Економіко-екологічні проблеми та перспективи розвитку золотовидобувної промисловості України - Автореферат

В рамках вирішення проблеми формування золотовидобувної промисловості в Україні постають також такі завдання, як оптимізація її розвитку і нарощування видобутку золоторудної сировини, встановлення нормативів плати за користування надрами, попередження забруднення територій тощо. “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України” (регіональний розріз), (номер державної реєстрації - 0199V00391), в рамках якої автором здійснено оцінку природно-ресурсного потенціалу золота та визначено перспективи його використання; 3.1.5.63. Інформаційну основу дослідження становлять матеріали Держкомстату України, Інституту геології, ДП “Геоінформ” Мінекоресурсів України, ДАК “Поліметали України”, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. Для вирішення поставлених задач у дисертації використовувались методи порівняльного аналізу, системно-структурний, метод статистичних групувань - для встановлення територіальних особливостей головних золоторудних районів і родовищ світу, а також аналізу динаміки і оцінки запасів золота на Україні; економіко-математичний - для еколого-економічної оцінки золоторудних обєктів і встановлення рівня природноресурсних платежів за надрокористування; картографічний - для районування території України щодо золотого зруденіння; графоаналітичний - для оцінки динаміки цін на золото; метод прогнозування - для обгрунтування видобутку золота, кількості і складу робочих місць у золотовидобувній промисловості, потреби в інвестиціях. Основні результати дисертаційного дослідження використані при підготовці наукових звітів за темами науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України: “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України” (регіональний розріз); “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу”, що підтверджується відповідною довідкою №25/239-1-4 від 04.05.2001 р.У першому розділі “Природно-ресурсні передумови розвитку золотовидобувної промисловості” проведено техніко-економічний огляд золоторудних родовищ світу і стану їх освоєння, дана характеристика золоторудних ресурсів України та розглянуто техніко-економічні особливості розробки родовищ золота. До них належать родовища: Штеменіца (Словаччина), Калгурлі (Австралія), Березівське (Росія), Майське (Україна) та ін. Найбільш високий ступінь вилучення золота досягається при розробці розсипних родовищ - 97 %, але на Україні даний тип мало відомий. Стосовно методики вартісної оцінки родовищ автор зазначає, що остання має грунтуватися на таких засадах, як перманентність (здійснення поетапного економічного аналізу з моменту виявлення родовищ і до повного їх відпрацювання), забезпечення ринково-економічної ефективності, варіантності (розрахунок показника оптимальності на різних етапах підрахунку запасів і відпрацювання родовища), а також врахування фактору часу (періоду експлуатації родовища). У звязку з цим, Кабінетом Міністрів України була затверджена Державна програма “Золото України” (постанова №532 від 16.05.1996 р.), згідно з якою передбачалося: введення в дію першої черги рудника Мужиївського державного золотополіметалічного комбінату, з щорічним видобутком 60 тис. т. золоторудної сировини та спорудження модульної збагачувальної фабрики на цьому родовищі;Враховуючи природно-ресурсні передумови та завдання щодо підвищення соціально-економічної ефективності народногосподарського комплексу актуальним на сьогоднішній день є формування в Україні власної золотовидобувної промисловості. Частка ендогенних родовищ, до яких належить переважна частина українських, за запасами складає 20 % і по видобутку - 28 % золота. До головних факторів еколого-економічної оцінки золоторудних обєктів відносять спосіб видобування золоторудної сировини (відкритий чи закритий - шахтний), а також спосіб збагачення, які визначаються геологічною будовою родовищ, типом руд та формою знаходження золота в руді. Освоєння власних ресурсів золота в Україні на сьогодні є одним з пріоритетних державних завдань, що знайшло відображення в прийнятті спеціальної Програми “Золото України” (Постанова Кабінету Міністрів України №532 від 16.05.1996 р.). Методичні особливості економічної оцінки золоторудних обєктів за ринково-економічними критеріями, що розглянуті на прикладі Сергіївського золоторудного родовища (Україна), полягають в застосуванні оцінки чистої поточної вартості проекту, внутрішньої ставки (норми) доходу (прибутку), а також процедури дисконтування потоку готівки за період освоєння родовищ.

Основний зміст дисертаційної роботи

Враховуючи природно-ресурсні передумови та завдання щодо підвищення соціально-економічної ефективності народногосподарського комплексу актуальним на сьогоднішній день є формування в Україні власної золотовидобувної промисловості.

Забезпечення раціонального видобування та перероблення золоторудної сировини є комплексною економіко-економічною проблемою. Вона включає не лише створення нормативно-правової бази та інфраструктури, а й вирішення питань екологічної безпеки, враховуючи потенційні негативні впливи в умовах надмірного техногенного навантаження території України.

