Економіка Київської русі - Реферат

Ці питання були висунуті політичним життям кінця XI й на початку XII ст. в часи зростаючих князівських міжусобиць - ознак розпаду Київської держави і спроб Володимира Мономаха зберегти єдність руських земель під зверхністю Києва. Це був складний, поетапний процес, що включав наступні основні еволюційні рівні: 1) появу племінних союзів (антів, дулібських племен) ; 2) обєднання споріднених племен у племінні князювання, очолювані князем і підлеглою йому адміністрацією; 3) утворення територіальних князівств, що включали племінні князювання (Новгородське і Київське князівства) ; 4) обєднання територіальних князівств у єдину державу - Київську Русь. Сформована ранньофеодальна держава виконувала цілий ряд економічних функцій і таким чином сприяла розвитку сільського господарства, ремесла, торгівлі: а) вона забезпечувала, в міру можливостей, стабільність економічного життя, організовуючи захист вітчизняних земель від зовнішніх ворогів; б) регулювала економічні відносини, що складалися в суспільстві з допомогою законодавства й оподаткування («Руська правда») ; в) укладала зовнішньоторгові договори, підтримувала купецтво встановлювала ринкові міри ваги і довжини, регулювала величину позичкового відсотка; г) будучи ініціатором введення християнства, держава сприяла розвитку освіти і формуванню одного з істотних секторів феодального господарства - монастирського землеволодіння; д) держава сприяла переходу суспільства від первісно-общинного ладу до феодалізму, консервуючи тим самим розвиток рабства і перетворюючи його в обмежений суспільно-економічний уклад. У вотчині вироблялось все х. обхідне для існування феодала і його челяді, тобто її господарство мало натуральний характер і було слабко звязане з ринком. В таких випадках він вимушений був звертатися за допомогою до феодала, господарство якого було крупнішим, більш заможним, стійкішим в несприятливих умовах.У результаті тривалого процесу політичної, економічної та етнокультурної консолідації східнословянських племен на рубежі УІІІ-ІХ ст. виникла Київська Русь з центром у Києві. Київська Русь як єдина централізована держава пройшла великий шлях, багатий на різноманітні події та позначений жвавими політичними і культурними процесами. Провідне місце в економіці Київської Русі займало сільське господарство, збагачене давніми традиціями. Вживання парової системи землеробства з двопільною та трипільною сівозмінами, висока продуктивність праці давали змогу виробляти зерна значно більше, ніж це було необхідно для задоволення біологічних потреб населення. Важливу роль у господарському розвитку Київської Русі відігравало розвинене ремісниче виробництво, в першу чергу чорна металургія та металообробка.

Зміст

Вступ

Історико-економічні основи еволюції державності у східних словян

Феодальне землеволодіння. Розвиток сільського господарства

Розвиток ремесла

Міста і торгівля в Київській Русі

Висновки

Використана література

У результаті тривалого процесу політичної, економічної та етнокультурної консолідації східнословянських племен на рубежі УІІІ-ІХ ст. виникла Київська Русь з центром у Києві. З IX ст. по 30-ті роки XII ст. Київська Русь як єдина централізована держава пройшла великий шлях, багатий на різноманітні події та позначений жвавими політичними і культурними процесами. Особливу роль в становленні держави відіграли соціально-економічні фактори.

Провідне місце в економіці Київської Русі займало сільське господарство, збагачене давніми традиціями. Для обробітку грунту і вирощення врожаю використовувалися досконалі для того часу знаряддя праці. Вживання парової системи землеробства з двопільною та трипільною сівозмінами, висока продуктивність праці давали змогу виробляти зерна значно більше, ніж це було необхідно для задоволення біологічних потреб населення.

Важливу роль у господарському розвитку Київської Русі відігравало розвинене ремісниче виробництво, в першу чергу чорна металургія та металообробка. Давньоруські ковалі опанували всіма видами і прийомами технічної і технологічної обробки заліза, які були відомі тоді. Майстерність давньоруських ремісників набула міжнародного визнання.

Ремесло розвивалося як у структурі господарства феодалів, так і на вільній міській основі. У ХІІ-ХІІІ ст. посадські ремісники починають обєднуватися в корпорації, подібні до ремісничих цехів країн Західної Європи. Свідченням цього є назви міських кінців (районів) - гончарський, теслярський, міських воріт - ковальські та ін., а також згадки письмових джерел про артілі городників, теслярів, мостників.

Стан сільського господарства і ремісничого виробництва визначав рівень розвитку торгівлі - як внутрішньої так і зовнішньої. Найбільшими торговельними комунікаціями були шляхи -»Грецький», який звязував Русь з балтійськими і чорноморськими ринками, «Соляний» і «Залозний», котрі вели в Галичину і на Кавказ. Шлях Київ - Галич - Прага - Регенсбург сполучав Київську Русь з країнами Центральної і Західної Європи. Для захисту торговельних шляхів від половців неодноразово виступали зєднані дружини руських князівств.

Основними торговельними партнерами Давньоруської держави були Візантія, Волзько-камська Булгарія, Хозарія, країни Арабського Сходу, скандінавські, центральні та західноєвропейські. Обєм і рівень торговельних операцій був досить значним, про що свідчить існування купецьких обєднань, що спеціалізувались на торгівлі з певними країнами, або певними видами товарів. У великих містах розташовувались торговельні двори іноземних купців. Широкою була практика кредитних операцій.

Торгівля викликала до життя грошовий обіг. Якщо на ранньому етапі на Русі оберталися арабські дірхеми, візантійські номісми і міліарісії, західноєвропейські динари, то з Х ст. карбуються свої гроші - срібники та златники, а у великих торговельних операціях використовується гривна.

Як бачимо, давньоруські міста були значними центрами внутрішньої і міжнародної торгівлі, розвинутих ремесел. Це забезпечувало поступальний розвиток всієї держави. Напередодні монголо-татарської навали Давньоруська держава досягла високого європейського рівня, але цей поступ був насильно зупинений.

Амвросієв А. А. Економічні проблеми розвитку Давньої Русі //Вісник соціально-економічних досліджень. - 2001. - № 8. - Ч. 1.

Галяцький П. П. Ремесло, торгівля та побут Давньоруської держави. -Л: Мапа, 2002. ст. 325-333

Ганжа О. І. Соціально - економічні відносини часів Київської Русі. -К. : Просвіта, 2002. ст. 23-26

Грушевський М. С. Історія України-Руси. - К. : Теза, 1992. Т. 2, ст. 136-139

Грушевський М. С. Нарис Історії Київської землі. - К. : Освіт, 1991. ст. 203-221

Грушевський М. С. Очерки истории украинского народа. - К. : Вакор, 1990. ст. 233-238

Дорошенко Д. І. Нарис історії України. - Л. : Юноза, 2003. ст.. 32-36

Звєряков М. І. Давньоруська держава розквіт та занепад // Україна в історії -1999. -№3. - С. 8-12

Звєряков М. І. Очерки истории в економическом аспекте. - К. : Тета, 2000. ст. 183-189

Ковальчук П. П. Київська Русь. Економічна сторона розвитку // Історичний очерк - 1996. -№5. -ст. 9-15

Крипякевич П. А. Історія України. Економічний аспект. - К. : Тета, 1992. ст. 89-95

Майорчук А. В. Економічний розквіт Давньоруської держави // Історичний очерк -1995. -№3. -С3-12

Михасюк С. С. Економічний розвиток Давньоруської держави. - К. : Освіта, 2003. ст. 19-25

Триба В. В Економічна історія світу. - О. : Еко, 2003. ст. 126-129

Размещено на .ru