Економічний розвиток провідних країн світу на початку XX ст. - Реферат

На початку XX ст. зміст розвитку світової економіки в індустріальну епоху полягав у здійсненні структурних зрушень, внаслідок яких змінилося значення сфер і галузей господарства, їх частки у виробництві валового внутрішнього продукту та національного доходу.Основним його змістом були структурні зрушення в національних господарствах окремих країн, внаслідок яких зявлялись нові та модернізувалися старі галузі виробництва, змінювалась їхня роль в економіці, тобто частка у виробництві валового національного продукту (ВНП) і національного доходу (НД). Структурні зрушення останньої третини XIX - початку XX ст. зумовили зміни у галузевій структурі машинної індустрії, її провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії (соди, добрив, сірчаної кислоти тощо), добувної, металургійної, машинобудівної, хімічної, транспортної промисловості. Для промисловості були характерні порівняно високі темпи щорічного приросту. в 18 разів, видобуток нафти-27 разів, виплавляння сталі - в 3 рази, споживання бавовни збільшилося майже у 2 рази. Промисловість було орієнтовано на масове виробництво, стандартизацію деталей.Фермери орендували у лендлордів землю, господарювали на ній, використовуючи найману робочу силу. Перед першою світовою війною у Великобританії було понад 500 тис. ферм, найбільшим належала третина оброблюваних земель. 1,5 млн. селян (37,9 % усіх власників) володіли 19,5% землі, середній розмір господарства коливався від 3 до 12 га землі. Була поширена як і "чиста" (капіталістична) оренда, так і дольщина, коли землю брали під заставу. За законами 1811, 1816,1821 pp. селяни мали змогу викупити землю за умови сплати суми, в 25 разів більшої від щорічних рентних платежів, чи віддати поміщику від 1/3 до 1/2 своєї землі.Основними чинниками цього процесу були розвиток великої машинної індустрії, утворення колоніальної системи, міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промислове розвинені й економічно відсталі країни. Найбільшими колоніальними імперіями стали Великобританія, яка володіла 33,5 млн. м2 колоній з населенням 393,5 млн. осіб, і Франція, площа колоній якої становила 10,6 млн. м2 з населенням 55,5 млн. осіб. Німеччина зайняла чільне місце у світовому виробництві сільськогосподарської техніки, залізничного устаткування, парових котлів, картоплі, спирту, цукру, виробів хімічної промисловості, Франція - текстильних машин, шовкових і суконних тканин, Великобританія - машин, взуття, шкіргалантереї, виробів харчової промисловості, чорних металів, Бельгія - зброї та інструментів, Австро-Угорщина - металів, цукру, хмелю. Так, у металургійному виробництві експортерами чорних металів були Великобританія, Бельгія, Люксембург, кольорових - Австро-Угорщина, Франція. Провідною і найстарішою формою світогосподарських звязків була міжнародна торгівля, до якої були залучені всі незалежні та колоніальні країни.Початок XX ст. знаменувався радикальними змінами в аграрному секторі економіки світу. В сільському господарстві США, Великобританії, Франції розвивалось фермерство. Кардинальні зміни в усіх сферах господарського життя на початку XX ct. призвели до утворення світового господарства як системи світогосподарських відносин, матеріальної основи індустріальної цивілізації. Матеріальною основою формування світового господарства були машинне виробництво, міжнародний поділ праці, завершення формування світового ринку. Загальні середньорічні темпи зростання ВВП провідних індустріальних держав Західної Європи, Північної Америки в 1870-1913 рр. становили 2,5%, зокрема США - 4,1%, Японії - 2,5%, Німеччини - 2,8%, Франції - 1,7 %, Великобританії.

Зміст

Вступ

1. Індустріалізація

2. Особливості аграрного розвитку6

3. Міжнародні економічні відносини

Висновок

Література

Початок XX ст. знаменувався радикальними змінами в аграрному секторі економіки світу. В сільському господарстві США, Великобританії, Франції розвивалось фермерство. Аграрний розвиток у Німеччині відзначався дуалістичністю. Крім фермерських господарств, зберігалось велике землеволодіння юнкерів та залежність селян від них.

Кардинальні зміни в усіх сферах господарського життя на початку XX ct. призвели до утворення світового господарства як системи світогосподарських відносин, матеріальної основи індустріальної цивілізації. Світове господарство - це сукупність національних господарств як макроекономічних організмів, повязаних між собою міжнародними економічними відносинами в цілісну систему. Матеріальною основою формування світового господарства були машинне виробництво, міжнародний поділ праці, завершення формування світового ринку. Істотним чинником розвитку світового господарства стала інтернаціоналізація господарського життя.

Прискорилося економічне зростання. Загальні середньорічні темпи зростання ВВП провідних індустріальних держав Західної Європи, Північної Америки в 1870-1913 рр. становили 2,5%, зокрема США - 4,1%, Японії - 2,5%, Німеччини - 2,8%, Франції - 1,7 %, Великобританії. - 1,9%.

Характерною особливістю світової економіки був перехід від моно- до поліцентризму. Серйозними конкурентами Великобританії, яка першою стала на шлях промислового перевороту й індустріального розвитку і була "майстернею світу", стали США та Німеччина. Економічний розвиток мав переважно екстенсивний характер. Темпи зростання продуктивності праці відставали від темпів економічного зростання і становили в середньому 1,7 %. У США за 1870-1914 pp. екстенсивні фактори забезпечували 73% приросту продукції.

Національне виробництво дедалі більше визначалося міжнародними звязками. Залежно від ступеня включення його до системи міжнародної спеціалізації та кооперації воно почало набувати форми міжнародного господарського процесу.

1. Економічна історія України і світу: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика. - К.: Вікар, 1999. - 737 с. - (Вища освіта XXI століття).

2. Історія економічних вчень: навчальний посібник / Л.Я. Корнійчук. - Київ: КНЕУ. - 2001.

3. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини. Чернівці, 1996