Особливості саморегулювання ринку. Негативні й позитивні зовнішні ефекти, що впливають на нього. Проблеми, які вирішує ринковий механізм. Сутність економічного прибутку в концепціях західних вчених-економістів. Вплив прибутку на функціонування ринку.
Ринкові відносини опосередковують Поділ праці, поширюють інформацію, сприяють територіальному та галузевому перерозподілові ресурсів, очищують суспільне виробництво від економічно слабких одиниць. Ринок найкращим чином відповідає базовій потребі індивіда - до максимізації споживання для самовідтворення. Оскільки людина є суспільною істотою, вона змушена задовольняти свої потреби у відносинах з іншими людьми, тим самим сприяючи задоволенню їхніх потреб. Хайека, ринок відіграє координуючу i обєднавчу роль як єдиний доступний спосіб отримувати інформацію, яка дає змогу індивідам бачити порівняльні переваги того чи іншого ресурсу, про які він дає необхідне знання i які слугують потребам незнайомих їм людей. Як результуюча сила, ринок використовує більше інформації, ніж та, якою може володіти будь-який індивід.Однак у результаті розрізнених дій, заснованих на підпорядкуванні ціновому механізму, народжується певний порядок, і структура суспільного продукту в більшому або меншому ступені відповідає структурі суспільних потреб. Через ринок відбувається стихійне пристосування обсягів і структури виробництва до обсягу й структури суспільних потреб, - ефективне використання ресурсів, ефективний розподіл факторів виробництва між різними галузями, тобто вирішується питання - що, як і в якій кількості робити, - впроваджуються досягнення науково-технічного прогресу. На відміну від витратного, марнотратного характеру командно-адміністративної системи, у якій на превелику силу, повільно й болісно впроваджує досягнення науково-технічного прогресу, ринкова система прагне використати наявні ресурси найбільш ефективним образом. Виробник в умовах твердої конкурентної боротьби може зміцнити свої позиції, розширити ринки збуту, збільшити одержуваний прибуток головним чином шляхом зниження витрат, росту продуктивності праці, удосконалювання технічного рівня виробництва. Використовуючи останні досягнення науки й техніки, виробник одержує хоча й тимчасові, але вагомі переваги в конкурентній боротьбі за рахунок зниження індивідуальних витрат і одержання квазіренти.За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника. В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено іманентно притаманною капіталу тенденцією до самозростання. Сміт розглядав прибуток, по-перше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по-друге - як результат функціонування капіталу. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Наприклад, прибуток вони розглядають як доход від використання засобів виробництва (капіталу) та як плату за працю підприємця з управління та організації виробництва і, отже, доход на капітал відрізняють від підприємницького доходу.Значна частина представників західної економічної думки виходить з позицій взаємозалежності держави i ринку. Окунь вважає, що державі потрібен ринок як засіб підтримки, але водночас вона виступає його противагою. Як засіб підтримки, ринок фінансує державну діяльність, з іншого боку, капіталізм існує лише тому, що уряд уповноважує відправлення мільйонів сигналів "застереження", забороняє деяким громадянам чинити речі, які вони б хотіли. На нашу думку, незважаючи на взаємозалежність політики й економіки, часто їхні відносини лежать значно глибше i не можуть бути охоплені суто економічними термінами, хоча у сфері економічної політики застосування таких термінів видається виправданим. Річ у тім, що підвищення усуспільнення виробництва віддзеркалюється в зростанні кількості різноспрямованих інтересів, які потребують оперативного узгодження, причому вони дедалі частіше виходять зі сфери власне економіки, а отже, з-під впливу ринкових законів.Зростання прибутку забезпечується насамперед через зниження собівартості продукції. На собівартість продукції впливають продуктивність праці, економія матеріалів і сировини, рівень накладних (постійних) витрат. Західні вчені-економісти, виходячи з концепції граничних витрат, вивчають можливості отримання максимального прибутку з найменшими витратами в умовах досконалої конкуренції, монополії, олігополії тощо.
План
Зміст
Вступ
1. Особливості саморегулювання ринку
2. Поняття та сутність економічного прибутку
3. Вплив прибутку на функціонування ринку
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Зростання прибутку забезпечується насамперед через зниження собівартості продукції. На собівартість продукції впливають продуктивність праці, економія матеріалів і сировини, рівень накладних (постійних) витрат. Собівартість залежить також від обсягу реалізованої продукції. Саме тут виявляються результати маркетингової діяльності підприємства.
Західні вчені-економісти, виходячи з концепції граничних витрат, вивчають можливості отримання максимального прибутку з найменшими витратами в умовах досконалої конкуренції, монополії, олігополії тощо. Так, в умовах досконалої конкуренції максимальний рівень прибутку досягається при виробництві такої кількості продукту, яка забезпечує однаковий граничний доход і граничні витрати.
В економіці України є специфічні фактори, що впливають на рівень прибутку. Передусім це високий ступінь монополізму: близько 96 відсотків засобів виробництва в промисловості на початок 90-х років належали державі. Формування ринкового середовища та відповідне антимонопольне законодавство мають подолати зумовлені цим негативні явища. Чинником підвищення норми прибутку все більше має виступати продуктивність праці.
Список литературы
1. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навчальний посібник. - Київ: Вікар, 2003. - 240 с.
2. Макроекономіка: Підручник/А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаевич, О. М. Тітьонко. - К.: "Либідь", 1999. - 288 с.
3. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 656 с.
4. Небава М.І. Теорія макроекономіки: навчальний посібник. - Київ.: Слово, 2003. - 536 с.
5. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 615 с.
6. Панчишин С.М. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів. - К.: "Либідь", 2001. - 614 с.
7. Самуельсон П. Економіка. - Львів : Світ, 1993. - 495 с.
8. Солонінко К.С. Макроекономіка: Курс лекцій. - Житомир: 2000. - 419 с.
