Економічний і соціальний розвиток Рівненської області - Научная работа

Рівненська область - високорозвинений індустріальний регіон, промисловість якого відіграє значну роль у структурі реального сектору економіки регіону. Область характеризується розвитком традиційних галузей промисловості (харчова, легка, деревообробна), що базуються на місцевій сировині, і нових галузей (машинобудівельна, у тому числі електротехнічна, хімічна, енергетика) та багатогалузевого сільського господарства (землеробство зерново-буряківничо-льонарського напряму і мясо-молочне тваринництво). У сукупній валовій продукції промисловості та сільського господарства питома вага промисловості становить 66,5%, сільського господарства - 33,5% (1989). В товарній структурі експорту 35,9% займає продукція хімічної та повязаних з нею галузей промисловості, 19,6% - деревообробна та целюлозна промисловість, 14,1% - добувна промисловість, 10,8% - продукція машинобудування, 8%-продукція харчової промисловості та сільського господарства. Він є основою розрахунку ВРП та відображає додатково створену вартість у процесі виробництва і визначається як різниця між вартість вироблених (випуск) та вартістю повністю використаних у процесі виробництва товарів і послуг (проміжне споживання).Відповідно до Конституції України, одними з найважливіших прав людини визначаються право на працю та право на працевлаштування. Важливе місце в системі цілей соціально-економічного розвитку країни посідає зайнятість населення. Зайнятість з точки зору активності громадян - як діяльність громадян, яка повязана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка не суперечить законодавству і зазвичай є джерелом трудового доходу [3, c.15]. Зайнятість населення базується на особистій праці та передбачає отримання доходу, а також визначає передумови ефективного використання трудового потенціалу держави, регіону та окремого працівника і повязана із забезпеченням масштабів, умов та форм включення людей в суспільну працю. Зайнятість - це головна характеристика ринку праці, саме вона визначає соціально-економічний розвиток країни.звільнення внаслідок реорганізації чи ліквідації виробництва, - скорочення штатів, - звільнення за власним бажанням, - неможливість знайти роботу після закінчення школи або вищого навчального закладу, - звільнення через закінчення терміну контракту. Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство - персонал. Значне перевищення пропозиції робочої сили, яке існує сьогодні в Україні призводить до того, що зростає кількість "хронічного безробіття", тобто тих, хто не може отримати роботу більше ніж протягом одного року. Незначна позитивна динаміка статистики, щодо зростання попиту на робітників, може бути лише відображенням "сезонності" ринку праці, а ніяк не зростанням економіки та створенням робочих місць. Високий рівень безробіття - це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня.Проблеми реалізації державної політики на ринку праці в сучасних умовах соціально-економічного розвитку набули винятково важливого значення. Активні методи та заходи являють собою їх сукупність щодо формування додаткових сфер зайнятості (структуризація економіки, додаткові робочі місця на державних підприємствах, субсидування створення нових робочих місць у приватному секторі, створення умов для іноземного інвестування, організація суспільних робіт, створення умов для самозайнятості громадян, тощо) [8, с. Сучасна політика зайнятості включає систему заходів, спрямованих на регулювання ринку праці та підвищення якісного рівня трудових ресурсів: створення системи професійного навчання та працевлаштування, збір і поширення інформації про стан попиту і пропозиції на ринку праці, створення фондів страхування на випадок безробіття, розвиток системи соціального забезпечення. Сучасний механізм державного впливу на ринок праці проявляється у розвитку нових форм зайнятості, стимулюванні росту заробітної плати разом із створенням умов для активації політики інвестування та зростання зайнятості, зниження віку виходу на пенсію та збільшення терміну отримання освіти як до початку, так і в періоді трудової активності [9, с. Попит і пропозицію робочої сили на ринку праці доцільно охарактеризувати за допомогою динаміки коефіцієнта навантаження на ринку праці (табл.4).Інфляція є макроекономічним явищем, оскільки і причини його виникнення і наслідки повязані зі змінами, що стосуються загальної економічної рівноваги. Щодо України, то можна сказати, що найбільш істотним негативним явищем в економіці на етапі її ринкового реформування виявила

Зміст

Вступ

1. Валовий регіональний продукт (ВРП)

2. Зайнятість населення

3. Безробіття

4. Конюнктура ринку праці

5. Індекс споживчих цін

6. Інвестиції

7. Зовнішньоекономічна діяльність

8. Заощадження домашніх господарств

9. Узагальнююча характеристика розвитку області на основі показників ВРП, безробіття та інфляції

Висновок

Список використаної літератури