Економіка України - Шпаргалка

Процес розміщення відбувається як під впливом дії як обєктивних законів та закономірностей так і під впливом волі субєкта (людини).

Чистого розмежування між законами та закономірностями не існує і досить часто в науковій літературі одні й ті ж відношення чи залежності розглядаються то як закони, то як закономірності. Навіть у визначенні закони та закономірності дуже схожі. Економічні закони - це обєктивні закони розвитку суспільства, що відображають відносини в процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ. Вони виражають найбільш істотні стійкі звязки між явищами економічного життя суспільства. Досліджуючи категорію “закономірності” розміщення продуктивних сил і регіональної економіки треба акцентувати, що це фактично просторовий вияв окремих економічних законів.

Різниця між законом і закономірністю тут не просто у додаванні слова "територіальний”, а саме - у проекції закону на територію. Наприклад, суспільний поділ праці може існувати в певній родині, в певному колективі, а територіальний поділ передбачає економічну диференціацію простору. Територіальні соціально-економічні системи, незважаючи на їх велику різноманітність, в своєму розвитку виявляють досить стабільну сукупність суттєвих спільних функцій, ознак, відношень. Ця спільність знаходить вияв в законах територіальної організації продуктивних сил, під якими слід розуміти найбільш загальні, суттєві, обєктивно неминучі внутрішні просторові відношення між елементами ТСЕС.Одне з найбільш повних формулювань таких законів зробив професор М.Д. Пістун, який виділив такі закони: Закон раціональних територіальних звязків, який виявляється в своєрідному “еволюційному відборі в певних (вигідних людині) пунктах взаємодіючих елементів (сировини, енергії, трудових ресурсів, споживачів, і т.п.) для нормального функціонування ТСЕС.

Закон територіальної спеціалізації - відносно високі масштаби та рівень розвитку певного виду діяльності (виробництва) на певній території (регіоні) у відповідності з наявністю сприятливих умов (ресурсів, факторів) для цього виду діяльності. Цей закон визначає місце даного обєкту в географічному поділі праці.

Закон територіальної концентрації - тяжіння (доцентрова сила ) підприємств до вигідних в технологічному та економічному розумінні пунктів (тобто, до таких, де є сприятливі умови для кооперування, комбінування) з метою підвищення продуктивності праці.

4. Закон територіальної комплексності - обумовлює формування раціональних взаємозвязків як безпосередньо у виробництві (взаємодоповнення виробничих стадій і циклів ), так і в інших сферах ТСЕС (природні ресурси, розселення, інфраструктура).

5. Закон територіальної пропорційності функціонування компонентів територіальної соціально-економічної системи, який визначає найбільш раціональний обмін речовини, енергії та інформації в кожному пункті людської діяльності. Дія законів знаходить конкретний вияв через призму факторів, принципів та показників ефективності територіальної організації ТСЕС.

Фактори розміщення продуктивних сил (РПС) - це сукупність матеріальних обєктів, природних, соціально-демографічних, господарських та просторових явищ і відносин, що суттєво впливають на процеси і результати територіальної організації виробництва, а в більш широкому розумінні - на територіальну організацію ТСЕС. Зрозуміло, що на досить складний (як за змістом, так і за формами) процес розміщення продуктивних сил впливає велика різноманітність факторів, які можна згрупувати наступним чином: · Природно-ресурсні.

· Екологічні.

· Техніко-технологічні.

· Демографічні.

· Соціальні.

· Загальноекономічні.

· Суспільно-географічні.

· Суспільно-політичні.

· Історичні.

· Національно-етнічні.

Принципи розміщення продуктивних сил - це вироблені людиною (субєктивно) на основі вивчення законів, процесів, факторів і форм розміщення виробництва правила цілеспрямованого впливу (управління) на розміщення виробництва. При цьому визначальний вплив на характер принципів повинна мати кінцева мета управління - оптимізація територіальної соціально-економічної системи держави.

Найважливішими принципами розміщення продуктивних сил є наступні: Досягнення найбільшої економії суспільної праці за рахунок наближення виробництва до джерел палива і сировини, районів споживання продукції, до трудових ресурсів.

Першочергове освоєння найкращих (найвигідніших) природних ресурсів при умові їх комплексного та економного використання.

Прогнозно-планове узгодження і гармонійне поєднання спеціалізації і комплексного розвитку районів (територій).

Зростання господарського потенціалу всіх регіонів країни.

Раціоналізація (вдосконалення) територіально-виробничих звязків за рахунок зближення добувної промисловості з обробною.

Обмеження надмірної концентрації промисловості і населення у великих містах, переважне розміщення нових промислових підприємств в малих і середніх містах.

Нівелювання суттєвих відмінностей в рівнях соціального розв