Економічний механізм функціонування кооперативних аграрних підприємств в умовах перехідної економіки - Автореферат

У ході реалізації аграрної реформи в Україні в процесі реорганізації колективних підприємств відзначається масове створення різних сільськогосподарських формувань на приватній основі. Враховуючи складність сільськогосподарського виробництва, приватні товаровиробники не можуть одночасно достатньо приділяти уваги і виробництву, і комерційній діяльності, пошуку й придбанню ресурсів та послуг за прийнятними цінами. Найімовірніше процес може розвиватися в двох напрямках: або комерційні структури запропонують свої послуги, або сільськогосподарські товаровиробники, не залежно від їх організаційного статусу, почнуть обєднуватися для створення власних, повністю ними контрольованих кооперативних організацій. Для сільського господарства, що відрізняється від інших галузей народного господарства наявністю значної кількості основних, додаткових і підсобних виробництв, розвиток кооперації є однією з найважливіших умов ефективного використання виробничих і трудових ресурсів. Організація підсобних і переробних підприємств на основі раціональної кооперації сприяє її розвитку, забезпечує зайнятість населення, значно скорочує матеріально-грошові затрати на одержання кінцевого продукту АПК.У першому розділі - "Економіко-методологічні основи сільськогосподарської кооперації в процесі реалізації аграрної реформи" досліджено соціально-економічну сутність сільськогосподарської кооперації та визначено основні напрямки її розвитку, методологічні підходи при обгрунтуванні кооперативних форм господарювання, висвітлено особливості економічного механізму їх формування й функціонування. Сільськогосподарська кооперація розглядається як обєднання зусиль і засобів аграрних товаровиробників з метою задоволення їх економічних інтересів і одночасно як засіб збереження створеної раніше в колективних господарствах виробничої й соціальної інфраструктури, підвищення ефективності використання засобів виробництва. Так, поголівя корів скоротилось на 48,7%, а продуктивність - на 44,9%, поголівя свиней - на 63,9%, а продуктивність - на 54,8%. Отже, в господарствах з меншою площею землі доцільно застосовувати в процесі реорганізації спосіб “перетворення” і створювати єдиний сільськогосподарський кооператив, тоді як господарствам з площею 3000 га бажано реформуватися способом “поділу” і створювати 2-3 виробничих кооперативи, декілька фермерських господарств і 1-2 обслуговуючих кооперативи. 2) свідчить про те, що в господарствах (четверта група) з рівнем виробництва продукції на 100 га ріллі більше 3000 ц умовних зернових одиниць площа інтенсивних угідь (ріллі) на господарство складає 1955 га, що значно менше, ніж у господарствах інших груп.Аналіз виробництва продукції в натуральних обсягах у колективних господарствах області показав, що виробництво зерна за останні вісім років зменшилось на 934 тис. т, тоді як у приватному секторі збільшилось на 115,6 тис.т.; виробництво цукрових буряків у колективних господарствах скоротилось на 628 тис.т., відповідно молока - на 609 тис. т, мяса - 184,5 тис. т. Групування господарств макрозони за розміром сільськогосподарських угідь показало, що в господарствах з площею сільгоспугідь до 2000 га в порівнянні з господарствами, які мають 4000 і більше гектарів ефективність використання виробничого потенціалу значно вища. Тому, в господарствах з меншою площею землі доцільно створювати єдиний сільськогосподарський кооператив, тоді як господарствам з площею 3000 га і більше бажано створювати 2-3 виробничих кооперативи, декілька фермерських господарств і 1-2 обслуговуючих кооперативи. Аналіз фінансових результатів господарської діяльності колективних господарств північної лісостепової зони показує, що висока собівартість товарної продукції і відносно низький рівень реалізаційних цін не забезпечують окупність виробничих витрат, внаслідок чого в 1998 р. тільки 4 господарства (2,8%) з 143 одержали прибуток, а загальна сума збитків склала 40,7 млн.грн. При виборі організаційно-правових форм господарювання необхідно враховувати виробничо-економічні, зокрема, фізичні і економічні розміри колективних господарств, їх виробничу спеціалізацію, кількість членів-пайовиків, середній розмір земельних ділянок, кількість і рівень професійної кваліфікації спеціалістів та інші.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

