодовитим океаном. Кількість опадів незначна - 200-400 мм на рік, але вологість ґрунту влітку досить висока внаслідок низького випаровування (на нього витрачається тільки 30% загальної кількості опадів) та наявності вічної мерзлоти. Суворість клімату тундри посилюють постійні сильні вітри, в зимовий період під їхнім впливом відмирають всі частини рослин, що розташовуються над поверхнею снігу. Ареали багатьох видів рослин та тварин тундр охоплюють обидва континенти. На зиму більшість мешканців тундри мігрує в лісову зону, птахи відлітають на південь.Лісові екосистеми займають на Земній кулі великі площі.Тайгою називають шпилькові ліси, що широкою смугою простягаються на Євро-Азіатському та Північно-Американському континентах південніше лісотундри. Екосистеми тайги займають 13,4 млн км2, що становить 10% поверхні суходолу або 1/3 всієї лісовкритої території Земної кулі. Сума активних температур у тайзі становить 1200 - 2200°. Модрина переважає на сході Євразії, сосна тяготіє до сухих або заболочених ґрунтів. Для Земної кулі екологічно важливі соснові ліси - вони займають; друге місце після вологих тропічних лісів за продукцією газоподібного кисню в розрахунку на одиницю поверхні ґрунту.Вони охоплюють майже всю Європу, простягаються більш чи менш широкою смугою в Євразії, добре виражені в Китаї. Листовий опад сягає 2-10 тонн/ га на рік. У фауні ґрунтових фітофагів переважають дощові червяки, але й чимало нематод, ківсяків, багатоніжок, кліщів-орибатід. Взимку та напровесні, коли дерева та чагарники стоять без листя, освітленість на рівні ґрунту висока; влітку, навпаки, затінення стає досить високим. Це призводить до появи у листяних лісів особливої синузії весняних ефемероїдів, їхня активна життєдіяльність проходить ранньою весною, коли температура вже підвищилася, але дерева ще не встигли одягнутися у листя.Тропічні дощові ліси, що називаються джунглями, формуються в умовах досить вологого та жаркого клімату. Сезонність тут не виражена і пори року розпізнаються за дощовим та відносно сухим періодами. Тропічні дощові ліси займають площу, рівну 10 млн. кв.км. Тривалість життя окремого листка складає 12-14 років, опадають вони поступово, і рослини завжди стоять вкриті листям. Цвітіння рослин тропічного дощового лісу спостерігається протягом всього року.У Північній півкулі степова зона розташовується на південь від лісової та широкою смугою тягнеться в центрі Євразії. У місцях з океанічним типом клімату степи виклинюються та заміщуються іншими екосистемами. Аналогічне розташування мають степи і на Північно-Американському континенті (тут їх називають преріями). Рослинному покриву степів характерна полідомінантність та багатоярусність травостою. в степах і чагарники та чагарнички, але суцільного ярусу вони не утворюють. Степам характерне почергове цвітіння різних видів рослин, що проявляється в послідовній зміні аспектів.Пустелі формуються в умовах континентального клімату з різкою перевагою випаровування над опадами. Більшість рослин пустель дрібнолисткові, часто замість листків вони мають луски або колючки. Кореневі системи рослин, типових для пустель, проникають у ґрунт на глибину 3 - 10 м. В оазах рослинність утворена головним чином, культурними формами, оскільки вони здавна були основним місцем поселення людини в пустелях. Домінуючі види рослин пустель залежать від типу ґрунту та географічного положення самих пустель.Рослинний покрив таких боліт формується з осок, очерету, рогозу та комишу. Часто такі болота мають розріджений деревостій з вільхи та верб. У низинних болотах мінералізація досить виражена, а болота такого типу визначаються як ефтотрофні. Верхові болота утворюються, головним чином, на водотривких гірських породах за рахунок атмосферних опадів, але вони ще можуть виникати й на місці низинних боліт. Сфагновий торф погано піддається гуміфікації та мінералізації, тому ґрунти таких боліт дуже бідні, а болота називаються оліготрофними.Водні екосистеми відрізняються від екосистем суші, насамперед, своїми фізичними та хімічними властивостями.Ріки та озера Землі вміщують 116 куб. м води. Основна частина цієї води прісна, хоча деякі внутрішні водойми мають солону воду (це характерно для жаркого та сухого клімату). У прісноводних озерах завжди виділяють три частини, які можна розглядати як окремі екосистеми: прибережна частина - літораль; Окрім напівзанурених рослин, у водоймах живуть придонні організми,

Зміст

1. Класифікація основних екосистем світу

2. Тундри

3. Лісові екосистеми помірного поясу

3.1 Тайга

3.2 Змішані та листяні ліси помірної зони

4. Вічнозелений тропічний дощовий ліс

5. Степи

6. Пустелі

7. Болота

8. Водні екосистеми

8.1. Прісноводні екосистеми

8.2. Екосистеми світового океану

Висновок

1. Класифікація основних екосистем світу

Екосистеми, що є в сучасній біосфері, належать до двох основних категорій. По-перше, це природні екосистеми, що виникають та існують незалежно від людини, та, по-друге, штучні антропогенні екосистеми, які, як наприклад посіви, створюються людиною.

Практично виділення типів екосистем базуються на ознаках біоценозів. В цьому випадку все різноманіття екосистем можна звести до 15 основних типів. Ці типи часто називають біомами.

Біотоп є неорганічним компонентом біоценозу. Подібні біотопи обєднують у біохори, а подібні біохори - у біоцикли. Біохори - група подібних біотопів, а біоцикли - найвища одиниця розчленування земної поверхні. Розрізняють три біоцикли - море, суша, внутрішні водойми.