1. Класифікація родовищ золота здійснюється за їх генезисом, типом і складом руд. Найбільшою є частка метаморфогенних родовищ, запаси золота в яких становлять 58 % від світових запасів, а по видобутку - 59 %. Частка ендогенних родовищ, до яких належить переважна частина українських, за запасами складає 20 % і по видобутку - 28 % золота. Частка екзогенних (передусім розсипних) - 7,5 % від світових запасів, а по видобутку - 6,5 %.

2. На території України виділяють три золоторудні металогенічні провінції: Карпатсько-Добруджинсько-Кримську, Дніпровсько-Донецьку та провінцію Українського щита. Найбільш перспективною, щодо наявності золота вважається територія Українського щита, де зосереджено 75-80 % прогнозних запасів золота України.

3. До головних факторів еколого-економічної оцінки золоторудних обєктів відносять спосіб видобування золоторудної сировини (відкритий чи закритий - шахтний), а також спосіб збагачення, які визначаються геологічною будовою родовищ, типом руд та формою знаходження золота в руді.

Серед промислових (технологічних) типів руд до найбільш легко збагачуваних відносять золото-кварцеві руди, наскрізне вилучення золота з яких складає 85-97 %. У золото-сульфідно-кварцевих рудах наскрізне вилучення золота дещо більш низьке - 80-95 %. Саме ці руди є характерними для України.

4. Метою вартісної оцінки родовищ є встановлення доцільності їх розвідки та освоєння, виявлення інвестиційно привабливих обєктів і забезпечення їх ефективного залучення у розробку.

Вартісна оцінка родовищ корисних копалин грунтується на засадах перманентності (здійснення поетапного економічного аналізу з моменту виявлення родовищ і до повного їх відпрацювання), забезпечення ринково-економічної ефективності, варіантності (розрахунок показника оптимальності на різних етапах підрахунку запасів і відпрацювання родовища) і врахування фактору часу (періоду експлуатації родовища). Одним з найважливіших критеріїв ефективності виступає показник чистої поточної вартості, який розраховують подібно показнику сумарного економічного ефекту, враховуючи фактор часу.

5. Золотовидобувна промисловість безпосередньо впливає на навколишнє природне середовище. В звязку з її розвитком виникають питання, повязані з впровадженням новітніх технологій видобутку, переробки і збагачення золотовмісної руди, комплексного використання природної і техногенної мінеральної сировини, виконання заходів щодо охорони та моніторингу природного середовища.

6. Освоєння власних ресурсів золота в Україні на сьогодні є одним з пріоритетних державних завдань, що знайшло відображення в прийнятті спеціальної Програми “Золото України” (Постанова Кабінету Міністрів України №532 від 16.05.1996 р.). З передбачених в ній заходів здійснено будівництво Мужиївського золотополіметалічного комбінату і спорудження модульної збагачувальної фабрики на даному родовищі. В той же час розвідка і підготовка до промислової експлуатації Клинцівського та Юрївського родовищ у Кіровоградській області, Сергіївського, Балка Широка, Балка Золота у Дніпропетровській області та Майського золоторудного родовища в Одеській області неприпустимо затяглося.

Формування власної золотовидобувної промисловості на Україні стало складовою частиною Програми “Україна - 2010” (1999 р.) та деяких інших документів, але недостатність інвестиційного забезпечення продовжує стримувати освоєння вітчизняних родовищ.

7. Методичні особливості економічної оцінки золоторудних обєктів за ринково-економічними критеріями, що розглянуті на прикладі Сергіївського золоторудного родовища (Україна), полягають в застосуванні оцінки чистої поточної вартості проекту, внутрішньої ставки (норми) доходу (прибутку), а також процедури дисконтування потоку готівки за період освоєння родовищ.

Отримані попередні результати розрахунків не свідчать беззаперечно про економічну доцільність освоєння Сергіївського родовища. З точки зору колишніх уявлень і рівня цін на золото в період 1996-1997 рр. його можна вважати достатньо високорентабельним, однак в сучасних умовах за критеріями інвестора, при встановленій нормі прибутку, як ризикове. В цілому ж щодо Сергіївського родовища доцільним є подальше вивчення питань його освоєння за додатковими даними і варіантами підрахунку запасів.

8. Важливою складовою економічної оцінки є плата за користування надрами, яку передбачається впровадити в Українї щодо золоторудних родовищ. У звязку з цим було виконано науково-методичне обгрунтування і розрахунки проектних показників. Розрахунковий механізм виходить із встановлення базового нормативу плати як мінімального, за яким користувачі надр вносять плату незалежно від геологічних особливостей родовищ і умов їх експлуатації.

