Економіко-ландшафтне зонування сільськогосподарських земель як наукова основа їх екологобезпечного використання на регіональному рівні - Автореферат

Враховуючи актуальність регіоналізації підходів до екологобезпечного землекористування, розвязати вказані завдання можна на основі економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель. Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена значимістю проблеми економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель, розвязання якої спрямовано на розкриття ідеї екологобезпечного використання земель і дотримання принципів сталого розвитку землекористування. Дисертаційну роботу виконано відповідно до напряму наукових досліджень ДП „Український інститут сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань" „Проведення наукових досліджень та розробка рекомендацій з удосконалення формування системи землеволодінь та землекористувань для забезпечення конкурентоспроможності реформованих субєктів сільськогосподарського виробництва з врахуванням регіональних особливостей" (номер державної реєстрації 0105U005683), в межах якого автором розроблені рекомендації з удосконалення формування системи землеволодінь та землекористувань з метою забезпечення конкурентоспроможності реформованих субєктів виробництва сільськогосподарської продукції з врахуванням регіональних особливостей Рівненської області сформувати пропозиції щодо використання деградованих і малопродукивних земель Рівненської області й визначити основні напрями оптимізації їх використання на основі запропонованого економіко-ландшафного зонування сільськогосподарських земель; До найвагоміших результатів, що виносяться на захист, належать такі: вперше запропоновано проведення економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель з метою їх екологобезпечного використання на регіональному рівні, шляхом групування сільськогосподарських земель за ступенем однорідності впливу факторів, які визначають еколого-економічний стан земель з урахуванням особливостей функціонування ландшафтів.У першому розділі ”Теоретико-методологічні засади економіко-ландшафтного зонування земель сільськогосподарського призначення” розкрито положення, які покладено в основу економіко-ландшафтного зонування земель сільськогосподарського призначення: всебічне і досконале вивчення економічних умов та екологічних особливостей території регіону, врахування економічних, грунтово-кліматичних, ландшафтно-географічних факторів, розвиток ерозійних процесів, забруднення земель, вивчення закономірностей й проблем територіальної диференціації взаємодії суспільства та природи. Звідси сутність економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель полягає у формуванні відносно однорідних за економічним потенціалом та природними умовами територій, у межах яких забезпечуватиметься збалансованість еколого-економічного розвитку на основі такої організації використання земель і системи господарства, яка найкраще враховувала б природні властивості земельних ресурсів. Визначено, що економіко-ландшафтне зонування сільськогосподарських земель має риси як прикладної спрямованості, так і комплексності, що охоплює певною мірою різні за генезисом звязки, які виникають при взаємодії природних й соціально-економічних територіальних систем, а тому може бути достатньою науково обґрунтованою основою для екологобезпечного використання сільськогосподарських земель, збереження родючості ґрунтів та ефективного управління процесом сільськогосподарського землекористування. Основною таксономічною одиницею економіко-ландшафтного зонування є економіко-ландшафтна зона - територія, для якої характерна певна спрямованість й ступінь зміни природного середовища, зумовлена як історично складеною специфікою антропогенного навантаження, так і місцевими особливостями природи, що виражається в особливій, властивій лише певній зоні, морфології ландшафтів та в межах якої певному природно-антропогенному стану земель відповідатимуть система землеробства, технології вирощування культур і їхній склад. Основною метою економіко-ландшафтного зонування є забезпечення екологобезпечного використання земель, яке передбачає комплексну систему заходів, направлених на освоєння, відновлення, поліпшення, охорону природного середовища, визначення ступеня змін, які виникають в ландшафтах внаслідок господарського втручання, та ефективне використання сільськогосподарських земель З огляду на це, визначено, що ефективне використання земель - це науково обґрунтоване із врахуванням довгострокових інтересів суспільства використання земель, при якому отримують максимальну користь при мінімальних витратах.У складних природних умовах Рівненської області, із посиленням негативного впливу антропогенного навантаження, зниження ефективності управління земельними ресурсами внаслідок трансформації земельних відносин відбулось погіршення стану сільськогосподарських земель. Його сутність полягає у формуванні відносно однорідних за економічними, екологічними і природними умовами територій, у межах яких забезпечуватиметься збалансованість еколого-економічного розвитку, на основі такої організації використання земель та системи землеробства,

2. Основний зміст роботи