Економіко-інституціональне забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів - Автореферат

Для України зміна техногенного типу економічного розвитку, внаслідок чого спостерігається високе навантаження на природу, яке в певних регіонах наблизилося до граничної межі, є дуже складним завданням. інституціональний екологічний регіон Економіко-інституціональний підхід до еколого-орієнтованого розвитку регіонів вимагає пошуку нових комбінацій факторів не тільки в площині визначення особливостей різноманіття природних, соціальних і виробничих умов господарювання, але й специфіки ефективних заходів прискореного розвитку ринкових відносин та форм організації бізнес-структур. Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження, обумовлена значущістю проблеми економіко-інституційного забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів України, вирішення якої спрямовано на розкриття ідеї та принципів сталого розвитку в контексті основних тенденцій кластерізації господарської діяльності. Дисертаційна робота виконувалась згідно з напрямами державних програм та досліджень за тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема: в рамках тем: 3.1.5.63. Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань здійснювалось з позицій системного підходу з використанням сучасних методів дослідження, зокрема: монографічного - для вивчення та теоретичного узагальнення сучасних наукових досліджень у галузі економіки природокористування та інституціональної економічної теорії; системного аналізу - для визначення факторів інституціоналізації еколого-орієнтованого розвитку регіонів та оцінки тенденцій формування екологічного середовища в регіонах України; економіко-статистичного - для визначення ефективності управлінських рішень щодо територіальних еколого-економічних кластерів.У першому розділі «Теоретичні засади економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів» розкрито наукові положення, які покладено в основу забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіону з позицій визначення ролі концепції сталого розвитку, інституціональної економічної теорії та тенденцій кластеризації економічної діяльності. До критично значущого набору функціональних імперативів, що з позицій системного підходу необхідно враховувати у процесі вирішення проблем еколого-орієнтованого розвитку регіону, віднесено соціально-культурні, екологічні та економічні інтереси населення, від рівня яких залежить виживання, інтеграція та розвиток суспільства в цілому. Тип кластерної стратегії варто визначати із специфіки вирішення завдань, зокрема: підвищення еколого-економічної конкурентоспроможності території; розробки програм стимулювання інноваційної діяльності; визначення умов взаємодії великого й малого бізнесу, а також формування моделі еколого-орієнтованого розвитку регіону. У другому розділі «Методологічні аспекти забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів України» проведено аналіз та оцінку характерних тенденцій еколого-орієнтованого розвитку регіонів в Україні та їх співвідношення із загальносвітовими процесами екологізації регіонального простору. Методологічні аспекти визначено за трьома напрями: особливості системної організації регіонів в Україні, формування сучасного стану еколого-орієнтованого розвитку регіонів, розвиток інституціонального середовища.Встановлено, що для подолання кризового стану навколишнього природного середовища в Україні необхідно використовувати сучасні, розвинуті економіко-організаційні форми забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів. Сформульовано теоретичні положення еколого-економічного розвитку регіонів на засадах створення територіальних еколого-економічних кластерів (ТЕРЕЕК) - складних, еволюціонуючих, багаторівневих комплексів виробничих факторів, взаємодіючих у конкретному природному середовищі й соціальних умовах території в певному часі, в рамках яких неперервність еколого-орієнтованих відтворювальних процесів забезпечується за рахунок створення інституціональних умов щодо ефективного обігу природного капіталу. Визначено напрями економіко-інституціонального забезпечення розвитку регіонів, що орієнтовані на трансформацію інструментів підтримки еколого-орієнтованої діяльності господарських систем, які враховують специфіку спонтанної самоорганізації субєктів господарювання зокрема інститутів підтримки корпоративних форм використання екологічних ресурсів з усуненням суперечностей між відповідними інтересами субєктів господарювання. Запропоновано організаційну форму управління еколого-орієнтованим розвитком регіонів на основі принципів так званого мякого управління природою, формування екосистем, кооперативності, екологічної відповідальності, інтегрального ресурсу, розумної достатності та допустимого ризику. Розкрито методологічні аспекти економіко-інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку регіонів як сукупність положень подолання суперечностей між субєктами господарювання, що обумовлені невизначеністю власного статусу територіальних екологічних ресурсів, на основі встановлення пріоритетних фактор

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