Виходячи з необхідності підтримки вітчизняної золотовидобувної промисловості для впровадження рекомендуються мінімальні рівні платежів, розмір яких обгрунтовується на прикладі Мужиївського родовища (Закарпатська обл.). Базовий норматив плати можна визначити за рахунок встановлення частки відрахувань щодо повних витрат на 1 г вироблення золота. Передбачається його коригування за вмістом золота в руді родовищ та за ринковим курсом вартості золота (на базі ціни Державної скарбниці чи фіксінгової ціни Лондонської біржі).

9. Визначаючи найбільш ймовірні шляхи інвестиційного забезпечення розвитку золотовидобувної промисловості України розглянуто відповідні методи і передусім акціонування. Першою спробою відповідного залучення коштів було створення акціонерного товариства закритого типу “Закарпатполіметали”. При цьому 50 % мало належати австралійській компанії “Голдфілдс Консолідейтед Ренісон”. Проект виявився нежиттєздатним.

В 1996 р. було створено ДАК “Укрзолото”. Згодом, на її основі в 1998 р. створено ДАК “Українські поліметали”.

Пошук інвестиційного забезпечення в надрокористуванні передбачає визначення ринкової вартості родовища, терміну розробки і промислового використання, можливостей вітчизняного науково-технічного потенціалу, власних джерел самофінансування. Залучення іноземних інвесторів у золотовидобувну промисловість сприятиме прискоренню геолого-розвідних і гірничо-бурових робіт на золоторудних родовищах, побудові збагачувальних комбінатів, підвищенню науково-технічного потенціалу (особливо відносно новітніх технологій). Але, при цьому важливо забезпечити екологічно безпечне ведення гірничих робіт і збагачення руд.

10. В Україні вже існує ринковий механізм торгівлі золотом та іншими дорогоцінними металами. Але це стосується лише банківських металів, тобто дорогоцінних металів в формі монет і стандартних зливків.

Програма “Золото України”, включає як першочергову - проблему собівартості видобутого золота. Вона повинна передбачати заходи щодо організації і розвитку на Україні ринку дорогоцінних металів, як кількісного так і якісного. Кількісне зростання повинно допомогти збільшити число банків - роздрібних торговців, а якісний розвиток передбачає розширення лімітів відкритих валютних позицій і здійснення форвардних операцій, поширення системи металевих рахунків, емісію цінних паперів, номінованих в банківських металах.

1. Бойко О.М. Характеристика природно-ресурсного потенціалу золотовидобувної промисловості України. // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. / Відповід. ред. С.І. Дорогунцов. К.: РВПС України НАН України. 1999. С. 40-45.

2. Бойко О.М. Технології видобутку благородних металів та їх економічна оцінка на прикладі видобутку золота. // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. / Відповід. ред. Б.М. Данилишин. К.: РВПС України НАН України. 2000. С. 47-52.

3. Бойко О.М. Золотоносні родовища світу та їх вартісний вимір. // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. / Відповід. ред. С.І. Дорогунцов. К.: РВПС України НАН України. 2000. С. 178-186.

4. Бойко О.М. Переробка вторинної золотовміщуючої сировини. // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. / Відповід. ред. С.І. Дорогунцов. К.: РВПС України НАН України. 2000. С. 124-127.

5. Бойко О.М. Економічні аспекти розвитку золотовидобувної промисловості України. // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. / Відповід. ред. П.П. Борщевський. К.: РВПС України НАН України. 2000. С. 85-91.

6. Бойко О.М. Продуктивність праці в золотовидобувній промисловості. // Зайнятість та ринок праці. Міжвід. наук. зб. К.: РВПС України НАН України. Вип. 12. 2000. С. 97-102.

7. Бойко О.М. Історія та майбутнє золота України. // Мінеральні ресурси України. 2000. №4. С. 43-44.

8. Бойко О.М. Проблеми розвитку золотовидобувної промисловості України. // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Теоретико-методологічні засади розвитку продуктивних сил в умовах ринкової економіки”. / Відповід. ред. Я.Б. Олійник. К.: Знання. 1999. Ч.3. С. 56-58.

9. Бойко О.М. Економічні проблеми використання золотоносних руд. // Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення: Матеріали науково-практичної конференції “Фактори економічного розвитку регіону”. / Відповід. ред. О.П. Шеляков. Полтава: Полтавський кооперативний інститут. 2000. С. 43-45.

10. Бойко О.М. Інвестиційна політика у золотовидобувній промисловості України. // Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю Дніпродзержинського технічного університету та 250-річчю м. Дніпродзержинська “Регіональна економіка як обєкт управління та особливості регіонального господарства” / Відповід. ред. Н.Ф. Єфремова. - Дніпродзержинськ: Дніпродзержинський державний технічний університет. 2000. Ч.1. С. 201-204.