Економічний розвиток західної Європи в епоху середньовіччя (V- XVст.) - Реферат

Господарство епохи середньовіччя (феодальне господарство) характеризується перш за все пануванням приватної власності на землю. Основний дохід, а відтак і можливість вижити, люди отримували від землі, яка вважалася головним багатством. Ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на васальних звязках, призводила до протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським володінням, яке зберігалося. Селяни знаходилися в особистій, поземельній, судово-адміністративній і військово-політичній залежності від землевласників. Місце людини в суспільстві, як правило, визначалося не її особистими якостями чи заслугами, а походженням: син сеньйора ставав сеньйором, син селянина - селянином, син ремісника - ремісником.Становлення середньовічного господарства яскраво простежується на прикладі Королівства франків (V-ІХ ст.), яке було створене германськими племенами франків на території колишньої римської провінції - Північної Галлії (сучасної Франції), а з VIII ст. опанувало більшу частину Західної Європи. У V - VI ст. у Франкському королівстві відбувався процес трансформації родової землеробської громади на сусідську - марку, в якій переважало індивідуальне сімейну господарство - основна виробнича ланка франкської общини. Оскільки війни та військова служба були надто обтяжливими для селянства і призводили до їхнього розорення, всенародне ополчення втратило своє значення. Право власності на землю зберігалося за сеньйором, який надавав її і міг відібрати у випадку відмови від служби чи зради. Селяни не були прикріплені до землі, а спроби Карла Великого (768-814 рр.) заборонити відхід селян від землі не мали успіху.Міста виникали скрізь, куди доходила влада Стародавнього Риму, навіть до меж; римських, провінцій над Рейном і Дунаєм, особливо там, де довгий час стояли легіони. Пізніше міста стали виникати біля стін великих замків, монастирів, які давали населенню захист від небезпеки, а також на перехресті торгових шляхів, над великими річками, біля копалень, на узбережжі морів тощо. Основними причинами процесу урбанізації було загальне економічне піднесення, успіхи в сільськогосподарському виробництві та вивільненні частини населення для занять ремеслом, зростаючі потреби людей у промислових виробах; розвиток торгівлі, обміну, товарно-грошових відносин. Провід у місті мала рада, яку вибирали мешканці міста. Рада видавала закони для міста, вела адміністрацію, дбала про оборону, розвиток промисловості й торгівлі, підтримувала зносини з іншими містами.В XI - XV ст. в країнах Західної Європи інтенсивно розвивалася торгівля, чому сприяв розвиток ремесла та урбанізація. Італійські купці торгували в основному із країнами Леванту (Сходу), тому їхня торгівля й отримала назву левантійської. Великий попит у Західній Європі мали дорогі тканини, скляні вироби, зброя, слонова кістка, ювелірні прикраси. У Єгипті найбільшим портом була Александрія, яка здобула славу "торгу двох світів": з одного боку сюди приходили каравани з індійським крамом, а з другого-італійські купці. Важливе значення для Західної Європи мала також торгівля з Балтійським і Північним морями, річками Ельбою, Шельдою, Одером, Темзою, Західною Двіною, Рейном, Дунаєм, Віслою, Німаном, Реною, Сеною.

Зміст

1. Основні риси та періодизація феодального господарства

2. Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху середньовіччя

3. Середньовічні міста. Ремесла. Цехи

4. Внутрішня і зовнішня торгівля. Фінанси

1. Основні риси та періодизація феодального господарства