економічний сільськогосподарський кооператив аграрний

1. Кооперація створює реальні передумови поглиблення спеціалізації виробництва і раціонального використання ресурсного потенціалу в аграрній сфері виробництва, виконання робіт та надання послуг, переробки, реалізації продукції. Досвід країн з розвиненою ринковою економікою підтверджує необхідність та доцільність здійснення кооперації та інтеграції окремих агроформувань на добровільній основі.

2. Аналіз виробництва продукції в натуральних обсягах у колективних господарствах області показав, що виробництво зерна за останні вісім років зменшилось на 934 тис. т, тоді як у приватному секторі збільшилось на 115,6 тис.т.; виробництво цукрових буряків у колективних господарствах скоротилось на 628 тис.т., відповідно молока - на 609 тис. т, мяса - 184,5 тис. т.

Зменшення обсягів виробництва товарних видів продукції відбулося в результаті неефективного використання виробничого потенціалу колективними господарствами.

У 1998 р. фермерські і особисті підсобні господарства забезпечили виробництво овочів у загальному обсязі понад 67,5%, молока - 60,3%, мяса - 77,2%.

3. Групування господарств макрозони за розміром сільськогосподарських угідь показало, що в господарствах з площею сільгоспугідь до 2000 га в порівнянні з господарствами, які мають 4000 і більше гектарів ефективність використання виробничого потенціалу значно вища.

Тому, в господарствах з меншою площею землі доцільно створювати єдиний сільськогосподарський кооператив, тоді як господарствам з площею 3000 га і більше бажано створювати 2-3 виробничих кооперативи, декілька фермерських господарств і 1-2 обслуговуючих кооперативи.

4. Аналіз фінансових результатів господарської діяльності колективних господарств північної лісостепової зони показує, що висока собівартість товарної продукції і відносно низький рівень реалізаційних цін не забезпечують окупність виробничих витрат, внаслідок чого в 1998 р. тільки 4 господарства (2,8%) з 143 одержали прибуток, а загальна сума збитків склала 40,7 млн.грн. В середньому на господарство макрозони сума збитків становить близько 300 тис. грн.

5. У досліджуваній макрозоні набувають розвитку такі організаційно-правові форми кооперації, як виробничі, обслуговуючі кооперативи та асоціації фермерських господарств. Критичний аналіз їх функціонування показав, що в їх діяльності недостатньо відпрацьована система формування неподільного і пайового фондів, ціноутворення, членства.

6. При виборі організаційно-правових форм господарювання необхідно враховувати виробничо-економічні, зокрема, фізичні і економічні розміри колективних господарств, їх виробничу спеціалізацію, кількість членів-пайовиків, середній розмір земельних ділянок, кількість і рівень професійної кваліфікації спеціалістів та інші.

7. У процесі реформування колективних господарств доцільно створювати виробничі кооперативи на базі існуючих виробничих підрозділів або значної частини їх параметрів. Виробничі підрозділи для отримання статусу кооперативу мають відповідні правові й економічні передумови.

В умовах північної лісостепової зони Одеської області доцільно створювати сільськогосподарські виробничі кооперативи таких виробничих типів: зерно-скотарсько-буряковий (ріллі 400-600 га, працюючих 25-30 чол.); зерно-буряково-скотарський (ріллі 600-800 га, працюючих 30-40 чол.); свинарсько-зерновий з розвиненим виробництвом технічних культур (ріллі 800-1000 га, працюючих 40-50 чол.); овочево-молочний (ріллі 200-300 га, працюючих 25-30 чол.).

