Економічний розвиток Римської імперії - Реферат

Аналіз економіки Стародавнього Риму дає можливість простежити зародження, розквіт і загибель рабовласницької системи господарства та держави в найбільш розвиненою, зрілої, класичній формі. Розвиток Стародавнього Риму можна підрозділити на три періоди: Царський період (VIII-V ст. до н.е.), період Республіки (V-1 ст. до н.е.), період Імперії (кінець I до н. е - V ст. н.е.). За переказами, Рим був заснований у 754-753 рр. до н.е. як невелике поселення в середній частині Апеннінського півострова на річці Тибр. Рання державна організація Риму (прообраз майбутнього держави) формувалася на основі злиття декількох триб. Ця частина населення Риму протистояла плебеям - російському населенню Стародавнього Риму.Найважливішим джерелом, що характеризує соціально-економічний і політичний устрій Древнього Риму в цей період, є Закони XII таблиць (V ст. до н.е.), написані на мідних дошках і виставлені на огляд на центральній площі Риму. Це законодавство вводило юридичні норми в сімейні і спадкові справи (таблиці 4 і 5 називалися "Про сімейних і спадкових справах"), яке регулювало сферу обігу (таблиця 6 - "Про придбання речей"), встановлювало правило землекористування (таблиця 7 - "Про користування земельними ділянками"). Землі латифундій ділилися на дві частини: одна оброблялася рабами, інша дробиться на ділянки і здавалася рабам - колон на основі оренди. Існували дві основні групи рабів: міські раби, серед яких були ткачі, кухарі, охоронці, вчителі, актори, музиканти і т.д., і раби, зайняті в сільському господарстві, які мали домінуюче значення в римській економіці (на відміну від господарства Стародавньої Греції). У Римі державне рабовласництво не було домінуючим, більший розвиток отримало приватне рабовласництво, оскільки складалося на основі розвиненої приватної власності і зростання товарності виробництва.Основними номіналами в Римі були бронзовий асі, срібний сестрецій (= 2,5 ассам), срібний денарій (= 10 ассам = 4 сестреціям). Одна група дослідників вважає, що рабство існувало лише епізодично, було слабо розвинене і грало невелику роль у житті античних суспільств. Інша, хоча і вважає рабство досить значним фактором економічного життя, все ж далека від визнання рабовласницьких відносин як визначають сутність античного суспільства. Раб міг виступати в справах у якості поручителя, виконувати жрецькі функції, користуватися захистом плебейських трибунів в разі особливої жорстокості панів. Зростання числа рабів був повязаний з військовою активністю римлян, поступово війни стали головним джерелом їх отримання.Склалося кілька типів латифундій: 1) централізована рабська, керована з центру і обробляється рабами, 2) децентралізована з колонами (колон - вільна людина, вільновідпущеник, або раб отримував в пекуліум ділянку землі та інвентар), 3) змішана, коли вся латифундія ділилася на дві частини - одна оброблялася рабами, інша дробилася на дільниці і здавалася в оренду колонам. Латифундії були малорентабельні, оброблялися вкрай недбало, оскільки організувати працю великих мас рабів було складно. Частина власників намагалася зацікавити рабську адміністрацію, здаючи рабам-керуючим цілі вілли, де вони самі вели справу і виплачували господарям певну плату; рядових рабів намагалися заохочувати за хорошу роботу, наприклад краще годували і т.д., але зацікавити всіх рабів було неможливо. Поступово зміцнювалося право рабів на пекулії: Пане втрачав право розплачуватися з боргами за рахунок пекуліїв рабів, був визнаний дійсним борг пана рабу, а якщо раб був винен панові, той не міг відібрати його пекулій. Рабовласники були змушені піти на допущення сімейних відносин в середовищі рабів, було заборонено їх безпричинне вбивство, а Антоній Пій навіть прирівняв вбивство паном свого раба до вбивства чужинця.Економічну історію Стародавнього Риму традиційно розглядають у контексті основних періодів політичного розвитку: - патріархально-царського (VIII-VI ст. до н.е.) та республіканського періодів (509 р. II ст. н.е.) - розвинена антична економіка, панування приватновласницьких відносин з системою рабства, яка оцінюється в літературі як рабовласницький уклад; В економіці Римської держави поєднувалися домінуюче натуральне господарство і просте товарне виробництво як економічний уклад.

Зміст

Вступ

1. Економіка Стародавнього Риму

2. Основні етапи економічного розвитку Стародавнього Риму

3. Розкладання античної економічної системи

Висновок

Використана література

Економічну історію Стародавнього Риму традиційно розглядають у контексті основних періодів політичного розвитку: - патріархально-царського (VIII-VI ст. до н.е.) та республіканського періодів (509 р. - III ст. до н.е.) - домінування натурального господарства й античної форми власності на землю;

- республіканського (II ст. - 31 р. до н. .) та імперського періодів (31 р. до н.е. II ст. н.е.) - розвинена антична економіка, панування приватновласницьких відносин з системою рабства, яка оцінюється в літературі як рабовласницький уклад;

- імперського періоду (III-V ст. н.е.) - криза античної економіки, формування профеодальних відносин.

В економіці Римської держави поєднувалися домінуюче натуральне господарство і просте товарне виробництво як економічний уклад. Суспільне виробництво поділялося на натуральний і товарний сектори. Більша частина продукції споживалася у господарствах-виробниках. Товарний сектор економіки представляла продукція орієнтованих на ринок спеціалізованих галузей господарства рабовласницьких вілл переважно в римській Італії, орендного сектору латифундій, ремісничих рабовласницьких майстерень та приватного ремесла, епізодично селянських господарств. Товаром були раби.

1. Голубович В.І. Економічна історія зарубіжних країн.

2. Штаерман Е.М. Кризис ІІІ в н.э. в Римской империи //ВИ. - 1977. - №5. - с.142-156.

3. Мотильов. Економічна історія капіталістичних країн.

Размещено на .ru