Економічний механізм господарювання в сільському господарстві - Автореферат

Такий механізм у період становлення ринкових відносин має поєднувати заходи для мобілізації внутрішніх резервів сільського господарства з метою саморегулювання і зважене державне регулювання. Формування механізму господарювання в сільському господарстві, що має ринкові риси, поряд з розвязанням інших проблем, сприяє вирішенню такого найважливішого завдання, як забезпечення продовольчої безпеки країни шляхом підвищення технічної оснащеності підприємств АПК і кваліфікації кадрів, впровадження у виробництво сучасних технологій, високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, удосконалення інфраструктури продовольчого ринку й системи збуту. Однак на сьогодні ще не вирішено низку проблем, що стосуються удосконалення економічного механізму розвитку різних форм господарювання в сільському господарстві. Мета дослідження полягає в розробці науково обґрунтованого економічного механізму господарювання в сільському господарстві. Для обробки емпіричної інформації використано загальнонаукові логічні прийоми - аналіз і синтез, а також специфічні методи дослідження: монографічний (розглянуто особливості організаційно-правових форм господарювання та обґрунтовано економічний механізм їх взаємодії), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), статистико-економічний (аналіз становлення й розвитку форм господарювання в сільському господарстві), порівняльного аналізу та рядів динаміки (порівняно фактичні дані звітного періоду і попередніх років, виявлено зміни показників та параметрів функціонування обєкта дослідження в часі), розрахунково-конструктивний й експериментальний (розробка економіко-статистичної моделі оптимізації розмірів сільськогосподарських підприємств), експертних оцінок (визначення ефективності розвитку особистих селянських господарств) тощо.У першому розділі “Наукові основи механізму господарювання в сільському господарстві” досліджено й узагальнено теоретичні основи, сутність та особливості формування механізму господарювання в сільському господарстві, охарактеризовано організаційно-правові форми господарювання в сільському господарстві та проаналізовано світовий досвід формування і функціонування механізму господарювання в сільському господарстві й визначено основні напрями трансформації економічного механізму в ринкових умовах. У якості позитивних слід відзначити багатоукладність економіки, можливість сільських товаровиробників вільно вибирати організаційно-правові форми господарювання, можливість розпорядження своєю продукцією і доходами. Механізм господарювання в сільському господарстві являє собою сукупність взаємозалежних економічних структур, форм і методів господарювання, важелів і методів регулювання, що забезпечують здійснення відтворювального процесу в аграрному секторі. Тобто, у змісті механізму господарювання відбиваються риси кожного обєкта управління, спосіб і форми його організації, роль і місце в економічній системі, характер економічних звязків у господарському обороті і специфіка технології виробництва. У другому розділі “Становлення і розвиток форм господарювання в сільському господарстві” проаналізовано сучасний стан та особливості розвитку колективних форм господарювання, визначено ефективність діяльності фермерських господарств і основні передумови та наслідки нарощування виробництва у особистих селянських господарствах.При формуванні регіонального механізму господарювання за рахунок засобів регіонального бюджету підтримку сільськогосподарських підприємств необхідно здійснювати двома способами. Доведено, що тільки на місцях можна прорахувати безліч варіантів механізму господарювання і вибрати найбільш прийнятний, що дозволяє, сполучити індивідуальні інтереси із суспільними, зупинити спад, відновити і забезпечити підйом сільського господарства: поетапне зменшення негативного впливу диспаритету цін за рахунок коректування міжгалузевих пропорцій обміну на користь сільськогосподарського виробництва; збереження заходів державної підтримки і використання всього потенціалу можливостей самих підприємств з метою стабілізації АПК; зміна політики фінансування в напрямах максимального врахування інтересів розвитку виробництва; встановлення контролю над імпортом сільськогосподарської продукції; сприяння розвитку ефективних форм господарювання з урахуванням оптимізації розмірів підприємств, виходячи з територіальних, географічних, природних, соціальних і політичних умов регіону; планомірне забезпечення продовольчої безпеки регіону і країни в цілому; списання частини заборгованості, що утворилася в результаті штучно створеного диспаритету цін і непродуманої політики оподаткування сільськогосподарських підприємств. Основним результатом реформи в сільському господарстві є перехід до багатоукладності, яка характеризується сполученням різних форм власності і господарювання. В умовах багатоукладності економіки кожна форма власності й організаційно-правова форма господарювання зайняла відповідну нішу економічних відносин, де вона за інших рівних умов може з

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