8. З метою матеріальної зацікавленості членів кооперативу в кінцевих результатах і враховуючи особливості трудових, майнових і земельних відносин у виробничому кооперативі запропоновано таку схему розподілу прибутку: у фонд розвитку 30%, резервний фонд - 10-15%, фонд матеріального стимулювання - 10-12%, залишок прибутку розподіляють окремо на майнові паї членів і асоційованих членів.

9. На основі викладених в роботі передумов в процесі реорганізації колективного господарства “Слава” Балтського району визначено створити два виробничі кооперативи, пять фермерських господартсв.

Ці нові агроформування створюють обслуговуючий багатофункціональний кооператив, в задачу якого входить виконання таких функцій: доробка зерна і насіння соняшнику, їх зберігання; транспортні послуги; збут продукції рослинництва і закупка матеріально-технічних ресурсів.

10. Поряд з розрахунково-конструктивним методом, який дав можливість визначити фізичні й економічні параметри розвитку кооперативів, у роботі використано економіко-математичний метод моделювання економічних процесів, який дав можливість розробити оптимальні плани розвитку виробничих і обслуговуючого кооперативів з врахуванням виробничих ресурсів й особливостей економічного механізму їх функціонування.

11. Розміри внесків кожного члена обслуговуючого кооперативу в пайовий фонд визначається пропорційно частці одержаного ним майна при розподілі колективного господарства.

У звязку з тим, що члени кооперативу мають різні частки у використанні відповідних його послуг, доцільно запровадити принцип пропорційності до обсягів послуг, які реалізуються через механізм заявок.

З цією метою кооператив встановлює розмір пайового внеску на одиницю кожного виду послуг. Це може бути розрахунковий коефіцієнт на 1 т доробки зерна, на 1 т/км транспортних послуг, на 1 т зберігання продукції тощо.

12. З метою підвищення ефективності особистих підсобних господарств розроблена система організаційно-правових та технолого-економічних заходів щодо створення обслуговуючих заготівельно-збутових кооперативів з реалізації молока та мяса.

Розрахунки показують, що членам кооперативу економічно вигідно реалізувати надлишки молока, а також відгодований до відповідних кондицій молодняк великої рогатої худоби і свиней через кооператив.

13. Внести поправки до Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” в питаннях про порядок формування пайового фонду (без включення земельних ділянок); членство у виробничих кооперативах (тільки фізичні особи); кооперативні виплати (лише в обслуговуючих кооперативах).

1. Шевченко В.В. Методичні підходи при створенні кооперативних формувань в аграрній сфері економіки // Аграрний вісник Причорноморя: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 1998.- №1.- С. 57 - 61.

2. Шевченко В.В. Аналіз соціально-економічних умов для розвитку кооперації в суспільному і приватному секторі сільського господарства Одеської області // Аграрний вісник Причорноморя: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 1999.- №2 (4).- С. 22 - 28.

3. Шевченко В.В. Виробничий сільськогосподарський кооператив: доцільність створення // Аграрний вісник Причорноморя: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 1999.- №2 (4).- С. 43 -47.

4. Шевченко В.В. Напрями розвитку сільськогосподарської кооперації в АПК Одеської області // Економіка АПК.-1999.-№3.- С. 29 - 33.

5. Шевченко В.В. Про підвищення ефективності діяльності колективних сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК.-1999.-№5.- С. 52 - 54.

6. Шевченко В.В. Особисті підсобні господарства населення: особливості розвитку та можливості кооперування // Аграрний вісник Причорноморя: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 1999.- №3 (6).- С. 255 -259.

7. Шевченко В.В. Досвід створення маркетингових груп особистих підсобних господарств / Комплексний розвиток сільської місцевості. - К.: в-цтво БФНХ.- 2000.- С.143 - 149.

8. Мойса М.Я., Шевченко В.В. Організаційно-економічний механізм створення агроформувань на кооперативній основі // Аграрний вісник Причорноморя: зб. наук. пр. ОДСГІ.- 2000.- №5 (10).- С. 7-15. (Автором розроблена модель реорганізації колективного підприємства і програма обслуговуючого кооперативу).

Размещено на .ru