Економіко-екологічні проблеми розвитку агропромислового виробництва на радіаційно забруднених територіях регіону (на прикладі Київської області) - Автореферат

Актуальність теми: Глобалізація економічних і екологічних проблем, спричинена антропогенним навантаженням на довкілля і загострена внаслідок забруднення значної частини території України радіонуклідами, зумовила нагальне вирішення питань екологічності функціонування агропромислового виробництва (АПВ) з метою випуску екологічно чистої якісної продукції. Закріпленню та поглибленню тих чи інших позитивних змін має сприяти розвязання економіко-екологічних проблем розвитку агропромислового виробництва на екологічно критичних територіях, і зокрема, Київської області, яка займає ключові позиції в структурі економіки України як за своїм економічним і соціальним значенням, так і за участю у формуванні експортного потенціалу держави та забезпечення продуктами харчування столиці. Проте, враховуючи обумовлені докорінною зміною умови функціонування агропромислового виробництва, нові вимоги до Концепції розвитку регіонального виробництва та оцінки їх ефективності, ряд питань повязаних з дослідженням теоретико-методологічних основ та практики функціонування територіальної організації агропромислового виробництва потребують подальшої розробки. “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (державний реєстраційний номер 0100U000657) , у рамках якої автором розроблено напрями перспективного розвитку центрів по переробці сільськогосподарської продукції. Для вирішення основних завдань у дисертації використовувались такі методи: порівняльного аналізу, системно-структурний, метод статистичних групувань - для аналізу динаміки структурних змін у АПВ та визначення перспективи його розвитку на радіаційно забруднених територіях, а також для встановлення територіальних відмінностей у кожному економічному підрайоні та дослідження територіальної, функціональної і організаційно-управлінської структур; економіко-математичний - для еколого-економічної оцінки рівня забруднення території, визначення середніх показників та їх питомої ваги у виробництві; картографічний - для проведення економіко-екологічного районування території; абстрактно-логічний - для обгрунтування висновків та інші методи.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади розвитку агропромислового виробництва на екологічно критичних територіях” розкрито смислове поле поняття “екологічно критична територія”, обгрунтовані принципи формування організації агропромислового виробництва на даних територіях, систематизовано методичні підходи до оцінки ефективності розвитку АПВ в зоні радіаційного забруднення Чорнобильської катастрофи. Незважаючи на досягнутий у XX ст. істотний прогрес у розвитку агропромислового виробництва, продовольча проблема нині не лише не втратила своєї гостроти, а й перетворилася в глобальну проблему продовольчої безпеки людства, особливо це стосується виробництва екологічно чистих продуктів харчування на екологічно критичних територіях, що виникли внаслідок радіаційного забруднення значної частини території як України, так і Київського регіону. Методологічні підходи щодо визначення раціональної ефективності розвитку агропромислового виробництва являють собою важливий інструментарій оцінки продуктивності його розвитку і функціонування з точки зору вимог законів і закономірностей територіальної організації суспільного виробництва, розвитку і розміщення продуктивних сил, а також окремих галузей, підгалузей, виробництв. У другому розділі дисертації “Особливості розвитку і розміщення агропромислового виробництва на радіаційно забруднених територіях” подано характеристику структури і динаміки агропромислового виробництва, відображено економіко-екологічну ефективність сільського господарства, розкрито особливості розміщення підприємств харчової промисловості і тенденції виробництва екологічно чистої продукції, на основі виявлених територіальних відмінностей у розвитку господарства регіону здійснено економічне районування регіону, охарактеризовано роль організаційно-господарських центрів в районних системах розселення та організації переробної промисловості. Протягом 1990-1999 рр. агропромислове виробництво мало дві тенденції: зменшення обсягів виробництва у великих господарствах громадського сектора і зростання його у приватних дрібних господарствах, які виробляють тепер 2/3 сільськогосподарської продукції.Сформульовані в дисертації наукові положення мають певне значення для подальшого розвитку теоретико-методологічних основ і практики функціонування АПВ та регіональної економіки в цілому на радіаційно забруднених територіях в умовах ринкових трансформацій. Підвищення ефективності виробництва на радіаційно забруднених територіях має за мету задовольнити зростаючі потреби в тому чи іншому виді продукції, тим самим збільшується тиск на природні ресурси. З метою отримання екологічно чистої якісної продукції агропромислового виробництва і разом з тим, зміцнення генофонду населення регіону, слід територію другої зони і більшу половину третьої зони радіоактивного забруднення заліснити, сільськогоспода

Основний зміст дисертаційної роботи